Поки в Сполучених Штатах визначають, хто за результатами проміжних виборів потрапить до Конгресу, варто виокремити кілька моментів, котрі важливо брати до уваги, коли ми говоримо про те, що буде далі з політикою та підтримкою України.

Цілком ймовірно, що найбільш сприятливі для трампістів (ізоляціоністів) прогнози не справдяться і їх насправді буде менше. Принаймні, вже сьогодні одним із найпопулярніших ранніх висновків проміжних виборів у США є те, що обіцяної республіканцями "червоної хвилі" не відбулося.

Про наслідки для України, які можуть спровокувати результати виборів в США, читайте в статті директорки Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук 8 висновків про те, що зміниться для України через результати виборів до Конгресу США.

По-перше, і в Сенаті, і в Палаті представників і надалі матимемо більшість тих, хто виступає за підтримку України "так довго, як це буде потрібно".

Ті, хто вважає, що наданої допомоги вже достатньо і навіть забагато, залишаються у меншості. Щоправда, і це потрібно брати до уваги, йдеться про гучну меншість, яку чутно і помітно не лише в Конгресі, але й у медіа.

Завдання України – щоби більшість, яка за нас, не була тихою більшістю.

По-друге, сьогодні неможливо напевно стверджувати, наскільки зменшиться фінансова підтримка України і чи зменшиться вона взагалі в осяжній перспективі. Однак є достатньо підстав вважати, що нові пакети допомоги з новим Конгресом ухвалювати буде складніше, аніж зі "старим".

По-третє, коли ми говоримо про вплив республіканців на Конгрес, потрібно чітко вирізняти Сенат та Палату представників. 

Одним із ключових факторів тут залишається фактор республіканського лідерства.

Мітч Макконел, республіканський лідер у Сенаті, не раз демонстрував відданість лінії на підтримку України всупереч більш скептичним настроям окремих сенаторів. Однак, щодо республіканського лідера у Палаті представників Кевіна Маккарті є побоювання, що він не зможе дати раду з трампістським крилом партії.

Україні потрібно прицільно працювати найбільше саме з Палатою представників загалом і з Кевіном Маккарті та його командою зокрема.

Питання двопалатної підтримки для України стає не менш критичним, аніж питання двопартійної підтримки.

По-четверте, Україні потрібно вчитися і надалі працювати зі США в умовах постійних спроб зробити з нас якщо не внутрішньополітичне, то внутрішньоекономічне питання.

Саме так, у прив’язці до економіки, Україна потрапила у нинішню передвиборчу кампанію. Очевидно, що аргумент про ненадання Україні більшої фінансової допомоги, оскільки ці кошти краще витратити на потреби американців (можливо, ключовий у риториці трампістів щодо допомоги Україні), звучатиме й надалі.

По-п’яте, генеральна лінія Білого дому щодо України у війні вже визначена, і результати проміжних виборів, швидше за все, ще більше її зацементують.

Цю лінію досить чітко і щиро окреслив Джейк Салліван кілька місяців тому, і зводиться вона до того, щоб допомагати Україні продовжувати боротьбу, не провокуючи третьої світової війни.

А це значить – тестувати реакцію Кремля після кожної нової партії озброєнь і постійно зважувати ескалаційні ризики від будь-якого політичного рішення.

По-шосте, щоб мати стабільну підтримку у Вашингтоні, потрібно більше працювати… в європейських столицях.

Аргумент про те, що "США зробили для України достатньо, тепер черга Європи" – один із ключових в арсеналі опонентів допомоги. 

З більшим залученням європейських країн буде легше аргументувати нову підтримку. Як і з більш продуманою комунікацією.

По-сьоме, ніщо так не об’єднує демократів та республіканців, як питання протистояння Китаю.

І нарешті: найкраща відповідь усім опонентам подальшої допомоги Україні – це перемоги на полі бою. 

Саме завдяки їм відбувся важливий перелом в американській суспільній думці щодо того, що Україна має шанс виграти війну, хоча ще кілька місяців тому всі опитування показували, що американці в таку можливість у принципі не вірять.

Докладніше – у матеріалі Альони Гетьманчук 8 висновків про те, що зміниться для України через результати виборів до Конгресу США.