Відсоток євроінтеграції: чому можна та потрібно вимірювати виконання асоціації

Середа, 7 березня 2018, 11:01 — , МЦПД

"Європейська правда" продовжує дискусію про рівень виконання Угоди про асоціацію. Публікація урядового звіту про успіхи у виконанні УА стала об’єктом критики як з боку експертного середовища, так і колег-міністрів. 

Експерти критикують методологію розрахунків, доводячи, що справжні успіхи України, на жаль, є суттєво нижчими (варто зазначити, що проблеми з виконанням УА визнають і в урядовому звіті). Натомість міністр закордонних справ Павло Клімкін взагалі висловив сумнів, чи коректно вимірювати в цифрах виконання Україною своїх зобов'язань.

Редакція запрошує також інших експертів та посадовців до дискусії: чи можливо і чи потрібно вимірювати відсоток або ж рівень виконання Угоди про асоціацію.

* * * * *

Дискусія навколо відсотків євроінтеграції з перших рядків нагадує далекі 1960-ті роки, з їхньою модою, кінематографом та дебатами з питань теорії міжнародних відносин та політології загалом. Як з’ясувалося, вічним може бути не лише мистецтво.

Чи можна виміряти євроінтеграцію? Наразі думки українських чиновників та експертів розділилися. Так само п’ятдесят років тому по різні боки бар’єру опинилися такі видатні науковці, як фізик Герман Кан, математик Анатоль Рапопорт, економіст і майбутній нобелівський лауреат Томас Шеллінг, політолог Хедлі Булл та багато інших, об’єднаних одним – академічним інтересом до міжнародних відносин.

Ці поважні вчені сперечались не щодо вимірювання євроінтеграції України, а щодо вимірювання в принципі. Їх цікавило, чи можна зробити знання про міжнародну політику більш надійними, заснованими на фактах та точних кількісних даних, а не на емоційних і часто заангажованих політичних оцінках чи історичних спекуляціях.

Можна побачити, що і в Україні сьогодні дискусія навколо обрахунку євроінтеграції у відсотках ведеться за участі людей з різним освітнім профілем, що можна тільки вітати.

На перший погляд, аргументи про те, що просування по шляху євроінтеграції варто оцінювати за конкретними проектами та конкретними змінами на краще в житті українців, виглядають переконливо.

Таке собі протиставлення кількісного, "чиновницького" підходу "живому". Але з методологічної точки зору потрібен ще один погляд.

Заснований на цифрах підхід не є обов’язково чиновницько-формальним. Радше він є неупередженим, об’єктивним чи нейтральним.

А ось підхід "живий" швидко стає шляхом до маніпуляцій з усіх боків, і в такому вигляді набагато більше схожий на окозамилювання, ніж використання кількісних даних.

Можна зауважити, що така оцінка виходить за рамки суто євроінтеграційних досягнень України, а стосується вимірювання будь-яких зрад чи перемог. Не виключено, що нескінченних і безрезультатних розмов про зради з перемогами у нас так багато, оскільки бракує знань про цифри.

Якщо кінцевою метою наших євроінтеграційних зусиль є покращення життя людей (а це питання потребує окремої глибокої дискусії), то його якість саме і вимірюється в цифрах. Вони включають як порівняно прості дані про, скажімо, ВНП на душу населення, так і більш складні показники якості демократії чи рівня конкурентоспроможності країни, які теж у сучасному світі вимірюються виключно кількісно.

Якщо перенести антивідсоткову логіку на питання того ж демократичного розвитку, то нам доведеться відповідати на питання, чи є Україна демократичною державою, керуючись інтуїцією, гаслами політиків чи назвами тих чи інших державних інститутів.

Але ж демократія в сучасному світі цілком успішно вимірюється кількісно. І вимірювання її, наприклад, Economist Intelligence Unit у 2017 році, на жаль, свідчить про те, що Україна належить не до демократій, а до гібридних режимів. То чому б не виміряти євроінтеграцію?

Гасло "Україна – це Європа" теж перевіряється кількісними показниками, і це найкращий шлях.

Можна наводити приклади різних успішних проектів, але прикладами довести нічого не можна, а можна тільки спростувати. Зрештою, статистичні дані щодо середньої зарплати є кращим способом вимірювання того ж самого рівня життя, ніж десятки прикладів успішних мільйонерів, переможців лотерей чи депутатів, які раптово збагатіли.

В Європі теж краще розуміють і більше довіряють цифрам, аніж гаслам. Саме тому розмовляти з нашим стратегічним партнером буде набагато простіше мовою кількісних даних. Можливо, довіри до України бракує саме тому, що не тільки з власними громадянами, але й з європейськими чиновниками ми говоримо гаслами, обіцянками та емоціями.

У 1966 році Хедлі Булл активно захищав позиції класичного підходу, стверджуючи, що аналіз міжнародної політики має спиратися на філософію, історію та право. Серед іншого, він зазначав і про естетичну відразу до мови та методів, побудованих на кількісних даних. Але Булл, як незабаром з’ясувалося, вів нерівну битву з часом, виграти яку було неможливо. Вже за п’ятнадцять років цифри, формули, матриці та статистичні дані стали ознакою якості в політології.

Це не означає, що вимірювання виконання Угоди про асоціацію України з ЄС у відсотках – єдино правильний шлях. Я б, приміром, застосовував бали. В тому числі й від’ємні.

Але відсотки – це точно краще загальних фраз та прикладів, до яких ми і так вже занадто звикли.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua