План ЕС для победы Украины: что должно измениться в военной помощи Киеву

Пятница, 23 февраля 2024, 10:00 — , депутат Европарламента, экс-премьер Литвы
Фото: Imago Stock and People/East News
У 2023 році Росія спромоглася витратити на агресію понад 100 млрд євро, тоді як сукупні витрати України (з усією західною військовою підтримкою) сягнули лише 80 млрд євро

Триваюча російська агресія проти України стала не лише критичним випробуванням українського суспільства на стійкість, але й лакмусовим папірцем для європейської архітектури колективної безпеки.

Однак нинішній рівень військової підтримки України з боку Заходу лише дозволяє Україні не програти, але далеко не відповідає тому, що необхідно для досягнення перемоги.

Саме тому існує нагальна потреба докорінно реформувати всю систему військової підтримки України з боку Заходу.

Нещодавно в Європарламенті я почав просувати ідею, що має бути План ЄС для перемоги України - колективний механізм Євросоюзу, спрямований на консолідацію зусиль та ресурсів задля перемоги України.

Нагальність такого плану важко переоцінити, враховуючи ескалацію ситуації на фронті та непропорційні військові витрати між Росією та її союзниками і західним демократичним світом.

Хоча сукупний ВВП західних країн у 25 разів перевищує ВВП Росії, диспропорція у військовій підтримці є кричущою.

У 2023 році Росія спромоглася витратити на агресію понад 100 мільярдів євро, тоді як сукупні витрати України (з усією західною військовою підтримкою) сягнули лише 80 мільярдів євро.

Причина такої ситуації абсолютно зрозуміла: у 2023 році західна військова допомога Україні становила лише 0,1% від сукупного ВВП, тоді як Росія виділила на військову агресію понад 6% свого ВВП.

Ці цифри говорять про невтішну правду: досі військова підтримка Заходу дозволяла Україні не програти війну, але була недостатньою для досягнення перемоги.

Одним із критичних недоліків, на які вказано в запропонованому Плані ЄС, є фрагментарний характер поточної військової допомоги, що характеризується добровільними внесками окремих країн-членів ЄС або НАТО.

Такий фрагментарний підхід не лише не має колективної політичної волі, необхідної для сталої підтримки перемоги України, а й призводить до значних розбіжностей у наданні допомоги між різними країнами. Зокрема, підтримка Литви та Естонії за два роки війни сягнула 1,2% їхнього ВВП, Німеччина наздоганяє з 0,43%, а Франція відстає з 0,02%.

Неадекватність цієї системи ще більше посилюється виснаженням звичайних військових запасів протягом перших двох років війни, що вимагає переходу до виробництва і постачання нових видів озброєнь – завдання, яке європейська військова промисловість досі намагається виконати з усіх сил.

Запропонований План ЄС для перемоги України спрямований на усунення цих недоліків шляхом запровадження конкретних заходів з реформування всієї системи військової допомоги та переходу від індивідуальних до колективних дій і розподілу ресурсів.

Ключем до його успіху є встановлення зобов'язань на рівні ЄС щодо довгострокової військової підтримки України, які перевищують мізерний поріг у 0,1%, встановлений у попередні роки.

Для цього західні країни мають взяти на себе зобов'язання щодо щорічної підтримки на рівні 0,25% від ВВП.

Такий крок здатний майже втричі посилити спроможність України протистояти російській агресії і врешті-решт забезпечити перемогу.

Важливо, що План ЄС має виходити за рамки фінансової допомоги і охоплювати широкий спектр військового обладнання та ресурсів, необхідних для оборони України. Від сучасних безпілотників до систем протиповітряної оборони, план має визначити пріоритети стратегічних активів, які нададуть Україні вирішальну перевагу над російськими військами.

Крім того, тісна співпраця з українськими партнерами і партнерами з НАТО є вкрай важливою для точної та своєчасної оцінки потреб України, що змінюються, і відповідної адаптації підтримки, включаючи інвестиції ЄС у модернізацію і розвиток оборонної промисловості як в Україні, так і в ЄС.

Однак успіх Плану ЄС залежить від подолання потенційних перешкод, зокрема політичної інерції та стратегічної невизначеності. Важливо забезпечити широкий консенсус між країнами-членами ЄС та розробити плани на випадок непередбачуваних обставин, таких як гіпотетичний сценарій, коли Конгрес США не зможе ухвалити необхідні законодавчі пакети або суттєво зменшить рівень допомоги Україні.

Крім того, для зменшення залежності від зовнішньої допомоги та забезпечення довгострокової стійкості слід надати пріоритет зусиллям, спрямованим на підтримку вітчизняного оборонно-промислового комплексу.

Зволікання Заходу та стратегічна невизначеність стимулюють глобальні автократії до агресивної зовнішньої політики, в тому числі із застосуванням військових засобів. Продовження допомоги не лише є критично важливим для України, але й відповідає найважливішим стратегічним та національним інтересам країн-членів ЄС та НАТО.

Якщо Росія не буде переможена, вона залишатиметься постійною загрозою для європейської безпеки.

Єдиний спосіб досягти сталого миру на європейському континенті – це перемогти агресивну Росію в Україні й таким чином відкрити вікно можливостей для перетворення Росії на нормальну, неагресивну європейську країну.

А для того щоб перемогти Росію, існує нагальна потреба у Плані ЄС для перемоги України. Плані, який надасть усім нам реалістичну надію на те, що Росія буде переможена якщо не цьогоріч, то точно у 2025-2026 роках. 

Шлях, що попереду, може бути сповнений викликів, але імператив забезпечення перемоги України виходить за рамки геополітичних розрахунків - він є свідченням незламного духу свободи і демократії в Європі.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів

 
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.