Аграрна асиметрія: що потрібно змінити у правилах експорту з України в ЄС

Вівторок, 5 жовтня 2021, 07:58 — , Ukrainian Agribusiness Club
Фото: Lukasz Solski/East News

Складні й почасти безкомпромісні переговори передували укладанню угоди про глибоку і всеосяжну вільну торгівлю (тут більше прижилася англомовна абревіатура DCFTA), що є складовою Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Потім було тимчасове застосування угоди з метою компенсації наслідків закриття російського ринку. І вже згодом – декілька років вільної торгівлі в тому вигляді, в якому вона передбачена угодою.

Очікуваний перегляд Угоди про асоціацію є гарним приводом для того, щоб звірити годинники: яким є статус взаємної торгівлі агропродукцією за час, що минув.

Рік

2016

2017

 2018

 2019

2020

Середньорічні темпи зростання, %

Експорт до ЄС

4,492

5,667

5,930

7,503

6,424

9,4

Імпорт з ЄС

1,699

2,011

2,263

2,704

3,110

16,3

Баланс  

2,793

3,657

3,668

4,799

3,314

Позитивне сальдо, % від товарообігу

45,1%

47,6%

44,8%

47,0%

34,8%

Торгівля харчовими продуктами та сільськогосподарською сировиною між Україною та ЄС, млрд євро 
Джерело: Єврокомісія, власні розрахунки

Отже, обсяги торгівлі очікувано зросли. Доходило до того, що деякі інші стратегічні партнери України висловлювали у зв’язку із цим обережні занепокоєння – конкурувати з європейською продукцією на українському ринку стало надзвичайно важко.

Але що звертає на себе увагу:

темпи збільшення імпорту європейської продукції до України (16,3%) є суттєво вищими, ніж темпи зростання українського експорту до ЄС (9,4%).

Ми аналізували дані із 2016 року (коли вже можна було відчути ефект вільної торгівлі) по 2020 рік.

Вища "стартова" експортна вартість дозволяла тримати позитивний баланс торгівлі в межах 44,8-47,6% від товарообігу протягом 2016-2019 років, але вже в 2020 році цей показник впав до менше ніж 35%.

Споживач це побачив в асортименті магазинів. До все ще подекуди присутнього польського яблука додалися спочатку сири, а потім і молоко. Сири з Німеччини і Франції відвойовували місце на полицях. Це те, що було видно.

Із невидимого – все ще суттєвий імпорт м’яса механічного обвалювання (простіше кажучи, перемелені залишки м’яса з хрящами), яке не знаходить збуту в ЄС, проте зручно розташовується в українській ковбасі; значний імпорт насіння тощо.

Характерно, що експортується до ЄС переважно сільськогосподарська сировина, а імпортується – продукція з високою доданою вартістю.

Провал 2020 року змушує замислитися. Курс гривні тоді ще не зміцнювався, а ковідні обмеження не вплинули радикально на аграрну торгівлю.

Суттєво потужніша підтримка сільгоспвиробників у ЄС – відносно постійний фактор, хоча тут треба визнати і свої гріхи, а саме вплив перманентного підвищення податкового навантаження на сільгоспвиробників в Україні. І цей серіал триває, наразі серія із законопроєктом №5600.

Але, можливо, все-таки щось не так у самій угоді?

Насправді Україна все ще не має доступу на ринок ЄС за багатьма видами агропродукції: яловичина, свинина і навіть картопля. Розмір квот і мит тут просто не має значення – для експорту необхідно пройти аудит системи контролю, і тільки після цього Україна з’явиться в переліку країн, з яких дозволений імпорт до ЄС, і відповідно, буде можливість сертифікувати на експорт окремі підприємства.

Як цей процес триває, наочно показує приклад насіння злакових культур.

Успішна перевіряльна місія ЄС щодо них відбулася ще в далекому 2015 році, але юридично експорт насіння з України до Євросоюзу став можливий лише наприкінці 2020-го. П’ять років на схвалення рішення щодо визнання еквівалентності системи контролю – це розкіш, яку може собі дозволити ЄС. І весь цей час торгівля йшла лише в один бік – з ЄС до України.

Аналогічно і по інших проблемних товарних позиціях, які "в стані розгляду".

Саме тому "глибоку і всеосяжну" вільну торгівлю із ЄС наразі можна назвати лише умовно вільною.

DCFTA передбачає певні рамкові зобов’язання щодо визнання еквівалентності, але ми бачимо, як вони працюють.

Стратегічно існує дві опції – або Україна поставить на переоцінку систему контролю в Євросоюзі (як би це на перший погляд смішно не звучало, але статистика за особливо небезпечними захворюваннями тварин в багатьох країнах ЄС і адаптоване до норм ЄС законодавство в Україні дають можливість це зробити), або ЄС дещо оперативніше розглядатиме заявки України на аудит системи контролю за певними видами продукції, а в більш широкому розумінні – визнання еквівалентності.

Правильна відповідь є достатньо очевидною, але поки що не очевидною в досягненні. 

Хочеться вирити, що це питання буде порушене на переговорах з європейською стороною і стане предметом порозуміння.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.