Евроинтеграция в Раде: от банкротства до лекарств

Понедельник, 16 мая 2016, 09:30 — Парламентская экспертная группа по евроинтеграции

Парламент цього тижня спробує вкотре розглянути декілька законопроектів, які деталізують процедуру банкрутства. І що зовсім нове для України – це регламентація банкрутства фізичних осіб.

Йдеться про неплатоспроможність пересічних громадян, які мають кредити чи, наприклад, борги за комунальні послуги. В європейських країнах ці питання врегульовані по-різному.

Отже, варто розглянути, що пропонує український законотворець і як новації співвідносяться з європейською практикою.

Також цікавими видаються питання, пов’язані з обігом ліків, що є в порядку денному сесії і так само можуть торкнутись кожного.

Яке майно вилучатиметься у боржників та їхніх родин?

На розгляд Верховної ради пропонується два законопроекти, які передбачають законодавче закріплення можливості банкрутства фізичної особи, а саме – "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства" № 2714 та "Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом" №2353a.

Підхід у них є принципово різним. Один передбачає врегулювання внесення змін до чинного законодавства про неплатоспроможність (№2714), інший – прийняття окремого законодавчого акту (№2353а).

Ключовим принципом законопроекту №2353a є надання права на банкрутство лише добросовісним боржникам.

На можливість застосування такого підходу вказується у доповіді Світового банку (п. 190 Report on Treatment of the Insolvency of Natural Persons). Також він рекомендується й експертами USAID ("Аналіз регуляторного впливу прийняття проекту закону України "Про банкрутство фізичної особи").

Підтримуючи прагнення закріпити право на банкрутство лише за особами, які діють добросовісно, слід зауважити, що окремі критерії законопроекту викликають сумнів.

Наприклад, відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство можуть, якщо боржник протягом трьох років притягався до відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері економіки. Коло таких адміністративних правопорушень має бути переглянуте у напрямку їх звуження.

Не можна й погодитися із такими підставами для відмови у порушенні провадження, як наявність у власності родичів першого ступеня споріднення боржника майна сукупною вартістю понад суму безспірних вимог кредиторів. Такі вимоги виправдано застосовувати лише за умови, якщо родичі володіють майном на праві спільної сумісної власності з боржником.

Виникають зауваження й щодо визначення окремих термінів, як, наприклад, безспірні вимоги, вони відрізняються від зазначеного терміну, передбаченого законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Загалом досить спірною є пропозиція врегулювати банкрутство фізичних осіб в окремому законодавчому акті.

По-перше, розвинені країни, з усталеною практикою регулювання банкрутства фізичних осіб, зокрема, США, Велика Британія, Німеччина та Іспанія, визначають порядок банкрутства юридичних та фізичних осіб в єдиному нормативному акті.

По-друге, такий законодавчий підхід призведе до дублювання та неоднозначного застосування положень, що містяться у законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наприклад, щодо мораторію, який покладається на майно боржника та ін.), що негативно вплине на правову практику.

Натомість, детальний аналіз законопроекту № 2714 демонструє, що до нього є менше зауважень.

Процедура банкрутства фізичної особи цим документом плавно вводиться у систему банкрутства юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, принаймні, підстави для порушення провадження у справі для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців є однаковими.

Важливо, що проект закону № 2714 надає підвищені гарантії захисту боржникам. Зокрема,

не може бути предметом стягнення житлове приміщення загальною площею не більше 65 м2, якщо воно є єдиним придатним для постійного проживання боржника і членів його сім’ї.

Також стягненню не підлягає земельна ділянка загальною площею не більше 0,4 га, на якій розташоване таке житлове приміщення.

Водночас не встановлюється граничного строку реалізації плану реструктуризації боргів, тоді як в розвинених країнах цей строк є законодавчо визначеним: у США – 3 роки, у більшості країн Європи – 7 років, у скандинавських країнах – 5 років.

У п. 30 Рекомендації Єврокомісії від 12.03.2014 р. про новий підхід до комерційного банкрутства рекомендується повне звільнення боржника від боргів не пізніше 3 років після завершення процедури реалізації всіх активів боржника, а у випадку реструктуризації – не пізніше 3 років з дати затвердження плану реструктуризації.

Процедура банкрутства фізичної особи має доходити логічного кінця, а негативний вплив банкрутства повинен бути обмежений, щоб надати особам, визнаним банкрутами, другий шанс.

На рівні ЄС гармонізовані виключно процесуальні норми банкрутства фізичних осіб, зокрема, у Регламенті Ради Європи про провадження у справах про неплатоспроможність № 1346/2000 від 29 травня 2000 р. та Рекомендації Єврокомісії від 12.03.2014 р. про новий підхід до комерційного банкрутства.

Матеріально-правові норми банкрутства фізосіб (що складають зміст законопроектів, поданих до ВР) не є гармонізованими, про що прямо вказано у п. 11 вищезазначеного Регламенту Ради Європи № 1346/2000 від 29 травня 2000 р. Європейський законодавець виходить з того, що внаслідок різних матеріальних прав надто складно запровадити загальноприйняті судові процедури неплатоспроможності у всьому ЄС.

Це пояснюється, наприклад, різницею законів про заставне право у країнах Євросоюзу. Крім того, переважні права, якими користуються деякі кредитори у судових процедурах неплатоспроможності, в деяких випадках повністю відрізняються.

З усіх країн-учасниць ЄС Мальта, Болгарія та найновіший член ЄС – Хорватія не мають законодавства щодо банкрутства фізичних осіб, хоча Хорватія вже розробила відповідний документ.

Економічна ефективність законодавчого закріплення банкрутства фізичних осіб доведена низкою досліджень. Банкрутство є ефективним інструментом перерозподілу ресурсів відповідно до економічно обгрунтованих потреб.

При введенні до законодавства України процедури банкрутства фізичної особи слід обрати таку модель, яка найкраще відповідає вимогам української державної регуляторної політики та інтересам суспільства.

Захист прав кредиторів збанкрутілих компаній

Дещо іншою є ситуація з банкрутством юридичних осіб в Україні, оскільки поки що законодавчі прогалини дозволяють зловживати таким механізмом.

Виправити це покликаний проект закону "Про внесення змін до деяких законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)", (№3132), яким передбачається підвищення рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні та інше.

Документ спрямований на виконання домовленостей з МВФ, якими передбачається вдосконалення законодавства про банкрутство юридичних осіб відповідно до міжнародних стандартів.

На рівні ЄС йдеться про такий підхід до комерційного банкрутства, де акцентується увага на необхідності покращення процедур реструктуризації боргу, розробці позасудових її механізмів. Найліпші практики узагальнені у Принципах ефективного банкрутства та кредито/боржниково-орієнтовані системи (2015 рік), розроблених Світовим банком.

У законопроекті приділяється значна увага захисту інтересів кредиторів шляхом забезпечення їхнього права на належне інформування про порушення провадження у справі про банкрутство. Зокрема, чітко визначається строк, протягом якого має бути оприлюднена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство на веб-сторінці Вищого господарського суду України.

Закріплюється забезпечення прав кредиторів на доступ до такої інформації. Чітко визначається місце проведення зборів кредиторів.

Низка норм спрямована на унеможливлення затягування процесу, зокрема, визначено строки ліквідаційної процедури – вона не може перевищувати 12 місяців. Сприяє захисту інтересів кредиторів й пропонована зміна щодо продажу майна боржника – виключно через аукціон.

Отже, проект закону відповідає праву ЄС та міжнародним 

Ринок лікарських засобів залишиться закритим?

Підвищення стандартів у сфері обігу лікарських засобів матиме позитивний наслідок для споживача, а от на перспективи вітчизняного виробника таким чином вплинути складніше.

Йдеться про проект закону "Про особливості імплементації окремих положень законодавства Європейського Союзу щодо обігу лікарських засобів" (№4465).

У пояснювальній записці до нього задекларовано як мету забезпечення гармонізації правових систем у сфері регулювання лікарських засобів із системою ЄС для створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. 

Водночас, визначення особливостей імплементації права ЄС у цій сфері взагалі не розкривається в цьому законопроекті, тому як мінімум необхідно скоригувати назву законопроекту. Втім, і на ЗВТ його вплив дуже незначний.

В основу документа покладено Директиву 2001/83/ЄС про кодекс ЄС стосовно лікарських засобів, призначених для людини. Основна ідея Директиви полягає у забезпеченні високих європейських стандартів якості і безпеки ліків, що дозволяє здійснювати вільний обіг лікарських засобів на теренах усього ЄС.

Законопроект впроваджує вимоги до підтвердження якості і безпеки лікарських засобів, визначає умови ліцензування, вимоги до виробників, особливості імпорту та експорту. Він забезпечує високий ступінь гармонізації національного регулювання у сфері лікарських засобів із системою ЄС, що підвищує шанси досягти режиму взаємного визнання лікарських засобів між Україною та Євросоюзом.

Попри зазначене, варто звернути увагу, що

реальні домовленості між Україною та ЄЄ не передбачають лібералізації торгівлі у сфері обігу лікарських засобів.

В Угоді про асоціацію не передбачено необхідності імплементації Директиви 2001/83/ЄС, а у переліку товарів, визначених Угодою та передбачених для включення до майбутньої Угоди про оцінку відповідності та прийнятності товарів між Україно та ЄС, немає лікарських засобів.

Це означає, що на сьогодні відсутні зобов’язання Сторін стосовно спрощення доступу на ринки лікарських засобів.

Тому прогрес у співпраці з ЄЄ залежить не лише від ухвалення відповідного закону, а й від готовності європейців відкрити свій ринок лікарських засобів для українських товарів.

 

Автори: Денис Черніков, Юлія Хорт,

Парламентська експертна група з євроінтеграції

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають виключно точку зору автора

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua