Торговий представник України: З експортера індустріальної продукції ми перетворилися на агроекспортера

Понеділок, 22 червня 2015, 11:30 — , Європейська правда

Стрімке падіння українського експорту змушує уряд шукати всі можливості для виходу на нові ринки.

В такій ситуації дедалі більшої ваги набуває посада торгового представника України. Варто нагадати, що конфлікт із його призначенням призвів до відставки колишнього глави Мінекономрозвитку Павла Шеремети.

Із квітня новим торговим представником України стала Наталія Микольська. Вона прийшла до уряду з юридичного бізнесу, де вважалася одним із кращих вітчизняних фахівців у сфері міжнародного торговельного права.

Призначення на цю посаду юриста, а не економіста означатиме, що уряд робить ставку на захист інтересів українських виробників, використовуючи судові механізми? Частково це так. Зокрема, Наталія Микольська обіцяє порушити у СОТ питання численних дискримінацій вітчизняних експортерів на ринку РФ.

Які ще механізми підтримки українського експорту можливі? Коли і в якому форматі запрацює експортне агентство? Чи не стане відкриття українського ринку перед товарами з ЄС крахом українського бізнесу? Відповіді на ці питання в інтерв’ю ЄвроПравді дає новий торговий представник України.

– Почнемо з найактуальнішого. В якому стані зараз переговори з РФ про введення режиму вільної торгівлі з ЄС?

– Коріння цієї проблеми – в підписаному Договорі про утворення зони вільної торгівлі СНД. А точніше – у додатку №6, який за певних умов дозволяє скасувати режим вільної торгівлі щодо низки товарів з країнами Митного союзу. Ця проблема стала актуальною напередодні вступу в дію нашої зони вільної торгівлі з ЄС.

Росія заявила про можливість застосувати проти нас цей додаток. У свою чергу і Україна, і ЄС запропонували конструктивний діалог, в рамках якого йдуть консультації як на політичному, так і на експертному рівні.

Що нам вдалося: ми звузили коло "занепокоєнь" РФ до декількох блоків, хоча від самого початку їх було набагато більше. Тепер ми чекаємо від російської сторони детальних пояснень, яких проблем вони очікують і щодо яких саме товарних груп. Тобто м’яч зараз на їхній стороні.

– Німецькі ЗМІ повідомляють, що під час цих переговорів РФ надіслала секретний меморандум – із переліком умов, за яких вони згодні зняти свої перестороги. Прокоментуйте це, будь ласка.

– Не треба робити інтригу там, де її немає. Ні для кого не секрет, що більшість документів, які використовуються під час переговорів, не розголошується, щоб не порушити процес формування домовленостей між сторонами.

Звісно, у кожної з них є максимальний перелік умов, які вони намагатимуться погодити на перемовинах. Результат же, зазвичай, десь посередині.

Але наша позиція незмінна – умови Угоди про асоціацію не переглядаються, а ЗВТ з ЄС має запрацювати з 1 січня 2016 року!

Чи існує "план В" на випадок, якщо РФ вийде з цих переговорів та в односторонньому порядку підвищить мита на українські товари?

– У нас є не "план В", а план дій, але зараз передчасно обговорювати його деталі. Зазначу лише, що відповідь на ці дії може бути досить різнопланова.

– В тому числі вихід із ЗВТ в рамках СНД?

– Не потрібно все звужувати лише до відносин з Росією, адже цей режим включає в себе не лише РФ, але й інші країни СНД. Тому постає питання нашого формату співпраці з ними.

Тим більше – частина питань вирішується на рівні Євразійського союзу, адже ряд торговельних бар’єрів введено саме на рівні ЄАЕС. Тобто – це не однорівневе питання, і ми маємо відпрацювати усі ці напрямки.

– Але все ж, чи можливий вихід із режиму ЗВТ СНД разом із оформленням аналогічних двосторонніх угод?

– Це вже політичне питання, яке виходить за межі нашої компетенції, його ініціювання може бути лише на рівні Кабміну.

– Та як пояснити, що Україна досі навіть не оскаржує російські торговельні обмеження у СОТ?

– Мене було призначено лише 8 квітня, і я працюю з тим багажем, який є. Але це питання мною опрацьовується з моменту мого призначення.

– Щодо яких саме обмежень можливе подання заявки у СОТ?

– Ми розбираємося з усіма обмеженнями з боку РФ, і за результатами цього аналізу буде прийнято рішення. Причому ми опрацьовуємо не лише обмеження, введені безпосередньо Росією, ми також аналізуємо і обмеження з боку ЄврАзЕС.

Тут у нас також є можливості оскарження, оскільки членами СОТ, окрім Росії, є Таджикистан, Киргизстан, найближчим часом туди вступить Казахстан.

В нас є можливість говорити про суперечності не лише з боку РФ. Тобто ця робота триває, і вона досить активна.

Але ще раз відзначу – це лише один із фрагментів наших дій щодо захисту національних виробників. Нинішнє падіння нашого експорту до РФ – 44,7%. Одне лише подання заявки до СОТ цю проблему не вирішить.

– А це падіння взагалі можливо зупинити?

– Тільки під час виборів політики обіцяють "зупинити", "підвищити" чи "покращити" – і все у стислі терміни, але ж в економіці немає простих рішень. Все залежить від того, яку мету ми ставимо перед собою. Ми хочемо за будь-яку ціну повернутися на ринки Євразійського союзу чи хочемо знайти собі нові ринки збуту?

Потрібно визначитися з цілями! Адже в Україні досі не було торговельної політики! І значна частина проблем у сфері зовнішньої торгівлі саме тому і виникла! Подивіться, як у нас за минулий рік змінилася структура експорту. Ми з експортера індустріальної продукції перетворилися на агроекспортера!

А тому всі минулі огляди, куди нам треба "виходити" і які ринки "відкривати" – вони вже застарілі. Ми працюємо майже з коліс, в умовах, які постійно змінюються.

– Чи є майбутнє в українських компаній, які традиційно орієнтувалися на російський ринок?

– Бізнес краще за урядовців знає, чого він хоче і що йому треба робити…

– Поки він мітингує і вимагає повернути російський ринок...

– Якщо від них є таке замовлення – ми працюватимемо над зняттям бар’єрів. Усіма способами, які в нас є. Але й будемо показувати можливості виходу на нові ринки, і сприяти їм у цьому. Наше завдання – не визначати пріоритети для українських бізнесменів, але допомагати, тому ми не можемо змушувати бізнес переорієнтовувати ринки збуту, але будемо говорити, де ми бачимо нові можливості для їхнього збуту.

При цьому нові ринки – це не лише ринки ЄС. В очікуванні зняття санкцій у нас є чимале зростання експорту до Ірану, збільшується експорт до Філіппін та Бангладеш.

Ми не говоримо, що це повноцінна заміна, але ми маємо допомогти бізнесу використати й ці можливості для збільшення експорту.

– Про яку допомогу йдеться?

– Зважаючи на фінансову ситуацію, цей інструментарій поки що є досить обмеженим. У нас немає експортно-кредитного агентства, що є стандартним інструментом підтримки експорту; у нас немає нормальних торговельних місій, які колись були – а їхнє створення потребує додаткових ресурсів. Але є чітке розуміння, над чим необхідно працювати.

– Але в посольствах є економічні відділи!

– Відбулося їхнє значне скорочення, як і в цілому в МЗС. І тому співробітники, що лишилися, завалені роботою. Але тепер ключове питання – де робити такі місії? Ми ж не можемо відкрити їх при усіх посольствах! Ми маємо з’ясувати, які ринки для нас є пріоритетними, і тоді буде зрозуміло, де саме нам потрібно відкривати місії. Адже вони повинні реально працювати, а не лише існувати.

Так само ми маємо визначитися, чим буде займатися експортне агентство: страхуванням, гарантуванням чи кредитуванням. А для цього треба визначитися, які наші плани щодо розвитку експорту і які функції цього агентства найнеобхідніші.

А поки в нас навіть немає дослідження, яке показало б наше місце в глобальній економіці. А це те, з чого треба починати!

– Місце явно не найкраще...

– Тут йдеться не про змагання чи рейтинги, а про вивчення світових торговельних ланцюжків, які б показали, де ми можемо бути максимально конкурентоспроможні.

Візьмемо виробництво, скажімо, побутової техніки. Дивлячись на ці ланцюжки, можна визначити, що, можливо, Україні було б вигідніше не збирати техніку повністю, а виробляти частини до неї, постачаючи їх до ЄС – адже з ним діятиме зона вільної торгівлі. Таке звуження виробництва може зробити його ефективнішим.

– До практики – в нас впав експорт не лише до СНД, але й до Євросоюзу. І це незважаючи на дію автономних преференцій ЄС!

– Відповідь дуже проста – у нас загальне падіння експорту. І причини цього очевидні: воно зумовлено падінням у східних областях. 47,5% від загального скорочення експорту зумовлено ситуацією в Донецькій та Луганській областях.

– Але падіння фіксується і в інших регіонах!

– Є й інші причини: відсутність дешевих коштів на фінансовому ринку, несприятлива цінова кон’юнктура для товарів, ключових для нашого експорту. За багатьма позиціями, зокрема аграрними, ми не бачимо падіння в обсягах, але існує падіння у вартості.

Не менш важливим є застосування трейдерами механізмів хеджування ризиків. Трейдери, бачачи несприятливу цінову кон’юнктуру, притримують свій товар, очікуючи зростання цін. Зокрема, зараз така ситуація складається на ринку кукурудзи.

Крім того, ми ще в процесі переходу до системи відповідності українських складних технічних товарів вимогам ЄС.

Врешті-решт, за нашими оцінками, якби не було преференційного митного режиму з боку ЄС, загальне падіння українського експорту могло би бути ще більшим, ніж зараз.

– Ви згадували про експортне агентство. Його створення обіцяє кожен міністр економіки, але його досі немає...

– Будьмо реалістами, створити стандартне експортне агентство, яке і кредитує, і страхує, і гарантує, зважаючи на нинішню економічну ситуацію, ми не маємо можливості. Наше попереднє бачення – воно має зосередитися на гарантуванні та страхуванні.

Треба також брати до уваги, що у держави можуть бути додаткові пріоритети, які вплинуть на роботу цього агентства.

– Тобто допомога надаватиметься лише окремим галузям?

– Ні, йдеться про критерії, спільні для всіх галузей. Наприклад, якщо пріоритетом для підтримки буде визначено компанії малого і середнього бізнесу. Крім того, потрібно буде встановити фінансові критерії, які б гарантували, що експортер є фінансово спроможним.

Але на найближчі півроку нам треба навчитися ефективно використовувати механізми підтримки експорту, які в нас вже є.

– А що в нас є?

– Зокрема, міжурядові комісії. Як вони раніше проводилися? Дуже формально!

А тепер ми вперше за три роки провели засідання економічної комісії Україна–США. І там ми зробили наголос на шляхах усунення або лібералізації діючих антидемпінгових заходів, обговорили, яким чином можна збільшити частку українського експорту до США, окремо говорили про налагодження кооперації. І на виконання цього вже ведеться робота – і в нас, і в США.

Аналогічна ситуація з Іраном. У нас заплановано засідання двосторонньої комісії. Для того, щоб вона нормально запрацювала, була необхідна робота фахівців низки міністерств, щоб на міжурядовому рівні можна було досягнути вже конкретних домовленостей.

Друге: у нас постійно відбуваються міждержавні візити на високому рівні. Свого часу я дуже дивувалася, що торговельні питання до їхнього порядку денного майже не вносилися. Що відбувається зараз? Тепер це вже не політичний туризм, адже до кожного візиту ми готуємо перелік усіх проблем наших виробників на цьому ринку – і вони обговорюються першими.

– За часів Януковича уряд намагався почати переговори про створення зони вільної торгівлі з якнайбільшою кількістю країн. А зараз?

– Доступ до ринків можна забезпечувати різними шляхами, у тому числі – і шляхом лібералізації доступу. Але це двостороння лібералізація – ми також відкриваємо свій ринок.

У планах уряду до 2018 року – укладання угод про ЗВТ із Канадою, Туреччиною та Ізраїлем. І ця робота – на порядку денному. З деякими країнами, зокрема з Канадою, ми просунулися більше, ніж з іншими.

– Вже було оголошено, що за три місяці ці переговори завершаться.

– Точніше, сторони докладуть усіх зусиль, щоб завершити їх до кінця літа. Але відповідальність за переговори лежить на переговірниках.

– Досі завершення переговорів з Канадою гальмувало питання агросектора, адже у нас подібна структура експорту. Це питання вже вирішено?

– Ви маєте рацію, у наших країн дуже схожа структура аграрного експорту, особливо зараз. Поки переговори не завершено, коментувати їх передчасно. Проте робота ведеться, щоб зробити цю угоду максимально вигідною для України.

– А як щодо аналогічних переговорів із Туреччиною?

– Робота в цьому напрямку теж просувається. Але – важливий момент – ми не можемо підписувати декілька угод одночасно. Ми маємо йти від однієї угоди до іншої – погодження умов щодо однієї країни впливає на розуміння наших позицій у переговорах з іншою. Саме тому нам було потрібно зрозуміти остаточний результат нашої угоди з ЄС, і вже відштовхуючись від цього, вести переговори з іншими країнами.

– До питання про моделювання ризиків. Від січня 2016 року Україна відкриє свій ринок для європейських товарів. Чи є розрахунки, як це вплине на конкуренцію на внутрішньому ринку?

– Конкуренція посилиться, адже режим вільної торгівлі передбачає посилення конкуренції на обох ринках. Оцінки цього впливу робилися, але зараз, зважаючи на зміну структури української економіки, цей аналіз оновлюється

– Тобто зараз ми навіть не розуміємо, яким буде цей вплив?

– Розуміємо, але це уявлення треба відкорегувати. Українські виробники відчують посилення конкуренції, але багато хто вже підготувався до цього.

У нас було достатньо часу завдяки дії автономних преференцій, хоча девальвація та недоступність кредитних ресурсів ускладнили цей процес.

– Можливо, для України було б краще порушувати питання про чергове продовження дії автономних преференцій ЄС?

– Нинішня дія автономних преференцій – сам по собі унікальний випадок у торговельній практиці. Тому набуття чинності режимом вільної торгівлі з 2016 року – об’єктивна реальність.

Крім того, ми зазвичай дуже однобічно розглядаємо цю угоду – лише у розрізі митних ставок.

Поки мало хто розуміє угоду з ЄС як інструмент, котрий може принести додаткові інвестиції.

Тільки-но вона запрацює в повному обсязі, в Україні буде вигідніше відкривати виробництво, орієнтоване на експорт: нульова ставка на імпорт сировини, нульова – на експорт продукції в ЄС. Зараз цього немає!

Крім того, у європейського бізнесу досі немає відчуття стабільності – розуміння того, що угода працює.

Ще є широкі пов'язані можливості. У випадку укладання угод про ЗВТ із третіми країнами ми отримаємо більші переваги. Наприклад, Україна виробляє сталь, експортує її до ЄС, і там ця сталь використовується для створення обладнання. Це обладнання експортується до Тунісу – у ЄС є угода з Тунісом про вільну торгівлю, за нею 50% складових цієї продукції мають бути європейськими.

Але якщо до ЗВТ з ЄС потрібно було мати ще одну угоду, то тепер українська сталь вважатиметься європейською і буде враховуватися у цих 50 відсотках. А відповідно, ми отримуємо нові ринки за рахунок поглиблення співпраці із ЄС!

– Повернімося до СОТ. Україна не довела до кінця жодну суперечку в цій організації. Чи можлива поява нових суперечок, окрім російської?

– Якщо від індустрії будуть такі запити – будемо працювати. Наразі є такий запит щодо Молдови, і по ньому вже працюють. Крім того, це питання піднімалося на зустрічі під час саміту Східного партнерства. Можливо, цю проблему вдасться вирішити, не звертаючись до СОТ.

Інших запитів від бізнесу у нас немає. На відміну від прохань про усунення торговельних бар’єрів – таки запити ми маємо і по Єгипту, і по низці інших країн. Ці питання ми поки намагаємося вирішити у форматі до початку офіційної суперечки. Якщо не вийде – використаємо механізми СОТ.

І останнє запитання. Які тоді перспективи перегляду умов членства в СОТ?

– Якщо питання стосується поданої Україною в 2012 р. заявки на зміну тарифного розкладу, то передбачений для цього трирічний переговорний період закінчився наприкінці 2014 р. І ця сторінка перегорнута. 

На новий трирічний період ми зарезервували право на перегляд.

Але наша позиція полягає в тому, що нам потрібно навчитись бути передбачуваним торговельним партнером – Україна зафіксувала умови свого членства в СОТ при вступі у 2008 році й не претендує на глобальні зміни цих зобов'язань.

При цьому необхідно пам'ятати, що СОТ – це жива організація, яка постійно розвивається. У цьому зв'язку ми беремо активну участь у поточному Дохійському переговорному раунді й намагаємося модернізувати правила функціонування багатосторонньої торговельної системи. Завдання – максимально врахувати наші національні інтереси.

Інтерв'ю взяв Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua