Як публікація файлів Епштейна вдарила по прем’єру Британії й чи можлива його відставка

У Великій Британії – скандал через присутність у файлах Епштейна лорда Пітера Мендельсона, який вже оголосив про свою відставку з Палати лордів, а також відмовився від членства в Лейбористській партії.

Але скандал навколо файлів Епштейна переріс у ширшу кризу довіри до керівництва Лейбористської партії.

Для прем’єр-міністра Кіра Стармера це вже не просто питання одного невдалого кадрового рішення, а випробування його здатності контролювати уряд.

Докладніше – в статті журналістки "Європейської правди" Уляни Кричковської "Чорний лебідь" для Стармера: чи призведе справа Епштейна до відставки прем'єра Британії. Далі – стислий її виклад. 

Пітер Мендельсон – одна з найвпливовіших і водночас найбільш суперечливих фігур у сучасній історії Лейбористської партії. Свою політичну кар’єру він розпочав у 1980-х роках і протягом десятиліть залишався ключовим стратегом лейбористів.

Його політичну кар’єру регулярно супроводжували скандали, а у грудні 2024 року прем’єр-міністр Великої Британії Стармер призначив Мендельсона послом Великої Британії у США. На Даунінг-стріт тоді сподівалися, що його розгалужені зв’язки у світі великого бізнесу та міжнародної політики допоможуть вибудувати стабільні відносини з новою адміністрацією Дональда Трампа.

Водночас інформація про дружбу Мендельсона з Джеффрі Епштейном, а зокрема те, що він продовжував підтримувати контакти з фінансистом навіть після його засудження у 2008 році, була відома ще на момент призначення. 

Саме тому це призначення викликало критику з боку опозиції та правозахисників.

Проте уряд наполягав, що всі обставини були враховані.

Ситуація змінилася у вересні 2025 року, коли Мендельсона було звільнено з посади – якраз після попередньої хвилі публікації файлів Епштейна.

Як уточнювали на Даунінг-стріт, з’явилися нові відомості про глибину стосунків Мендельсона з Епштейном, зокрема електронні листи, в яких британський політик висловлював підтримку фінансисту – саме в період, коли останньому висунули звинувачення у сексуальних злочинах.

Останній пакет документів, оприлюднений Міністерством юстиції США на початку 2026 року, пролив нове світло на характер і тривалість контактів між Мендельсоном та Епштейном і знову поставив питання про політичну відповідальність, прозорість призначень і межі допустимого для осіб, які обіймають найвищі державні посади.

Нові розсекречені документи свідчать, що Епштейну надсилали внутрішні обговорення з серця уряду Великої Британії в період після світової фінансової кризи 2008 року – у час, коли будь-яка передчасна інформація могла мати значну цінність на фінансових ринках.

У британській Лейбористській партії різко почали критикувати Стармера, який стверджував, що Мендельсон "зобразив Епштейна як людину, яку ледь знав", через його реакцію на репутаційний скандал для партії. 

"Він (Мендельсон. – Ред.) неодноразово брехав моїй команді, коли його запитували про його стосунки з Епштейном до і під час його перебування на посаді посла", – запевняє Кір Стармер і додає: "Я шкодую, що призначив його. Якби я тоді знав те, що знаю зараз, він ніколи б не наблизився до уряду".

Показовим є й те, що член Палати лордів Великої Британії Моріс Гласман ще у вересні минулого року публічно заявляв, що попереджав прем’єр-міністра про стосунки Мендельсона з Епштейном, однак у відповідь отримав, за його словами, "пропозицію, по суті, замовкнути".

Внаслідок скандалу Стармер опинився під зростаючим політичним тиском, який дедалі більше виходить за межі "справи Мендельсона" і ставить під сумнів якість ухвалення рішень у самому центрі його уряду. 

Політичний тиск підкріплюється і громадською думкою. За даними останнього опитування компанії YouGov, половина британців вважають, що Стармер має піти у відставку. 

Наразі прем’єр Стармер відкидає заклики до своєї відставки.

Докладніше – в матеріалі Уляни Кричковської "Чорний лебідь" для Стармера: чи призведе справа Епштейна до відставки прем'єра Британії.