Чому Київ різко розвернув політику щодо опозиції Білорусі та до чого тут Трамп

25 січня у Вільнюсі президент Володимир Зеленський вперше провів зустріч із головою Об’єднаного перехідного комітету Білорусі (тобто уряду у вигнанні) Світланою Тихановською, зустрічі з якою досі старанно уникав. Причому не лише поспілкувався, а й пообіцяв позитивно вирішити питання, порушені білоруською стороною. А також запросив Світлану Тихановську до Києва.

При цьому ініціатива зустрічі була саме з українського боку, що вже геть нехарактерно для відносин із білоруською опозицією.

Про те, як і чому Україна докорінно змінює підходи до співпраці з демократичними силами Білорусі, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Кінець "миру" з Лукашенком: як відставка Єрмака вплинула на курс щодо Білорусі. Далі – стислий її виклад. 

Коротке рукостискання на публічному заходу в німецькому місті Аахен у травні 2023 року. Складно повірити, але таке "спілкування" досі залишалося єдиною особистою комунікацією між Володимиром Зеленським та Світланою Тихановською.

І ось у неділю у Литві Зеленський і Тихановська провели першу зустріч.

Різкий розворот політики Києва може мати внутрішній характер – противником таких контактів був попередній голова Офісу президента Андрій Єрмак.

Причому причини такої політики пояснювалися так: білоруська демократична команда є слабкою та роздрібненою, там періодично спалахують конфлікти. А тому співпраця з командою Тихановської жодним чином не посилить Україну, а натомість створить додаткові ризики на білоруському кордоні.

Ініціатива зустрічі походила саме з українського боку ще й тому, що співпраця з білоруською опозицією зараз як ніколи потрібна Україні.

Діалог між Україною та демократичними силами Білорусі стартував у той момент, коли самопроголошений президент Александр Лукашенко отримав найреальніший за роки повномасштабної війни шанс вийти з міжнародної ізоляції та зняти чималу частину санкцій.

Нагадаємо, у грудні минулого року Лукашенко дав згоду випустити найвідоміших політв’язнів, включно з нобелівським лауреатом Алесем Біляцьким. А США у відповідь зняли санкції з білоруського калію.

Згодом Дональд Трамп запросив Лукашенка (а також Владіміра Путіна) до складу Ради миру – і на відміну від більшості європейських лідерів, самопроголошений президент Біларусі це запрошення миттю прийняв.

Усе це дозволяє припустити, що процес виведення Лукашенка з міжнародної ізоляції триватиме.

Зокрема, у Мінську розраховують, що адміністрація Трампа допоможе їм організувати транзит калію – адже без нього зняття санкцій не матиме позитивного ефекту для економіки.

Традиційно білоруський калій імпортувався транзитом через Литву до порту Клайпеди, однак далеко не факт, що навіть нинішній, набагато прагматичніший уряд Литви погодиться розблокувати транзит.

Альтернативним маршрутом для білоруського калію може бути Україна. Як би абсурдно це не звучало, але у Лукашенка не приховують сподівань, що такий транзит може бути прописаний у майбутній мирній угоді.

За таких розкладів Україні було потрібно дати чіткий сигнал: подібні оборудки за нашою спиною є неприпустимими і не будуть нами прийняті. Налагодження контактів з офісом Тихановської можна вважати саме таким сигналом.

"Зрештою, Україна не зробила нічого особливого. Тихановську визнають демократичним лідером Білорусі у всій Європі, і ми просто нарешті долучилися до спільної європейської позиції", – каже колишній посол з особливих доручень щодо Білорусі Ігор Кизим.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Кінець "миру" з Лукашенком: як відставка Єрмака вплинула на курс щодо Білорусі.