Туреччина переживає непрості часи. Стрімка девальвація національної валюти, різка інфляція, яка лише за офіційними даними перевищила 20% річних, протести та падіння рейтингів влади.

Це дає опозиції гарну базу для перемоги.

Старший аналітик Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер та редактор ЄвроПравди Юрій Панченко спробували розібратися у тому, чи переросте у Туреччині економічна криза в політичну і чи загрожуватиме вона відносинам з Україною. Деталі - у статті Ердоган під тиском проблем: чому турецька влада стрімко втрачає популярність.

Турецька ліра побила сумний рекорд. Якщо не станеться несподіванки, саме ця валюта стане найбільш знеціненою у 2021 році – від початку року вона ослабилася на 45%. І не виключено, що це падіння було би ще більшим, якби не валютні інтервенції.

Знецінення національної валюти підштовхує ціни. 

Причина цієї кризи – боротьба влади за дешеві кредити.

Експерти майже одностайні в тому, що фінансові проблеми Туреччини почалися після переходу країни до президентської форми правління у 2018 році, коли Ердоган проголосив курс на "економічну боротьбу за незалежність".

Падіння рейтингів турецької влади дає непогані шанси опозиції.

Планові вибори у Туреччині (одночасно президентські та парламентські) мають пройти у 2023 році

Традиційно головними конкурентами Ердогана залишаються лівоцентристські та ліберальні партії.

Останніми роками в опозиції з’явилися нові сили – колишні соратники Ердогана, які нещодавно створили власні політичні проєкти. 

Важливим для України є те, що усі провідні партії Туреччини займають подібну позицію як у питанні відносин з Україною, так і в оцінці російської агресії. Жодна з них не визнає незаконної анексії Криму, усі виступають на підтримку територіальної цілісності України, включно з Донбасом і Кримом.

Так само проукраїнську позицію займають і політики, яких найчастіше називають потенційними наступниками Ердогана: чинні міністр оборони Хулусі Акар та міністр внутрішніх справ Сулейман Сойлу – чи не єдиний міністр, який затримався в уряді ще з 2016 року.

По суті, дружніми до РФ залишаються маргінальні сили: послідовники Дугіна, євразійці з партії "Ватан" ("Батьківщина") та нечисленні ультраліві й комуністи.

Більше про нестабільність в Туреччині - у матеріалі Євгенії Габер та Юрія Панченка Ердоган під тиском проблем: чому турецька влада стрімко втрачає популярність.