"Хто підпише – той буде вбитий". З таким гаслом-погрозою сербські ультраправі увечері 15 лютого провели мітинг у центрі Белграда, протестуючи проти підписання франко-німецького плану врегулювання відносин Сербії та Косова.

Погроза вбивством адресувалася саме президенту Сербії Александару Вучичу, який останніми днями намагається переконати сербів у відсутності альтернативи цьому плану.

Погрози сербському президенту оперативно засудили більшість політиків та дипломатів, включно з послом РФ.

Проте саме Росії приписують планування заворушень у Сербії, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка "Хто підпише – той буде вбитий". На що піде РФ, щоб зберегти вплив на Сербію.

Донедавна у президента Сербії Александара Вучича не було помітних проблем у відносинах з РФ.

Однак за останні тижні все змінилося.

Гучні скандали минулого року навколо відносин Сербії та частково визнаного Косова суттєво дратують ЄС та США. Усі чудово розуміють, що конфлікти у регіоні потрібні в першу чергу Росії, щоб мати козир у діалозі із Заходом, вимагаючи поступок щодо України.

Тому ЄС та США вирішили впритул зайнятися цим питанням, щоб не дати Кремлю шансів розпалити ще одну війну в Європі.

Проєкт компромісної угоди між Сербією та Косовом був розроблений двома локомотивами ЄС: Францією та Німеччиною – та має повну підтримку з боку Сполучених Штатів. План передбачає зняття Белградом блокування на вступ Косова до міжнародних організацій, проте без формального визнання його незалежності. За основу було взято модель відносин ФРН та соціалістичної Німецької демократичної республіки.

Натомість Косово мало погодити створення Асоціації сербських муніципалітетів – об’єднання районів, де етнічні серби складають більшість. При цьому, щоб не дати шансів сербському сепаратизму, ця асоціація не має отримати політичних функцій, подібних до статусу автономії.

Александар Вучич пізніше заявляв, що західні переговірники не залишили йому можливостей відмовити, погрожуючи замороженням економічних проєктів у Сербії, а також призупиненням дії безвізу для сербів.

Тож після чергового раунду переговорів із західними дипломатами Вучич оголосив, що не має можливості відмовитися від цієї угоди.

"Сподіваюся, що сербська влада знайде в собі сили відмовитися від підписання франко-німецького плану", – оперативно прокоментував прогрес у переговорах посол РФ у Сербії Александр Боцан-Харченко.

Ця заява – суттєва зміна російської позиції щодо Косова. Досі РФ заявляла, що не нав’язуватиме Белграду, що йому робити з Косовом, декларуючи готовність прийняти будь-яке рішення Сербії з цього питання.

Така позиція Кремля цілком відповідала його інтересам, адже поки у Сербії зберігалася ілюзія, що Косово можна буде повернути, Белград потребував допомоги РФ у блокуванні визнання Косова в ООН та інших міжнародних організаціях. 

А у відповідь Сербія була вимушена утримуватися від запровадження санкцій проти РФ, намагалася підтримувати російську позицію на міжнародній арені. Можливо – й допомагаючи Росії обходити західні санкцій.

Ситуація, в якій Белград йде на компроміс щодо Косова – вкрай невигідний для РФ сценарій.

Адже тоді допомога РФ вже не буде потрібна Белграду, що означатиме радикальну корекцію зовнішньої політики Сербії, у тому числі згода на запровадження санкцій. 

Щоб не допустити цього, посол Боцан-Харченко дав декілька інтерв’ю сербським ЗМІ, головна ідея яких полягала у тому, що у Сербії ще зберігається шанс повернути Косово і що вікно можливостей може відкритися "відразу після перемоги РФ у війні" проти України.

Та, схоже, що натяки Кремля не змусили сербського президента зупинитися.

Отже, у ситуації, коли парламентська більшість в Сербії не готова протестувати проти мирного плану щодо Косова, вся надія РФ – лише на тиск вулиці. 

Останнім часом явно побільшало розмов про активізацію в Сербії радикалів. А ще більш ймовірним є припущення, що зброю для них Росія тримає у так званому гуманітарному центрі біля міста Ніш. Останній вже давно характеризується НАТО як прихована військова база РФ на території Сербії.

От тільки схоже, що метою радикалів є не захоплення Косова, а протести всередині Сербії, які змусять Вучича відмовитися від угоди із Заходом, а якщо він буде наполягати на ній – піти з посади.

Заворушення 15 лютого у Белграді напряму пов’язані з цими погрозами і явно не стали останніми. Тому не виключено, що справжні конфлікти у Сербії ще попереду.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка "Хто підпише – той буде вбитий". На що піде РФ, щоб зберегти вплив на Сербію.