Чи здатні країни Центральної та Східної Європи рішуче скоротити розрив з країнами ЄС, які після 1945 року визначаються прикметником "західні"?

Адже за даними Світового банку країни Центральної та Східної Європи, які входять до Європейського Союзу, переважно належать до групи країн з високим рівнем доходу, тоді як тридцять років тому вони класифікувалися як країни з низьким або середнім рівнем доходу.

Однак попри такий успіх вони ще не наздогнали багаті країни. Дохід на душу населення у Центральній та Східній Європі все ще значно нижчий від середнього показника у ЄС. 

Зростання ВВП у країнах Центральної та Східної Європи, що входять до ЄС. 

Джерело: Eurostat 2020

На початку цього десятиріччя усі країни ЄС зустрінуться з великими викликами. Внаслідок кризи держави Центральної та Східної Європи також зіткнулися зі спадом виробництва та попиту.

За прогнозами Єврокомісії, ВВП Німеччини зменшиться на 5,6%. Цей спад буде набагато сильнішим у країнах Центральної та Східної Європи, таких як Словенія (7,1%), Словаччина (7,5%), Угорщина (6,4%) та Хорватія (9,6%).

Виняток становлять тут Польща (3,6%) та Литва (2,2%). Проте регрес у Центральній та Східній Європі буде меншим, ніж у Південній Європі – Іспанія (12,4%), Італія (9,9%), Португалія (9,3%) та Греція (9,4%) зазнають більшої кризи; вочевидь, у них зросте безробіття, яке й раніше було високе.

А отже, слід очікувати, що країни Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС у 2004 році, випередять південноєвропейські країни Євросоюзу за рівнем доходу на душу населення.

На динамічний розвиток економіки впливає збереження чималого припливу прямих іноземних інвестицій. Ці інвестиції сприяють передачі знань та допомагають оптимізувати виробничі процеси. У середній та довгостроковій перспективі це призводить до економічного зростання.

За останні роки країнам Центральної та Східної Європи по-різному вдавалося залучати прямі інвестиції.

Польща та Словенія спромоглися збільшити їх приплив, натомість у країнах Балтії вони були нерівномірні, а в Угорщині та Чехії відзначається їх зниження.

Вирішальне значення для зрівноваженого розвитку має також галузь, у яку ці інвестиції здійснюються. В останні роки найбільше прямих інвестицій припадає на переробну промисловість.

Це явище є дещо дивовижним, оскільки у 1990-х роках та на початку XXI сторіччя тенденція була спрямована на інформаційні технології та фінансові послуги. Причину цього варто шукати у наслідках кризи "дот-комів" (компаній, чия бізнес-модель цілком ґрунтується на роботі в рамках мережі Інтернет) 2000 року та фінансово-економічної кризи 2007 року.

Перша сильно вразила європейські IT-фірми, а друга дестабілізувала європейську банківсько-фінансову систему.

Оскільки IT-галузь і фінансові послуги на сьогодні вважаються перспективними, незначна кількість прямих інвестицій у ці сектори, що здійснюються у країнах Центральної Європи, може свідчити про те, що ці країни дещо затримуються, наздоганяючи провідні промислово розвинені держави.

Цю тенденцію посилить поточна криза, якщо дотеперішній досить ліберальний підхід країн Центральної Європи до прямих інвестицій буде переглянутий.

І це вже можна спостерігати – Єврокомісія застерегла держави-члени ЄС від поглинань у стратегічних секторах економіки.

За останні місяці деякі країни Центральної та Східної Європи, як-от Словенія та Словаччина, посилили свої вимоги щодо прямих іноземних інвестицій. Час покаже, чи таке посилення знизить привабливість регіону, зокрема для економік, що розвиваються, таких як китайська.

Окрім прямих інвестицій вирішальну роль у процесі зростання відіграє людський капітал.

Країни Центральної та Східної Європи мають на цьому полі досягнення, гідні наслідування. У країнах, які увійшли до ЄС у 2004 році, частку населення з низьким рівнем освіти вдалося скоротити до рівня 10-16%.

У Хорватії він становить 18%, у Болгарії – 22%, а в Румунії – 25%, тобто близько до середнього показника у ЄС, натомість у країнах Південної Європи ці показники сягають 50%.

Значно розвинулася професійно-технічна освіта: такі школи закінчило близько двох третин населення у Чехії та у Словаччині. За ними йдуть Польща, Угорщина та країни Балтії, де цей показник становить близько 60%.

Тим самим вони перевершують такі країни, як Німеччина та Австрія, які мають потужну систему професійної освіти. Однак це негативно відбивається на університетській освіті. Країни Центральної та Східної Європи (а також Німеччина) у цьому відношенні знаходяться у кінці списку, причому диференціація є досить великою.

Литва майже наближається до вершини списку (37,9%), а Румунія знаходиться серед країн з найнижчим відсотком осіб з вищою освітою (16%).

З освітою населення тісно пов’язані приплив та відтік кваліфікованих робітників. У цьому контексті переплітаються можливості та загрози.

Громадяни Центральної та Східної Європи, які мають професійно-технічну освіту, користуються попитом на ринку праці у таких країнах, як Німеччина та Австрія, а ті, що мають середню освіту, завдяки гарним знанням мови мають можливість працювати та здобувати освіту також у Великій Британії.

Те, скільки країни Центральної та Східної Європи втрачають через еміграцію освічених людей, тобто через відтік мізків, або скільки вигоди вони отримують від імміграції, залежить від готовності цих людей повернутися.

Надію тут живить статистика з Німеччини. Більшість мобільних громадян Центральної та Східної Європи залишаються у Німеччині лише до п’яти років.

Хоча ми не володіємо більш детальними даними щодо цього, слід припустити, що багато з них повертаються на батьківщину.

Соціологічні дослідження показують, що завдяки перебуванню за кордоном мешканці Центральної та Східної Європи збільшують свої заробітки. Це легко пояснити встановленими контактами та знанням мов, країн і виробничих систем.

Ті, хто повертається, отримують знання та навички, які належним чином оплачуються на внутрішньому ринку праці. Це зміцнює людський капітал країн Центральної та Східної Європи, сприяє європейській співпраці та допомагає зменшити розрив з найбагатшими країнами ЄС за рівнем доходу на душу населення.

Виходячи з представлених аргументів, можна припустити, що країни Центральної та Східної Європи впродовж наступних десяти років значно збільшать свої доходи і наздоженуть південноєвропейські економіки.

Високий рівень освіти, низький рівень безробіття та доступ до єдиного внутрішнього ринку ЄС зменшують вразливість до криз та роблять країни Центральної та Східної Європи, які входять до Євросоюзу, привабливими для розміщення прямих іноземних інвестицій.

Однак занепокоєння викликає досі низький відсоток людей з вищою освітою, а також еміграція кваліфікованих робітників.

Ще одна проблема – зосередження економік в основному на переробній промисловості.

Тут все ще потрібні значні зусилля, щоб наздогнати північні й західні країни ЄС. Існує небезпека, що процес надолужування відставання країнами Центральної та Східної Європи затримається, і вони не уникнуть пастки середнього доходу, особливо якщо переймуть тільки ті ланки ланцюга вартості, де вже неможливе рентабельне виробництво у північних та західних європейських країнах.

Країни Центральної та Східної Європи повинні протидіяти цьому та конкурувати за привабливі галузі майбутнього.

Якщо це вдасться, десятиріччя, що починається, може стати десятиріччям країн цього регіону Європи.

Текст публікується одночасно з місячником громадської думки Wszystko Co Najważniejsze у рамках проєкту "Десятиріччя Центральної Європи", реалізованого разом з Варшавською біржею цінних паперів

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора