Дискусії про отримання Україною повоєнних репарацій від Росії тривають. 

Про те, кому будуть виплачуватися репарації, з яких джерел, а також як інші країни можуть сприяти запуску репараційного процесу для України в майбутньому, читайте в статті партнерів юридичної фірми INTEGRITES Олени Перепелинської та Сергія Уварова Відплата для РФ: що мають зробити Україна та союзники, щоб запустити механізм репарацій.

Шкода, завдана злочинними діями Росії та її поплічників, є дуже різноманітною. Руйнувань зазнали житлові забудови, державне майно, об’єкти інфраструктури. Чимало приватних бізнесів зруйновані, розграбовані, несуть непрямі збитки через фактичну неможливість вести бізнес (мінування посівних площ, блокування портів тощо). І це вже не кажучи про шкоду життю та здоров’ю тисяч українців, шкоду екології, шкоду внаслідок депортації.

Репарації мають стосуватися усіх цих категорій шкоди.

При цьому є два підходи до заявлення прав на відшкодування. Їх можна умовно назвати централізованим (коли сама держава вимагає компенсацію за всю шкоду, завдану на її території злочинними діями Росії та її поплічників) і децентралізованим (коли кожен чи деякі з постраждалих самостійно намагаються стягнути компенсацію за завдану їм шкоду).

Приклад централізованого підходу до виплати репарацій – договори про виплату компенсацій після Другої світової війни, а також нещодавнє рішення Міжнародного суду ООН у справі ДР Конго проти Уганди.

Приклад децентралізованого механізму – комісія з відшкодування збитків між Кувейтом та Іраком, яка розглядала індивідуальні заявки на компенсацію шкоди, завданої вторгненням Іраку до Кувейту.

Найбільш можливий варіант наповнення умовного "репараційного фонду" – за рахунок російського майна за межами РФ.

Найцікавіше з нього – це $600 млрд резервів російського центробанку, приблизно половина з яких заморожена через санкції. Окрім суверенного майна, є й активи підсанкційних російських юридичних і фізичних осіб, пов’язаних з режимом Путіна чи війною проти України. 

Незважаючи на гучні заяви деяких українських посадовців про те, що ці активи будуть використані для виплати Україні репарацій, дістатися і перших, і других поки неможливо.

Суверенні активи захищені імунітетом, а несуверенні формально належать підсанкційним особам, і готових підстав для їх конфіскації та подальшої передачі будь-кому немає.

Для цього необхідно створити нові національні чи міжнародні механізми.

Кілька держав, зокрема Канада та США, уже ведуть активну законотворчу роботу, щоб створити такий механізм. 

Прийняття згаданих законодавчих актів у США чи Канаді може запустити хвилю змін у національному законодавстві інших країн за аналогічною моделлю.

Ця хвиля зможе суттєво вплинути на джерела поповнення і розмір "репараційного фонду" для України в майбутньому.

Вона також змінить міжнародні підходи щодо підстав для конфіскації майна, яке знаходиться у приватній власності людей, що пов’язані зі злочинним путінським режимом.

Докладніше про репарації, про переваги та недоліки централізованого та децентралізованого підходів до заявлення прав на відшкодування, а також про розробку спеціальних законодавчих актів у США чи Канаді читайте у матеріалі Олени Перепелинської та Сергія Уварова Відплата для РФ: що мають зробити Україна та союзники, щоб запустити механізм репарацій.