Можна з впевненістю казати: стан відносин України та Грузії зараз знаходиться на найнижчому рівні з відновлення незалежності у 1991 році.

Різке погіршення відносин настало з початку повномасштабної російсько-української війни – Київ був відверто обурений відмовою Тбілісі вводити санкції, а згодом став звинувачувати партнера у намаганні допомогти РФ обійти західні санкції.

Та остаточну "точку неповернення" було пройдено ввечері 24 червня, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Точка неповернення: як Україна остаточно змінила стратегію у відносинах із Грузією.

24 червня до учасників мітингу в центрі Тбілісі "Home, to Europe" звернувся президент України Володимир Зеленський. Важливе уточнення – це був не лише мітинг на підтримку руху до ЄС, але й антиурядовий захід.

Фактично, президент України де-факто підтримав зміну влади у Грузії.

Звичайно, у промові Володимира Зеленського про зміну влади не було ані слова.

Те, що не міг собі дозволити заявити президент, озвучив глава його парламентської фракція Давид Арахамія.

На відміну від Зеленського, Давид Арахамія напряму назвав того, хто, на його думку, є головним винуватцем нинішнього провалу грузинської заявки.

"Я пам‘ятаю, як ми разом переживали горе одне одного і мріяли в один день повернутися в нашу європейську родину. І, мабуть, так би й сталося, якби один олігарх не взяв у заручники всю країну", – заявив він.

Ні для кого у Грузії не є секретом, хто цей олігарх. Йдеться про засновника правлячої партії "Грузинська мрія", експрем’єра та тіньового керівника країни Бідзіну Іванішвілі.

Українська влада свідомо пішла на загострення відносин із Тбілісі.

А наступного дня відбувся "контрольний постріл" – Зеленський звільнив посла у Грузії. За нинішнього стану відносин призначення нового навряд чи відбудеться скоро.

Чого добивалася Україна таким демаршем?

По суті, Київ поставив хрест на можливості повноцінної співпраці з чинною грузинською владою. Проте одночасно дав сигнал проєвропейській опозиції (схоже, чим далі, тим ці характеристики ставатимуть синонімами) про те, що Київ повністю підтримує шлях Грузії до ЄС, готовий допомагати, однак не бачить у чинній владі бажання йти цим шляхом.

Докладніше - у статті Юрія Панченка Точка неповернення: як Україна остаточно змінила стратегію у відносинах із Грузією.