"Європейська правда" продовжує огляд успіхів та проблем України на шляху до скасування візового режиму з ЄС.

Раніше ми писали про ситуацію в сфері безпеки документів та біометрики. Новий огляд присвячений змінам у міграційній політиці України. 

* * * * *

Серед усіх завдань, які українська влада має виконати для запровадження безвізового режиму з ЄС, блок "Управління міграцією" є одним з найважливіших.

Воєнні дії на Сході України, зростання кількості внутрішніх переселенців та шукачів притулку в країнах ЄС суттєво обтяжили первісний перелік завдань, що були зорієнтовані переважно на інституційний розвиток Міграційної служби.

План дій з лібералізації візового режиму з ЄС (ПДВЛ), отриманий Україною в 2010 році, став поштовхом до прискореного впровадження новітніх підходів в управлінні міграцією.

Державний контроль над законною та неврегульованою міграцією, політика щодо біженців та притулку, міграційний облік, реадмісія, управління державними кордонами в частині, що стосується міграційного контролю, – ось далеко не повний перелік сфер, в яких мали відбутись якісні зміни впродовж п’яти останніх років.

П’ятий звіт ЄК визнав більшість критеріїв даного блоку "майже досягнутими".

Що ж залишилось виконати профільним органам влади для успішного завершення роботи? Та хто саме нестиме за це відповідальність?

Основними виконавцями є Державна міграційна служба (ДМС), втім, її робота залежить також і від ефективної діяльності колег з Державної прикордонної служби (ДПС), діяльність яких спрямовується і координується Кабміном через міністра внутрішніх справ. До того ж окремі аспекти міграційної політики стосуються сфер компетенції Мінсоцполітики, МЗС, МВС і омбудсмена.

Саме через це будь-який неуспіх чи прогрес другого блоку мають розглядатися крізь призму міжвідомчої координації і не перекладати всю відповідальність лише на ДМС.

Згідно з п'ятим звітом ЄС, "майже досягнутими" вважались критерії у сфері управління міграцією та "частково досягнутими" у сфері притулку.

Загалом рекомендації експертів з ЄС стосувались посилення захисту осіб, що потребують міжнародного захисту, та спроможностей Державної міграційної служби, зокрема кадрового забезпечення, включаючи навчання та міжнародну співпрацю.

Очікуватимуть експерти і на завершення Міграційного профілю за 2014 рік та створення контактного аналітичного центру з базою даних для моніторингу міграційних процесів.

 Що зроблено?

Чимало критики з боку ЄС отримав блок "Політика притулку".

Втім, зміни, що відбулись останнім часом за даним блоком, вказують на ознаки прогресу, не дивлячись на те, що кілька рекомендацій ЄС все ще перебувають у стані виконання. 

Так, виконаною в межах компетенції ДМС вважається рекомендація щодо надання первинної правової та медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які звертаються за захистом в Україні. Водночас має бути вирішено питання залучення перекладача з тієї мови, яку розуміє особа, яка звертається за захистом.

Разом з тим виникають питання, чи є існуючі стандарти політики притулку ЄС ефективними, зокрема з огляду на проблему нелегальних мігрантів з Близького Сходу, з якою сьогодні бореться ЄС.

Поки Євросоюз шукає нові шляхи вирішення проблеми біженців, українська система управління міграцією завершує своє наближення до діючих європейських стандартів.

Так, у стані виконання та удосконалення знаходиться інформаційна підсистема "Облік біженців та іноземців" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами.

Очікується, що саме завдяки цій системі Україна отримає єдиний банк даних щодо наявних потоків мігрантів, що сприятиме створенню ефективної моделі розвитку міграційних процесів з урахуванням українських реалій.

Завершення робіт із запровадження удосконаленого програмного забезпечення варто очікувати лише наприкінці 2015 року.

Серед завдань за напрямком політики притулку є й такі, що все ще проходять процес узгодження зі стороною ЄС. Так, за результатами двосторонніх консультацій, що відбувались у червні цього року, було досягнуто домовленості щодо необхідності розробки законопроекту, спрямованого на уточнення підстав перебування осіб в пунктах тимчасового перебування незаконних мігрантів, які звернулися за захистом в Україні.

Удосконалення політики притулку та додаткового захисту неможливе без запровадження на законодавчому рівні визначення, що рішення щодо статусу біженця  приймається з використанням точної та актуальної інформації про ситуацію в країні походження.

Україні бракує визначення відповідального державного органу та забезпечення його достатніми повноваженнями для збору відповідної інформації.

Складнішим для виконання є критерії забезпечення належного фінансування пунктів тимчасового утримання, що більшою мірою залежить від технічної допомоги ЄС.

Цікаво, чи виявлятимуть експерти з ЄС, що оцінюють прогрес, розуміння та толерантність до своїх українських колег, адже політика притулку країн-членів Євросоюзу нині тріщить по швах, зокрема через кількість шукачів притулку з Близького Сходу.

Управління міграцією

Головні завдання цього напрямку – забезпечення регулярних та оперативних оцінок, пов’язаних з міграційними ризиками, яких так побоюються в країнах-членах Євросоюзу.

Вчасне отримання таких даних сприятиме деміфологізації перебільшених міграційних та безпекових ризиків України для країн ЄС.

У цій сфері маємо як прогрес, так і недоопрацювання.

Зокрема, позитивно, що ДМС прозвітувала про створення Контактного інформаційно-аналітичного центру з моніторингу міграційних процесів. Завершено також роботу над Методикою аналізу ризиків з метою протидії нелегальній міграції. Запровадження Центру та нової Методики пришвидшить та посилить якість міграційного профілю України, який є важливим індикатором визначення готовності країни до запровадження безвізового режиму.

Певним випробуванням для закриття блоку з управління міграцією може стати посилення мовної підготовки службовців ДМС.

На підвищення мовної кваліфікації працівників ДМС кошти не передбачені, а навчання першої групи службовців планується здійснити у вересні–грудні поточного року.

Кордон на замку?

До завершення завдань другого блоку, окрім ДМС, мають підключитися й інші відомства.

І найбільша увага тут – до Державної прикордонної служби.

Всі ми чули тезу про те, що  "найбільша перешкода безвізовому режиму – прозорий кордон на Сході". Що, мовляв, без врегулювання ситуації з "ДНР" та "ЛНР" Євросоюз точно не скасує для нас візи.

Ця думка – і коректна, і хибна водночас.

Брюссель дійсно вимагає від нас забезпечити контроль за "внутрішнім кордоном", і ця вимога зафіксована документально.

У звіті ЄС зазначена потреба "забезпечити ефективний контроль на адміністративному кордоні з Кримом та на лінії розмежування на Донбасі".

І це обґрунтовано – адже ЄС має бути певний, чи немає неконтрольованого потоку людей з боку самопроголошених "народних республік".

Але думка про те, що Брюссель використовує цю вимогу, щоби відмовити Києву, є хибною. Адже за звітом, який підготувала Єврокомісія навесні, в цьому питанні до України немає значних претензій. І, до слова, якби Євросоюз дійсно мав намір, то міг би і далі дотримуватися вимоги про контроль над усім периметром кордону.

Додаткові завдання

Окрім цього, МЗС та Державна прикордонна служба мають продовжити роботу щодо укладення імплементаційних протоколів та угод про реадмісію, звертаючи увагу насамперед на країни, що визначені як джерела міграційного ризику.

Також необхідно внести зміни та доповнення до Кримінального процесуального кодексу України, якими надати повноваження прикордонникам щодо участі у виявленні та розслідуванні транскордонних злочинів у співпраці з іншими правоохоронними органами.

І нарешті – повністю впровадити європейський підхід до "чотирирівневого доступу" ІУК, який включає не лише відповідну ієрархію органів та міжвідомчу взаємодію всередині країни, але й законні дії у третіх країнах та співпрацю з уповноваженими органами сусідніх країн.

В цілому можна погодитися з висновками Єврокомісії, що Україна виконала більшість зобов'язань блоку "Управління міграцією". Саме тому можна сподіватися, що при оцінюванні українських успіхів наприкінці цього року цей блок не стане "троянським конем" для України.

Єдине – це те, що Європа сама стоїть перед масштабною реформою своєї міграційної політики. Не можна виключати, що вже незабаром Україні доведеться знову змінювати свою систему управляння міграцією, "наздоганяючи" ЄС.

Але головне, щоб ці зміни нам довелося робити вже після затвердження безвізового режиму з Євросоюзом. 

Автор: Ірина Сушко, 

керівник громадської організації 
"Європа без бар’єрів"