Расисты, популисты и премьер без большинства – что принесет Украине новый парламент Словакии

Четверг, 10 марта 2016, 09:40 — Екатерина Сидаш, Украинский институт международной политики

Результати парламентських виборів у Словаччині, що відбулися 5 березня, не здивували приємними сюрпризами. Швидше, навпаки.

Підрахунок бюлетенів підтвердив численні побоювання, що лунали від експертів у країні та за її межами.

Одноосібне правління Фіцо лишилося у минулому. 

Але на зміну партії, яку часом називали "проросійською", прийшла "збірна солянка" з політичних сил, які несуть Україні значно більшу загрозу.

Почнемо з математики – в суботу на чергових виборах словаки обирали 150 нових членів парламенту країни – Народної ради. За результатами підрахунку 99,98% голосів до парламенту потрапили аж 8 партій.

Правляча нині соціал-демократична партія Smer-SD отримала 28,3%, або 49 місць у парламенті, ліберальна правоцентристська SAS (Sloboda a Solidarita – Свобода та Солідарність) – 12,1%, або 21 мандат, консервативна OĽaNO (Obyčajní Ľudia a nezávislé osobnosti – Звичайні люди та незалежні особистості) – 11%, або 19 місць.

Далі – цікавіше.

До парламенту після 4-річної відсутності повернулася ультраправа Словацька національна партія (SNS, Slovenská národná strana), отримавши 8,6% та 15 мандатів. У період з 2006 по 2010 рік SNS перебувала в урядовій коаліції з соціал-демократами, створивши чимало проблем для Smer-SD.

То SNS прославилася расистськими висловлюваннями на адресу угорської та циганської меншин.

Далі – парламентські новачки. Деякі – не менш скандальні.

До парламенту з результатом 8%, або 14 місць, вперше обрано ультраправу Народну партію – Наша Словаччина (ĽSNS, Ľudová strana – Naše Slovensko).

Її лідера Маріяна Котлебу неодноразово помічали в агресивній риториці щодо ромського населення, антисемітизмі, симпатіях до ідей вищості білої раси та агресивному євроскептицизмі. 

Також до парламенту з 6,6% голосів (11 місць) потрапили новачки "Ми – сім’я" (Sme Rodina), членів якої звинувачують у зв’язках з колишніми та теперішніми кримінальними авторитетами Словаччини. Поміркована партія угорської меншини Most-Hid отримала 6,5% голосів (теж 11 місць), а вихідці з християнських демократів, партія #Sieť – 5,6% (10 мандатів).

Останні прославилися як "партія популістів" –  жартували, що навіть приземлення НЛО в Братиславі було реальнішим за їхні обіцянки.

А от "батько" партії #Sieť – Християнсько-демократична партія KDH, що була присутня у парламенті починаючи з 1990 року, тобто ще з часів Чехословаччини – отримала 4,9% і, таким чином, вперше не потрапила до Народної ради.

Аналітики вже назвали ці вибори перегонами без переможців, але з численними партійними поразками.

Тільки одна партія змогла повернутись до парламенту після 4 річної відсутності (SNS).

До парламенту пройшли відверті популісти та радикали, а правляча соціал-демократична партія втратила більшість і буде змушена шукати партнерів під час формування коаліції.

І вже зараз очевидно, що це буде непросто зробити.

Що цікавило словаків?

Ключовою темою цієї кампанії стала потреба комплексних реформ у сферах охорони здоров’я та освіти.

Уряд соціал-демократа Роберта Фіцо припустився численних помилок та зловживань у цих чутливих для пересічних громадян сферах. Причому – на біду Фіцо – про деякі проблеми стало відомо вже під час кампанії.

В останні місяці в ЗМІ з’явилися непоодинокі факти зловживань та корупції, в країні тривали "протести медсестер та вчителів", котрі вимагали кращих умов праці та зарплатні. І правляча партія, яка мала одноосібну більшість у парламенті, так і не змогла сформувати адекватну політику з проблемної теми.

Не обійшлося і без російського питання.

Також чинного прем’єра Роберта Фіцо неодноразово звинувачували у зв’язках з російським бізнесом і досить м’якій позиції щодо Росії.

Політики з правлячої SMER-SD публічно ставили під сумнів потребу санкцій щодо окремих урядовців з Росії (зокрема, Дмитра Рогозіна), а міністр закордонних справ Словаччини є одним із небагатьох урядовців країн ЄС, хто відвідував Росію з офіційним візитом після початку активної фази україно-російського конфлікту.

Соціал-демократи спробували "наздогнати потяг" та змістити акценти – взяли на озброєння тему мігрантів і висунули гаслом кампанії слоган "Захист Словаччини".

На партійній конференції, що відбулася усього лиш за три тижні до виборів, соціал-демократи затвердили партійну програму, в якій, зокрема, обіцяли підвищення мінімальних зарплат (до 500 євро на місяць, щоправда, цю сума обіцяють тільки у 2020 році), створення додаткових 100 тис. робочих місць, подолання безробіття (до рівня менше 10%), підтримку стабільних споживчих цін та подолання економічних розбіжностей між регіонами.

Щоправда, у програмі бракує конкретних планів з реалізації даних гасел.

Більш зважені та комплексні рішення у сфері реформування охорони здоров’я та освіти запропонували центристські партії. Проте їхній досить низький результат показав, що донести свої ідеї до пересічних виборців цим партіям вдалось лиш частково.

Загальна риторика кампанії активно експлуатувала тематику мігрантів і різноманітних страхів, пов’язаних з кризою в Європі.

Це стало однією з причин того, що в парламенті з’явилися одразу дві ультраправі проросійські партії,

що виступають за обмеження мігрантських квот та навіть за можливий вихід з ЄС та НАТО.

Навряд чи ці ідеї вплинуть на загальну політику держави, проте їхня підтримка виборцями "ускладнить сприйняття Словаччини в ЄС", зазначив глава МЗС країни Мирослав Лайчак.

То хто ж голосував за радикалів?

Більшість виборців ультраправої партії Маріяна Котлеби L’SNS – студенти та молодь загалом.

За даними національного екзит-полу, 23% громадян, що голосували вперше, віддали свої голоси за ультраправу ĽSNS.

Експерти вже назвали це тривожним дзвіночком для освітньої системи країни, неспроможної прищепити молодим словакам критичне мислення та дати належну оцінку періоду співпраці Словаччини з нацистською Німеччиною.

Згадка про нацизм – не перебільшення.

Під час кампанії ультраправі грали на ідеї "сильної Словаччини" періоду колабораціонізму з гітлерівською Німеччиною.

Щоправда, про прихід радикалів до влади говорити зарано: сумарно обидві ультраправі партії набрали близько 15% голосів і навряд чи увійдуть до коаліції.

Але ця тенденція є тривожним дзвіночком, що вже не вперше звучить у країнах ЄС.

Правые радикалы на выборах разыгрывали национальную карту. Агитация SNS: "Сколько мы еще будем платить за цыган? Изменим это!"

Тим не менш, питання формування більшості уже зараз викликає багато питань. Перед виборами прем’єр Фіцо сподівався створити коаліцію з одним меншим партнером. Тепер він був вимушений визнати, що побудова коаліції у надзвичайно фрагментованому парламенті займе чимало часу та буде непростою.

Коаліція ненадовго

Ситуація ускладнюється майбутнім президентством Словаччини у Раді ЄС, що розпочнеться 1 липня і триватиме до кінця року.

Уряд головуючої країни зобов’язаний брати активнішу участь у роботі європейських структур.

Звідси ще один сценарій: тимчасова коаліція під патронатом позапартійного президента Андрея Кіски, що гаситиме внутрішні протиріччя, аби без скандалів пройти головування Словаччини у Раді ЄС, а після цього – вже на початку 2017 року – нові парламентські вибори.

Причому для створення більшості соціал-демократам доведеться об’єднатися в "широку коаліцію" зі своїми опонентами, правоцентристами.

Загроза, що виходить від радикальних партій, підштовхує опонентів до об'єднання.

У ЗМІ навіть придумали назву для словацького аналогу української "ширки" – її називають "zlepenec".

Союз лівих та правих можливий попри те, що під час кампанії вони були опонентами. Обидві правоцентристські партії, і "Свобода та Солідарність" (SAS), і Партія звичайних людей та незалежних особистостей (OĽaNO-NOVA), що зібрали сумарно 23% голосів, активно критикували уряд соціал-демократів під час кампанії.

Це ж стосується і партії угорської меншини, що виступає за діалог та порозуміння між угорцями та словаками – Most-Hid.

Переговори про формування коаліції наразі активно тривають, президент Кіска доручив чинному прем'єру Роберту Фіцо запропонувати формат коаліції та кабінету до 18 березня.

Партія, що отримала другий результат, ліберальна правоцентристська SAS, уже заявила про свою можливу готовність бути партнерами соціал-демократів SMER-SD.

Більше того – є імовірність створення більшості без участі Фіцо.

Паралельно розпочалися консультації у правоцентристському таборі, ініційовані партією Most-Híd, про створення більшості з цією партією, OĽaNO-NOVA (Партія звичайних людей та надзвичайних особистостей), Sieť, SNS (Словацька націоналістична партія) та Sme Rodina ("Ми – сім’я"). Загалом даний альянс отримає 87 голосів у парламенті, що складатиме 58% мандатів.

Проте така більшість, імовірно, буде нестабільною і легко може розпастися під тиском економічних обставин та міграційної кризи. І, до того ж, до її складу довелося включити партії із сумнівною репутацією – Sme Rodina та Sieť.

Водночас є шанс, що дострокові вибори змінять парламент на краще.

Частина суспільства, яка перед виборами відмахувалась від політики (мовляв, усі вони однакові, нема з кого вибирати), тепер має реальний привід для занепокоєння. Побачивши результати волевиявлення, частина аполітичних громадян може прийти на виборчі дільниці, щоби зупинити  радикалізацію суспільства та влади.

Свідченням цього став багатолюдний антифашистський марш, що пройшов вулицями Братислави за день після виборів, 7 березня.

Українське питання

Хоч Словаччина є найближчим сусідом України, українське питання не було окремою темою виборчої кампанії.

Тим більше – зважаючи на проросійські настрої в частині словацького суспільства. Саме цю карту розіграли ультраправі сили, поєднавши у своїй риториці неонацистські та проросійські тези, котрі насправді є скоріше протиставленням політиці ЄС, а не реальним розумінням політичних реалій та перспектив від співпраці з Росією.

Загальна істерія щодо мігрантів, та ще й підігріта правлячою партією, також зіграла на руку радикалам.

Саме тому про Україну часом згадували як про потенційного постачальника мігрантів в країну.

Не останню роль відіграла російська пропаганда. Її аудиторія в Словаччині – бідніші та менш освічені верстви населення.

Активно працюють російські агенти впливу у соціальних мережах та інтернет-медіа.

Водночас, сьогодні більшість політиків країни наголошують на потребі консолідованого підходу ЄС до україно-російського конфлікту та необхідності незворотних структурних реформ в Україні як запоруки стабільного розвитку регіону.

* * * * *

Словаччина часто сприймається в нашій державі суперечливо.

Вона стала однією з перших країн ЄС, яка ратифікувала Угоду про асоціацію. Словацьке посольство – одне з найбільш лояльних до українців і активно видає довгострокові мультивізи. Словаччина посідає 13-те місце за обсягами двосторонньої торгівлі товарами між Україною та країнами Європи з питомою вагою 2,8%.

Поза тим, не все було так гладко – Київ обурювали контакти Фіцо з Москвою, а в 2015 році між Києвом та Братиславою взагалі розгорівся скандал.

Та якщо хтось сподівався, що вибори дозволять забути негаразди і розпочати дружбу з "чистого листа", то після приходу радикалів до парламенту позитивні прогнози можуть і не справдитися. Передбачити словацьку політику щодо України стає вкрай непросто.

             

 

Автор: Катерина Сідаш, 

Український інститут міжнародної політики

Публікація здійснена в рамках проекту УІМП "Результати виборів в країнах-партнерах України", який розповідає про основні політичні сили, що беруть участь у кампанії, центральні теми обговорення та моніторинг присутності України в заявах, програмах, рішеннях партій, можливі наслідки для України та зміни зовнішньополітичних пріоритетів залежно від результатів голосування.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua