Білорусь знову з Європою. Що зміниться в країні після скасування санкцій ЄС

Середа, 17 лютого 2016, 10:06 — Тетяна Калиновська, Мінськ, для Європейської правди

Євросоюз вже не вважає Олександра Лукашенка "останнім диктатором Європи" і зняв майже всі санкції з Білорусі.

"Євросоюзівці молодці, вони зрозуміли, що треба відійти від цього блокового мислення і протистояння з Білоруссю. Вони ухвалили рішення, яке нас абсолютно влаштовує. Тому давайте діяти за спільними проектами. Це великий, потужний сигнал для інвесторів в Європі. Ми відкриті для цього", – заявив у відповідь на цей крок Олександр Лукашенко.

Інша оцінка – у опонентів нинішнього режиму. Колишній політв'язень і кандидат у президенти на виборах 2010 року Микола Статкевич, який провів майже 5 років у в'язниці і вийшов на волю в серпні минулого року, розчарований рішенням ЄС.

"Я проти зняття санкцій у відповідь на фальсифікацію президентських виборів. Це небезпечний крок, який завдає удару проєвропейській частині білоруського суспільства, його ідеалам, прагненням. Нас зрадили", – сказав він.

Заява про зраду ЄС не є випадковою.

Олександр Лукашенко отримав такий подарунок від Євросоюзу, поступившись йому лише в одній вимозі – влітку він звільнив усіх політв'язнів.

Але президентські вибори 11 жовтня минулого року ОБСЄ не визнала вільними і справедливими.

В день, коли ЄС зняв санкції, в Білорусі було винесено смертний вирок, вже другий цього року. А скасування або призупинення виконання смертної кари є чи не основною вимогою Європи до Лукашенка. Через наявність смертної кари Білорусь – єдина європейська країна, яка не є членом Ради Європи.

Отже, Лукашенко помирився з ЄС на своїх умовах.

Скасування санкцій не було несподіванкою – їхню дію було зупинено чотири місяці тому. Але навіть з урахуванням цього масштаб зміни курсу ЄС вражає.

Санкції скасовують щодо 170 вищих посадовців, зокрема Олександра Лукашенка і його старших синів Віктора і Дмитра, голови Центрвиборчкому Лідії Єрмошиної, міністра інформації Лілії Ананіч, голови КДБ Валерія Вакульчика і його попередника Степана Сухоренка. Це ті люди, яких на Заході найчастіше пов'язували з порушенням прав людини і згортанням демократії.

Крім того, з чорного списку виключають 10 компаній, якими володіють близькі до Лукашенка бізнесмени.

ЄС залишив чинним лише ембарго на постачання зброї. Також санкції збережені стосовно чотирьох осіб, яких вважають винними у зникненні опозиційних політиків наприкінці 1990-х років.

Політолог незалежної інформаційної компанії БелАПАН Олександр Класковський впевнений, що наблизити Лукашенка до Європи Євросоюз змусила політична ситуації в регіоні:

"На тлі Володимира Путіна Лукашенко видається вже не найгіршим хлопцем. Європейці та американці переконалися, що він більш-менш передбачуваний, побачили, що він, наскільки міг, зважаючи на колосальну економічну і політичну залежність, дистанціювався від агресивної політики Москви, запропонував Мінськ як миротворчий майданчик. Ось за це Брюссель і вирішив винагородити Лукашенко".

Класковський упевнений, що економічна ситуація, яка в Білорусі навіть гірша, ніж в Україні, змушуватиме білоруську влади лавірувати між Москвою і Брюсселем.

Доказ цього можна було побачити вже в день зняття санкцій. 15 лютого буквально за двісті метрів від президентської адміністрації проводилася акція протесту дрібних підприємців.

Рідкісна для сьогоднішнього Мінська картина – на акції, де виступали всі опозиційні політики, не лише нікого не затримали, а навіть не склали жодного протоколу. І це при тому, що мітинги біля адміністративних будівель усе ще заборонені!

"За колишніх часів цих ораторів одразу б скрутили, ніхто не дав би їм можливості виголошувати гасла проти режиму. Але білоруські начальники не стали лібералами, просто вони зацікавлені в продовженні гри з Європою, – впевнений Класковський. – Вони хочуть отримати доступ до європейських кредитів, сприяння вступу до СОТ, поліпшення інвестиційного клімату.

Економічна необхідність штовхатиме владу до поліпшення відносин із Заходом. Принаймні, не будуть бити по голові, закривати і душити ЗМІ".

Другий рік у країні триває економічний спад, який відбувається за рахунок обробної промисловості. Скорочуються доходи населення, перед людьми постала проблема безробіття. Білоруський рубль обвалився за рік на 43,7% до долара США. Чи не щотижня уряд підвищує податки або вводить нові.

У такій ситуації традиційно порятунком для країни були кредити РФ. Однак ситуація змінилася. Росія тепер все частіше відмовляє Білорусі у кредитуванні – на нещодавній зустрічі Володимир Путін пообіцяв кредит, але далі обіцянок справа поки не рушила. І нарешті, для білоруської економіки стає дедалі складніше обслуговувати вже отримані російські кредити.

У такій ситуації, впевнені проєвропейські білоруси, скасування санкцій – єдина можливість врятуватися від дедалі задушливіших обіймів Москви.

Саме тому проєвропейська частина білорусів зустріла рішення ЄС зі стриманим схваленням. Їх турбує, що в російських мережевих ЗМІ різко почастішали імперські зазіхання Росії на білоруську територію.

У ситуації, коли без поліпшення відносин з ЄС уникнути "сусідського поглинання" майже неможливо, заморожування нинішнього режиму вже не видається надмірно високою ціною.

І нарешті, скасування санкцій ЄС – просто знахідка для економіки. Перспективи Білорусі як зручного майданчика для інвестицій оцінив Петер Шпулер, власник і голова правління провідного європейського виробника легкорейкового транспорту Stadler Rail Group, який три роки тому відкрив завод у Білорусі.

"Припинення дії санкцій ЄС буде додатковим фактором, який підвищить привабливість Білорусі як виробничого майданчика. Економіка Білорусі має всі шанси бути привабливою", – вважає він.

Проте головна надія – в перспективі заманити європейських інвесторів, що зараз йдуть з РФ. Не секрет, що багато європейських бізнесменів, не готових втрачати російський ринок, очікували зняття санкцій з Білорусі, щоб перенести свої виробництва в країну, яка перебуває у митному союзі з Росією.

Наскільки реалістичними є такі надії? З одного боку, курс Росії на ізоляцію від Заходу змушує всерйоз задуматися про "білоруську альтернативу".

З іншого – для реалізації такого плану влада країни має показати реальну готовність до співпраці. Утриматися від розгону одного мітингу для цього явно недостатньо.

Автор:

Тетяна Калиновська, Мінськ,

для "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.