Всупереч ціні: як українські експортери втрачають перевагу на ринку ЄС

Середа, 25 листопада 2015, 09:00 — Юрій Панченко, Європейська правда

Український бізнес готовий до експорту в ЄС, проте часто змушений боротися не лише з конкуренцією європейських виробників, але й з умовами, що виникли з вини української влади.

"Європейська правда" продовжує цикл історій про українські компанії, що досягли успіху на ринках країн ЄС.

Наш новий герой – херсонська компанія "Пані Крістіна", що виробляє різні продукти харчування – від кетчупів і макаронів до варення і джемів.

Більшість таких компаній зазвичай орієнтовані на внутрішній ринок, тоді як експортом займаються вузькоспеціалізовані компанії. "Пані Крістіна" вдалося стати винятком з цього правила.

Вже близько двох років 15-20% продукції компанії продається в країнах Балтії. "Це була перша спроба вийти в ЄС. Ми знайшли посередника, що опікується поширенням нашої продукції у місцевих торговельних мережах, і вирішили спробувати", – каже Вікторія Шарковська, яка курує закордонні продажі херсонської компанії.

За її словами, отримання необхідних сертифікатів не було надто складним, проте вимагало чимало часу.

Основні труднощі виникли у зв'язку з підтвердженням походження продукції.

"Якщо з підтвердженням походження томатів або фруктів проблем не було, то з цукром – а без нього варення не зварити – вийшла проблема. Українські виробники були не готові до такого підтвердження, і це дійсно було проблемою", – каже Вікторія.

 

Втім, ця проблема була вирішена, компанія отримала всі необхідні сертифікати. Почала торгівлю з ЄС... Що далі? Можливо, виходити на нові європейські ринки?

Однак виявилося, що поки в пріоритеті компанії "східний вектор". Це і Грузія, де українська продукція традиційно затребувана, і Близький Схід – для експорту туди компанія готується до отримання спеціального "халяльного" сертифіката.

Однак чому європейський ринок виявився менш затребуваним? І це при тому, що основні труднощі, пов'язані з сертифікацією, вже позаду.

За словами Вікторії Шарковської,

успіху наших товарів в ЄС заважає українська логістика: дороги, транспортування по них і перевалка.

"Є поширена думка, що українська продукція завжди має перевагу за ціною перед європейською. Частково це так – за однакової якості наша продукція завжди буде дешевша, ніж італійська або іспанська. Однак цю перевагу повністю з'їдає логістика", – говорить вона.

Як наслідок – при поставках до Західної Європи вартість логістики перекриває цінову перевагу українських компаній.

Для прикладу в "Пані Крістіна" наводять досвід експорту томатної пасти. В Європі цей продукт виробляють лише в південних країнах: Італії та Іспанії.

Звісно, про вихід на ринки цих країн не йдеться, але теоретично в українських виробників є всі підстави розраховувати потіснити італійців та іспанців на ринках країн Центральної та Північної Європи.

 

Проте на практиці досягти цього дуже складно. І річ навіть не в особливих смаках місцевих покупців, нібито не готових купувати українську продукцію, або протекціоністських заходах.

Все набагато простіше. І більш прикро.

"У нас вже був випадок, коли під час переговорів про продаж томатної пасти до Німеччини наш конкурент з Іспанії, порівняно з яким ми мали значну цінову перевагу, зумів запропонувати меншу кінцеву ціну саме за рахунок логістики", – відзначають в "Пані Крістіна".

У такій ситуації ринок збуту для українських компаній обмежений Східною Європою. Саме туди, в першу чергу – в Польщу, і планують збільшувати поставки в "Пані Крістіна".

Все ж таки в цьому регіоні витрати на логістику нижчі - бо Україна близько - що дозволяє зберегти цінову перевагу.

 

Також потенційно цікавим є Балканський регіон. "Наші дослідження показують, що у нас гарні перспективи на ринках балканських країн. Тим більше – це хороший майданчик для просування в Центральну Європу. Тому зміцнюючи позиції на інших ринках, ми вже зараз плануємо своє входження туди", – відзначають у херсонській компанії.

Однак все це не знімає проблеми недоступності для українських виробників ринків Західної Європи.

І це зовсім не проблеми лише однієї вітчизняної компанії. Про це ЄвроПравді повідомляють багато експортерів. І так само багато хто озвучує версії таких високих тарифів на вантажні перевезення.

В першу чергу, причина великих тарифів на транспортування – у корупції та зарегульованості галузі.

"Варто хоча б згадати численні скандали з фірмами-прокладками або тендерами. В Європі логістика більш прозора, а головне – існує в конкурентному середовищі", – зазначає президент асоціації "Укркондпром" Олександр Балдинюк.

На щастя, далеко не завжди висока ціна логістики "з'їдає" цінову перевагу українських компаній. Кращі умови у західноукраїнських компаній – у них значно нижчі витрати на логістику. Відповідно, більше проблем із завоюванням ринків ЄС мають компанії зі сходу і півдня країни.

Виходом із ситуації для великих компаній є створення власної логістики, в тому числі – із залученням європейських партнерів. Однак для малого і середнього бізнесу це неможливо.

"Це в першу чергу проблема невеликих компаній. Як результат, для малого бізнесу набагато складніше вийти в ЄС, якщо тільки це не західноукраїнська компанія", – погоджується виконавчий директор Європейської бізнес асоціації Ганна Дерев'янко.

Втім, навіть ці проблеми не зупиняють українських експортерів. І досвід "Пані Крістіна" – приклад цього.

Стаття підготовлена "Європейською правдою" в рамках інформаційної кампанії "Сильніші разом!"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua