Угода з ЄС за рік від затвердження в Раді. Хто блокує її ратифікацію?

Середа, 16 вересня 2015, 08:59 — Сергій Сидоренко, Європейська правда
Фото прес-служби президента

Рівно рік тому, 16 вересня 2014 року – вперше в історії України і навіть вперше  в історії Європарламенту – відбулося синхронне голосування за міжнародний договір.

Одночасно, з телевізійною трансляцією з Києва у Страсбург та зі Страсбурга в Київ, депутати обох парламентів віддали свої голоси за Угоду про асоціацію, запустивши там самим процес ратифікації цього документа.

Зала Верховної ради на відеозв'язку з Європарламентом, фото УНІАН

Підтримка була вражаючою – в Україні, в напівдієздатній Верховній раді минулого складу, "за" проголосувало 355 депутатів. В ЄП кнопку "за" натиснуло 535 з 697 присутніх парламентарів.

Тоді президент Порошенко пояснював, що умисно тягнув з ратифікацією від червня (коли угоду підписали) до вересня, аби провести її в максимально урочистій обстановці – а влітку ЄП не працював.

Та ми маємо підстави стверджувати, що причина була іншою. Тоді, влітку та восени 2014 року, Порошенко намагався не образити росіян і відтягував ратифікацію на більш пізній термін.

Трохи теорії. Ратифікація – це процес внутрішньодержавного затвердження підписаного міжнародного договору, без якого документ не може набути чинності.

І це – не формальність. Достатньо нагадати, що у 2003 році тодішній український президент Кучма погодив вступ України до... Єдиного економічного простору (ЄЕП) з РФ. І лише завдяки ратифікації вдалося зупинити злиття української та російської економіки – Верховна рада ратифікувала цей документ із винятками (застереженнями), які зводять нанівець його ідею.

Тепер ми опинилися в протилежній ситуації. 

Україна готова, хоче і прагне, щоби договір запрацював якнайшвидше, але низка держав ЄС блокують його. Причому за тими, хто блокує, стоять російські інтереси.

"Європейська правда" влітку та навесні стежила за тим, як триває ратифікація угоди (див. статті "Ратифікація на марші", "Стан ратифікації в червні" та "Хто гальмує угоду з Україною?").

І варто визнати: прогрес є, і він безсумнівний.

Зазвичай в Євросоюзі схвалення міжнародних угод забирає багато часу. Документ мають схвалити парламенти і керівники кожної з 28 країн-членів ЄС; в деяких державах потрібні голосування у двох палатах, а також в уряді.

У випадку української (а також молдовської та грузинської) угод – через їхню надзвичайну важливість для ЄС – цей процес прискорили, і вже зараз ми близькі до завершення ратифікації.

Однак поспіх дозволив виявити також проблемні країни.

Отже, спершу – інфографіка, а далі – пояснення до неї.

натисніть на картинку для перегляду інфографіки 

Формально, за даними Ради ЄС, процедуру ще не завершили 6 країн, однак двом з них лишилося залагодити тільки паперові формальності. Йдеться про Нідерланди та Італію, які досі не передали ратифікаційні грамоти на зберігання до Брюсселя. За досвідом – залежно від процедур у країні – цей процес може забрати пару місяців.

Ще дві країни – Бельгія та Чехія – схвалили українську угоду в одній з двох палат національного парламенту. І, нарешті, два аутсайдера – Греція та Кіпр – взагалі не розпочали процес.

Тож спробуємо розібратися, в чому причина затримки.

На жаль, новини невтішні. Принаймні в двох країнах – в Чехії та на Кіпрі – українська угода гальмується штучно. І це дуже легко довести.

Як відомо, 27 червня ЄС підписав асоціацію одночасно з трьома державами – Україною, Молдовою та Грузією. І кожна з них нині проходить однаковий процес ратифікації. Тому дуже наочно порівнювати дані ЄС про прогрес трьох угод.

Безумовно проблемною країною виявилася Чехія, і це – не секрет. Тут стався найганебніший інцидент на шляху до ратифікації. В травні закон внесли до порядку денного Палати депутатів; до Праги прибула українська парламентська делегація, і у підсумку... угоду не вдалося схвалити. Її заблокувала проросійська партія чеських комуністів.

Відтоді українські та чеські посадовці неодноразово робили заяву про те, що документ "ось-ось" схвалять. Говорили спершу про червень, далі – про липень, вересень... Але на практиці дата невідома й досі.

Важлива деталь: з молдовською та грузинською угодами таких проблем немає. Їх Прага затвердила ще навесні.

Ще одна країна, яка гальмує нашу угоду – це Кіпр, держава під сильним російським впливом.

Тут не влаштовують демаршів, а просто не виносять українську угоду на голосування. Навесні джерела повідомляли, що Кіпр знайшов якісь неточності в перекладі грецькою. Та час минув, а прогресу немає і досі.

При цьому ані з Молдовою, ані з Грузією таких проблем не виникло – угоди з обома країнами Кіпр успішно ратифікував.

Нарешті, традиційно проблемною країною є Греція. Хоча тут до російського впливу (Алексіс Ципрас є єдиним європейським прем’єром, хто регулярно їздить на зустрічі з Путіним) додаються об’єктивні проблеми.

В Афінах ще від минулого року триває парламентська криза, у вересні відбудуться вже другі парламентські вибори за останній рік. За таких умов не дивно, що голосування за угоду з Україною для них не є приорітетом.

Остання країна з четвірки – Бельгія, де угода ратифікована в одній з двох палат. Але, на думку ЄвроПравди, тут не варто говорити про системні проблеми. Нещодавно до Брюсселя їздили Порошенко та Клімкін; керівництво Бельгії обіцяє, що ратифікація невдовзі буде завершена.

І, нарешті, окремої уваги заслуговує ситуація в Нідерландах, де парламент завершив процедуру, але у гру вступили громадські рухи, які підживлює Росія. Зараз у Голландії триває збір підписів за референдум про відмову від ратифікації. Тому ця країна ще може "подарувати" нам неприємну несподіванку.

Отже, за рік після спільної ратифікації в Раді та Європарламенті можна говорити про значний поступ у схваленні угоди, але точно – не про вирішення всіх проблем.

Та завершити цей текст хочемо словами глави МЗС Павла Клімкіна на засіданні Верховної ради 16 вересня:

"Ще ніколи, ні у новітній історії України, ні в історії Євросоюзу, не було документа про асоціацію, сплаченого такою дорогою ціною. І документа, який би мав настільки глибокий вплив на подальший розвиток усієї Європи.

Угода є моделлю реформ, які потрібні Україні і здійснення яких буде йти разом з Європейським Союзом. Це будуть реформи за європейським змістом, за європейською ментальністю і за європейською моделлю. Це – життєвий план для поколінь українців, які вірять у цю державу і які вірять у майбутнє України як члена Європейського Союзу.

Тому Європа для України – це рух вперед, це наш рух до майбутнього".


А від себе додамо: ми віримо, що цей рух продовжиться, а наша угода буде ратифікована вже найближчим часом.

"Європейська правда" слідкуватиме за розвитком подій.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua