Останні п’ять років виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС продемонстрували, що це досить складне завдання для нашої країни.

Це пояснюється слабкістю державних інституцій, на які покладається комплексне завдання щодо роботи з європейським законодавством. Попри це, Угода почала виконуватися, і навіть є сектори, в яких ми демонструємо стабільний прогрес. 

Проте якщо у наступні п’ять років ми хочемо пришвидшити темп реалізації Угоди про асоціацію, нам необхідно змінювати підхід до її виконання.

Ось деякі рекомендації, які можуть стати в пригоді українським та європейським чиновникам.

1. Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом сформована за максималістським підходом, тобто містить дуже багато зобов’язань щодо зміни законодавства. Для прикладу, угода з Балканськими країнами, які зараз перебувають у переговорному процесі щодо членства в ЄС, містить менше зобов’язань.

Тому, на нашу думку, пріоритезація, коли всі ресурси та зусилля спрямовуються на виконання визначених сфер, – це єдиний шлях виконувати Угоду ефективніше.

В цьому напрямку Україна вже почала працювати, запропонувавши ідею секторальної інтеграції.

2. Коли країна підписує Угоду про асоціацію, то у неї мають бути надзвичайно спроможні державні інституції, в рамках яких можна буде виконати завдання із наближення законодавства до європейського.

В ЄС це добре розуміють, і тому так багато уваги приділяють саме фундаментальним реформам, таким як реформа державної служби. Проте менше уваги отримують секторальні реформи по Угоді, які, власне, є дуже технічними і складними.

Наразі ми спостерігаємо два паралельних процеси: фундаментальні реформи, що їх активно підтримують європейські колеги, та секторальні реформи по Угоді, на які європейські колеги звертають увагу, але не настільки прискіпливо, як у випадку з фундаментальними реформами.

Натомість саме на цьому їм варто робити акцент, адже наявність прискіпливої уваги посилює результативність у тих секторах, де вони працюють.

3. Запровадження практики Cost benefit analysis (аналіз зисків і витрат). В наступні п'ять років ми приступимо до фази активного виконання Угоди. Ефективно можна щось виконувати тільки тоді, коли ти чітко розумієш, скільки ресурсів тобі на це потрібно.

Україна наразі зробила таку оцінку лише у двох сферах – енергоефективність та екологія. У всіх інших сферах ми не дуже орієнтуємося, скільки коштів нам потрібно і де їх брати.

4. Стратегічна порада: всі зобов’язання, які стосуються наближення законодавства поділити на три блоки:

• вигідне законодавство для країни (воно може вимагати багато коштів, але зміни принесуть дуже швидку вигоду);
• нейтральне законодавство (яке приносить потенційні вигоди, але не одразу, а в перспективі);
• невигідне і дуже дороге законодавство.

Починати необхідно з першого блоку.

Втім, нам це треба зрозуміти, які саме законодавчі зміни є для нас найвигіднішими і найприбутковішими.

Тут необхідно провести додатковий аналіз, і це завдання є спільним як для європейської, так і для української сторони.

5. Політичне посилення координаційних процесів у сфері європейської інтеграції в Україні.

Згідно з останнім звітом SIGMA, яка оцінює принципи державного управління, в Уряді створена ефективна система координації євроінтеграційних процесів. Здійснюється вона через віцепрем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та через Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції.

Як віцепрем’єр, так і Урядовий офіс, згідно зі звітом, мають всі необхідні повноваження для здійснення своєї роботи у сфері європейської інтеграції.

Проте є одна важлива рекомендація, яка стосується політичного посилення цих двох структур: в рамках роботи Уряду треба відновити засідання урядового комітету з питань європейської інтеграції, євроатлантичної інтеграції, міжнародного співробітництва та регіонального розвитку.

Дуже важливо, щоб саме цей комітет розглядав усі євроінтеграційні питання. І щоби вони не розпорошувались по інших урядових комітетах, як це було за минулого Уряду.

Цей комітет потрібен для вирішення проблемних питань, узгодження позицій і прискорення євроінтеграційних процесів. "Операційною рукою" цього комітету мають стати зустрічі експертних груп, за які має відповідати Урядовий офіс. Варто, щоб ці зустрічі були присвячені винятково експертним міжвідомчим обговоренням.

Таким чином, ми матимемо шанс посилити якість євроінтеграційних документів, які виходять із міністерств.

Таке посилення на рівні віцепрем’єра та на рівні Урядового офісу дасть змогу контролювати більшість євроінтеграційних процесів на політичному та експертному рівнях. Також вони дадуть змогу уникати ситуацій, коли відбуваються процеси, до яких не залучені ані віцепрем’єр, ані Урядовий офіс.

Отже, наш стратегічний висновок полягає в тому, що наступні п’ять років нам необхідно йти шляхом пріоритезації, чіткого розуміння ресурсів, які необхідні для роботи в рамках визначених пріоритетів, а також докласти всіх зусиль, щоб завдання в рамках Угоди були краще вмонтовані в загальну рамку реформ у країні.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора