Фатальні помилки влади та Росії: які наслідки матимуть протести у Грузії

Понеділок, 1 липня 2019, 09:20 — , Державний університет Іллі (Тбілісі)
Фото: dw.com

За день до початку протестів у Тбілісі разом з двома іншими експертами я брав участь в одному ток-шоу на грузинському телебаченні. Ми всі погодилися, що на даний момент партія "Грузинська мрія" (ГМ) на чолі з олігархом Бідзіною Іванішвілі виглядає практично непохитною при владі і має добрі шанси знову виграти на наступних парламентських виборах у жовтні 2020 року.

Так, вона стала більш автократичною і менш ефективною, через що почала втрачати популярність, проте контроль над усіма гілками влади та слабкість опозиції грали їй на руку. У листопаді 2018 року під час президентських виборів партія займалася масовим підкупом та залякуванням виборців задля перемоги кандидата, якого вона підтримувала, а саме Саломе Зурабішвілі.

Що б завадило зробити це знову в 2020 році?

Опозиція виглядала подрібненою і неефективною. Колишній президент-вигнанець, Міхеіл Саакашвілі, харизматичний, але суперечливий, все ще вважався головним альтернативним лідером.

Однак його особистість досі викликає чвари, бо частина людей все ще його шанує, але ще більша – ненавидить. Таким чином, ГМ може мобілізувати щиру підтримку навколо того, щоб не дозволити Саакашвілі повернутися до влади. Єдність опозиції була критично необхідна, але з Саакашвілі як центральною фігурою вона не трималася купи.

Завдання правлячої влади виявилося легким завдяки змішаній виборчій системі, за якою 73 зі 150 депутатів обираються на одномандатних округах. У 2016 році ГМ отримала 48% за партійними списками, але виграла всі одномандатні округи (два переможці були формально незалежними, але їх підтримувала ГМ). Це забезпечило партії 75% усіх місць у парламенті.

Навіть якби її підтримка знизилася (як і очікувалося), вони, ймовірно, все одно зберегли б більшість.

Проте ми також висловили думку, що ГМ здатна "вистрілити собі в ногу", утнувши якусь дурницю, і тоді Бог знає, що може статися. Ця дурниця фактично сталася наступного дня, і нею стала світлина російського депутата Сергєя Гаврилова, який сидить на місці спікера грузинського парламенту.

Росіянин головував на засіданні Міжпарламентської асамблеї православ'я, що спонсорується Росією. Обурення, викликане фотографією Гаврилова на "водійському місці" парламенту, вивело на вулицю натовпи людей.

Крім загального невдоволення, є також більш конкретна причина, що пояснює гостроту реакції народу. Хоча ГМ загалом і підтримує політику європейської інтеграції, завжди існувала підозра, що Іванішвілі, який заробив свої статки саме в Росії, має таємні проросійські симпатії. Крім цього, багато активістів і союзників ГМ за своїми поглядами є відкрито антизахідними. Тому зображення Гаврилова в кріслі спікера ідеально вписалося в цю картину.

Після початку вуличних акцій влада ще й підлила олії у вогонь. Під час мітингу радикальна частина протестувальників спробувала пробитися у внутрішній двір будівлі парламенту.

Це дало владі легітимне підґрунтя для застосування сили, але вона явно переборщила.

Поліція надмірно використовувала гумові кулі, спричинивши буквально полювання на людей, яке тривало далеко за межами території будівлі парламенту. Дві людини втратили очі. Наступного дня ще більше людей вийшли на вулицю.

Протестувальники мали три основні вимоги: відставка спікера парламенту Іраклія Кобахідзе та міністра внутрішніх справ Георгія Гахарії, а також зміна виборчої системи на повністю пропорційну. Кобахідзе пішов у відставку, а ГМ пообіцяла змінити виборчу систему.

Читайте також
За тиждень після розгону: чому протести у Грузії можуть отримати "друге дихання"

Тим не менш, правляча партія все ще затягує з відставкою Гахарії: звільнивши його, партія покаже себе дійсно слабкою. Крім цього, Гахарія є найбільш ефективним міністром Іванішвілі. Протестувальники пообіцяли продовжувати свої акції, поки не побачать, як міністр йде у відставку. І вони це роблять вже сім днів поспіль.

Яким би не був кінцевий результат, багато чого вже змінилося. Навіть якщо ГМ не зазнала смертельної поразки, вона є важко пораненою. Партія стверджувала, що вона є більш гуманною, ніж уряд Саакашвілі, але після використання брутальних методів розгону демонстрантів вона втратила цей козир.

Теперішня влада повторила все те погане, що закидали попередній, не повторивши при цьому тих успіхів, яких досягнув уряд Саакашвілі.

Майбутня зміна виборчої системи надасть більшої впевненості опозиції: вперше зміщення ГМ шляхом виборів почало видаватися реалістичним. Здійснити це буде все ще важко, оскільки потребуватиме значного посилення співпраці між різними опозиційними групами; але коли вони відчують шанс на перемогу, така співпраця також виглядатиме реалістично.

Сьогоднішні події можуть стати невдачею для Саакашвілі та його партії. Це найбільші та найуспішніші протести з 2012 року, і вони були повністю незалежні від нього.

Протестувальники – це переважно молоді люди, які категорично відкидають Міхо (вони відкидають практично всі політичні партії, але в першу чергу – його).

Вони також відверто не сприймають його бачення, що Іванішвілі може бути зміщений не виборами, а певним повторенням Революції троянд 2003 року, яку Саакашвілі очолював.

Протестуючі показово дистанціювалися від будь-яких спроб насильства, як це сталося в ситуації зі штурмом парламенту, і рішуче налаштовані продовжувати свої акції мирно.

Наратив про те, що партія Саакашвілі є єдиною життєздатною альтернативою Іванішвілі, сьогодні фактично зламаний.

І наостанок, суттєвої поразки зазнала також так звана "м'яка сила" Росії.

Очевидно, росіяни щиро вірили, що добре ставлення грузинів до численних російських туристів означало кінець їхньому гніву на політику Путіна і що лише партія Саакашвілі утримувала антиокупаційну риторику. Тепер ми побачили, що антиросійсько-окупаційні настрої все ще мають потужну мобілізуючу силу, незалежно від закликів Саакашвілі.

Стаття підготовлена в рамках проекту "Розуміння угод про асоціацію між ЄС та Україною, Молдовою і Грузією", який реалізується консорціумом, до складу якого входять Центр європейських політичних досліджень (Брюссель), Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (Київ), "Реформатікс" (Тбілісі) та "Експерт-груп" (Кишинів) за фінансової підтримки Уряду Швеції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua