Українська міграційна загроза: чи варто ЄС чекати небезпеки зі Сходу?

Понеділок, 7 вересня 2015, 15:44 — Ірина Сушко, Катерина Кульчицька, Європа без бар'єрів
Біженці з Лівії на човні у Середземному морі, фото з сайту BBC

Українські посадовці невтомно нагадують: саме зараз, цими тижнями, ЄС оцінює прогрес України у виконанні Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ).

Про зустрічі з першою оцінювальною місією ЄС звітують то прем’єр, то Державна міграційна служба.

"Європейська сторона із задоволенням відзначила значний прогрес у виконанні (Україною) поставлених завдань (в рамках згаданого Плану дій)", - наголосили в ДМС.

Увага до висновків місії обґрунтована: за офіційними даними, саме виконання ПДВЛ, підтверджене європейською місією, дозволить запровадити право українських громадян на безвізові поїздки до ЄС.

Але є також інший – негласний, але важливий фактор, що вплине на рішення європейців. Це – рівень міграційних ризиків з боку України.

І нині, через наплив мігрантів до ЄС, його важливість суттєво зросла.

Не секрет, що з 2014 року Європейський союз переживає "випробування на міцність".

Минулого  року до ЄС звернулась рекордна кількість шукачів притулку - 626 тисяч. У 2015 році їх буде набагато більше – міграційна криза лише поглибилась.

І хоча найбільшу частку потенційних біженців торік склали громадяни Сирії, Афганістану, Косово та Еритреї, увага європейців не оминула і громадян України.

Поміж статей, присвячених вихідцям з Донбасу в ЄС, особливу увагу привертає публікація впливового європейського видання Euarctiv, в якій цитуються слова директора Європейського бюро підтримки з питань притулку (European Asylum Support Office) Роберта Віссера.

Він вніс Україну у першу шістку країн-постачальників біженців до ЄС.

Тож спробуємо розібратися, чи справедливими є претензії на адресу Києва? І чи може міграційна загроза заблокувати безвізовий режим для українців?

Шукачі притулку та біженці -
сплеск у 13 разів. Чи це критично?

Відповідно до Євростату, у 2014 році в ЄС дійсно відбувся сплеск активності шукачів притулку з України – кількість заявок зросла у 13 разів.

Втім, дані статистики – принаймні, за минулий рік – не підтверджують слова європейського посадовця. Україна не входить до першої шістки "постачальників біженців" у ЄС, а займає скромне 12-те місце, не випереджаючи Росію та Сербію.

Можливо, йшлося не про минулорічну статистику? Що ж, перевірити інші дані наразі немає можливості, бо піврічна та квартальна статистика (ані у 2014, ані цьогоріч) не оприлюднюється.

 

Однак є країни, в яких українські біженці перебувають на чільних позиціях або навіть лідирують у "рейтингу" шукачів притулку.

Українці займають перше місце у статистиці трьох країн – Чехії, Португалії та Естонії.

Варто зазначити, що ці держави – серед найменш привабливих для біженців з Африки та Близького Сходу.

Натомість в "найбільш популярних" країнах – приміром, заможних Німеччині, Франції чи Великій Британії – частка заявок українців на притулок у загальній кількості є невеликою.

З десяти країн-лідерів ЄС за кількістю шукачів притулку лише у двох – в Італії та Бельгії – вона трохи перевищує 3%.

Водночас у Німеччині, Франції, Австрії та Бельгії значно більш ризикованою групою є... громадяни Росії.

 

Кількість російських шукачів притулку перевищила кількість українських більше ніж у 1,5 рази навіть у Польщі, яка є найбільшим та ментально найближчим сусідом України в ЄС.

Українські біженці мають додаткову "перевагу" з точки зору міграційного ризику.

Громадянин України, навіть якщо він подав запит про статус біженця, майже напевне отримує відмову. Статистика це підтверджує.

78% усіх розглянутих заяв у 2014 році не були задоволені, а статус біженців отримали лише 4% заявників.

Для порівняння – для сирійських громадян імовірність надання притулку перевищує 90%.

Річ у тім, що Україна не відповідає ключовій вимозі для задоволення заявок про притулок. Наші громадяни, в тому числі переселенці з Донбасу, за бажання могли би лишитися в Україні, без ризику для свого життя. Адже територія, де ведуться бойові дії, охоплює лише невелику частину нашої держави.

А тому немає підстав надавати їм притулок в Євросоюзі.

До речі, значна частина заявок про притулок від українців насправді надходить від наших заробітчан – старих та новоприбулими, які не тікають від війни, а просто воліють легалізуватися і отримати право на роботу у заможних країнах Європи.

В ЄС чудово це знають і тому не поспішають надавати притулок українцям.

Внутрішньо переміщені особи.
Чи є "загрозою" ті, хто не виїхав до ЄС?

Європейських посадовців непокоять не лише ті українці, що намагаються просити притулок в ЄС.

В Брюсселі вважають потенційно небезпечним неконтрольований потік внутрішніх переселенців. Згідно з даними Мінсоцполітики та УВКБ ООН, станом на серпень в Україні налічувалось майже півтора мільйони зареєстрованих переселенців, більше половини з них – люди пенсійного віку.

Точність цієї статистики, водночас, викликає сумніви. Є чимало аргументів щодо того, що вона – завищена.

Так, для отримання пенсії людям похилого віку з території конфлікту необхідно зареєструватись на території, контрольованій українською владою. Але частина зареєстрованих пенсіонерів насправді не є переселенцями – отримавши пенсію, вони повертаються назад на окуповані території або навіть до сусідньої Російської Федерації. Саме тому люди пенсійного віку складають близько двох третин усіх зареєстрованих переселенців у Донецькій, Харківській та Запорізькій областях та більше 75% у Луганській області.

Окрім того, деякі зареєстровані переселенці допенсійного віку вже повернулися назад на окуповані території через відсутність роботи та брак коштів на оренду житла. Скасовувати свою реєстрацію вони, звісно ж, не стали.

Зазначимо, що є і протилежні фактори, які зменшують кількість зареєстрованих. Так, чоловіки з окупованих територій можуть не реєструватись через страх бути мобілізованим у збройні сили.

Та хай там як, реальна кількість переселенців – дуже велика. Тому в ЄС замислюються: чи не вирішать вони згодом, після скасування віз, поїхати до Євросоюзу?

Безсумнівно, наміри переселенців щодо переїзду до інших країн потребують детальнішого вивчення, як і наявність у них закордонних паспортів, володіння іноземною мовою та досвід поїздок у країни ЄС.

Та європейці чекають, що Україна робитиме реальні кроки, щоби "утримати" переселенців у межах своїх кордонів. Такими кроками є, приміром, побудова якісної інфраструктури та створення робочих місць для переселенців, що дозволить їм не думати про соціальні виплати у європейських країнах.

Трудові мігранти та незаконна міграція

Останнє масштабне опитування, що проводилося у 2012 році, зафіксувало 1,2 мільйони трудових мігрантів, що працювали за кордоном у періоді з 2010 по 2012 рік.

Переважно йшлося про Росію, Польщу, Італію та Чехію.

Очевидно, що після того – через економічну кризу – кількість трудових мігрантів зросла. Це підтверджує і офіційна статистика. Зокрема, у 2014 році в Польщі кількість дозволів на працевлаштування збільшилась на 15%, у Німеччині – на 24%, у Словаччині – на 17%.

Але трудових мігрантів, що працюють за дозволами, в ЄС не вважають "небезпечними", вони не порушують закон – на відміну від тих, хто працює неофіційно, наприклад за туристичною візою. У 2014 році кількість українців, що нелегально працювали в ЄС та повернулися до України, зросла.

Та переважна більшість з них повернулися добровільно, а не в рамках процедури депортації.

Проблема підробки документів українцями так само не мала б непокоїти владу ЄС. У 2014 році кількість осіб, що незаконно перетинали кордон з боку України та намагалась використати підроблені документи, залишилась незначною, а кількість відмов при в’їзді була на рівні попереднього 2013 року.

Для прикладу, у першому кварталі 2015 року лише 211 осіб були спіймані при незаконному перетині кордону між Україною та ЄС. Та й ті – не українці, а переважно громадяни Сирії та Афганістану.

Для порівняння – на маршруті із західних Балкан до ЄС було зафіксовано 32950 осіб, в 156 разів більше! Цього року відмінність статистики ще більше свідчить на користь українців, адже потік до ЄС азійських мігрантів через Балкани зріс щонайменше вдесятеро.

* * * * *

Отже, нещодавні буремні події в Україні дійсно вплинули на збільшення кількості шукачів притулку та заробітчан з України в ЄС.

Втім, питання щодо ризиків постачання біженців та нелегальних мігрантів до ЄС з України має підніматись в останню чергу після кризової Сирії, Афганістану, Косово, Еритреї та навіть Росії.

І ця проблема не є аргументом для того, щоби відмовляти Україні у скасуванні короткострокових віз.

Українці продовжують цивілізовано отримувати дозволи на працевлаштування, робочі та туристичні візи.

Тож дане питання не має вплинути на результати безвізового діалогу, справа лише за імплементацією реформ, відповідно до Плану дій з візової лібералізації.

"Європейська правда" та "Європа без бар’єрів" вже публікувала дослідження про те, якими насправді  є успіхи нашої держави у виконання першого блоку ПДВЛ. Ближчим часом ми опублікуємо дані про три блоки, що лишилися.

Автори:

Ірина Сушко, Катерина Кульчицька,

Громадська організація "Європа без бар'єрів"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua