Чи буде Росія ключовим торговим партнером ЄС після зняття санкцій? Аналіз економічних перспектив РФ

Понеділок, 4 липня 2016, 12:27 — Едвард Хантер Крісті, Андреас Умланд, для Європейської правди
Фото WSJ

Останніми місяцями все більше європейських політиків і бізнес-лідерів закликають до часткового або повного скасування економічних санкцій Євросоюзу проти РФ.

І найчастіше ці заклики не містять умов, які Кремль повинен виконати для послаблення санкційного режиму.

Критики санкцій, як правило, навіть не згадують про анексію Москвою Криму, про окупацію молдовського Придністров'я або грузинських Абхазії і Південної Осетії.

Прихильники пом'якшення позиції Заходу щодо Росії найчастіше спрямовують дискусію від міжнародного права, європейської безпеки і західної єдності до простих розрахунків комерційної вигоди.

Для цього – занижують важливість безпеки держав Східної Європи на користь нібито більш значущих для Заходу переваг від бізнесу з російськими компаніями. Підкреслюють велике значення російського ринку сьогодні і його нібито значний потенціал для західноєвропейських економік. Водночас ми чуємо про високі втрати у випадку, якщо режим санкцій збережеться.

Прихильники такого підходу зображують себе більш прагматичними та реалістичними, ніж їх нібито ідеалістично налаштовані противники.

Але скільки фактичної шкоди принесли санкції європейській економіці в цілому?

Наскільки важливий насправді російський ринок для зовнішньої торгівлі ЄС?

І наскільки важливою буде Росія для Європи у гіпотетичному майбутньому, в якому зняті санкції – частково або в повному обсязі?

В останні два роки економічні зв'язки ЄС і Росії зазнали різкий спад.

За даними Євростату, експорт товарів з ЄС до Росії досяг піку в 2012 році, склавши 122,1 млрд євро, а в 2015 році він знизився приблизно на 40%, до 73,1 млрд євро. Пік експорту послуг з ЄС у Росію був у 2013 році, 30,3 млрд євро, і знизився в 2015 до 24,4 млрд євро (-19%). Інвестиційний дохід з Росії в ЄС змінився з 26,7 млрд євро до 19,1 млрд євро з 2013 по 2015 рік (-28%).

На перший погляд, цифри свідчать про серйозні наслідки західних санкцій і російських "контрсанкцій" для економіки ЄС.

Але це не так.

По-перше, бізнес ЄС впорався з цією проблемою. Хоча деякі галузі і підприємства постраждали більше, в цілому економіка проігнорувала ці втрати – утворені прогалини заповнили інші ринки.

Незважаючи на різкий спад торгівлі з Росією, загальний обсяг експорту товарів ЄС зріс з 1 692 млрд до 1 785 млрд євро з 2013 по 2015 роки. За той самий період експорт послуг ЄС збільшився з 700 млрд до 811 млрд євро, а інвестиційний дохід – з 541 млрд до 580 млрд євро.

По-друге, санкції не були основною причиною для зменшення торгівлі і зниження доходів з Російської Федерації.

Здебільшого це обумовлено рецесією в Росії і зниженням курсу рубля, в основному через різке падіння цін на нафту до кінця 2014 року.

Не зовнішні санкції, а внутрішня структура економіки Росії насамперед відповідальна за її проблеми.

Серед головних структурних недоліків – висока залежність країни від доходів від експорту нафти, нафтопродуктів і природного газу, відсутність конкурентоспроможності в багатьох сферах, слабкість інституційних рамок внутрішнього ринку, непередбачувані втручання держави в економіку країни, високий рівень корупції, тривожне зниження чисельності працездатного населення Росії.

Західні санкції і заборона Росії на імпорт західного продовольства, що завдала шкоди швидше їй самій, зіграли меншу роль.

Коли кажуть про негативний вплив санкцій на економіку Росії, найчастіше цитують доповідь МВФ від серпня 2015 року. У ній ідеться про падіння ВВП Росії від 1 до 1,5 відсоткових пунктів протягом першого року санкцій.

Але оцінити ці цифри можна лише в широкому контексті рецесії в Росії в 2015 році, коли її реальний ВВП скоротився на 3,7%. При цьому поточний темп урівноваженого зростання в Росії, за умови стабільної ціни на нафту, становить близько 1,5%.

З урахуванням рівноважного зростання, глибина економічного спаду РФ у 2015 році – близько 5%.

Наслідки санкцій забезпечили від однієї чверті до однієї третини загального спаду російської економіки.

Як вже зазначалося, попри скорочення торгівлі з Росією, загальний обсяг експорту ЄС та інвестиційні доходи зросли, а не знизилися.

Це ілюструє, що сьогодні значення російського ринку для ЄС є незначним.

Статистика платіжного балансу показує картину, яка суперечить риториці дружніх Кремлю полемістів і лобістів. У 2015 році прибуток ЄС від торгівлі з Росією в загальному обсязі зовнішньої торгівлі (без урахування потоків всередині ЄС), становив 4,1% від усього експорту товарів, 3,0% від експорту послуг, а також 3,3% інвестдоходів.

Для порівняння, частка Сполучених Штатів за цей самий період склала 21,3% експорту товарів, 26,1% експорту послуг і 28,5% інвестдоходів.

Більшість аналітиків вважають, що санкції будуть скасовані в середньотерміновій перспективі.

Це – не політичні прогнози і тим паче не політичні погляди, а частина робочих припущень у математичних моделях, що використовуються економістами у своїх прогнозах.

Наприклад, у бюлетені "Перспективи розвитку світової економіки" від квітня 2016 року МВФ передбачає, що умови повернуться до звичайного стану до 2018 року. МВФ також передбачає, що середня ціна на нафту складе $34,75 за барель в 2016 році і $40,99 за барель в 2017 році і залишиться незмінною в середньостроковій перспективі.

На основі прогнозів МВФ про зростання ВВП РФ і курс рубля ми розрахували приблизну оцінку частки РФ у структурі майбутніх зовнішньоекономічних доходів ЄС в 2020 році.

Для кожного типу грошових потоків (експорт товарів, експорт послуг, доходи від інвестицій), ми припускаємо, що коефіцієнт між величиною грошових потоків в євро в поточних цінах і ВВП партнерів ЄС (євро в поточних цінах) в 2020 році буде таким, яким він був у середньому в 2010-2015 роках. Ці коефіцієнти потім помножуються на прогнози МВФ щодо ВВП Росії і світового ВВП в 2020 році, конвертовані в євро.

Наш підхід припускає, що значення коефіцієнта проникнення ЄС на ринок Росії, а також на світові ринки, збережеться на рівні 2010-2015 років.

Ці розрахунки дають підстави вважати, що

навіть якщо санкції будуть повністю скасовані, торговельні та інвестиційні потоки з Росії навряд чи повернуться до докризового рівня,

не кажучи вже про те, щоб перевершити свої пікові рівні 2012-2013 років.

Наприклад, за нашими оцінками, експорт товарів з ЄС до Росії в 2020 році – навіть при повному зняття економічних санкцій – швидше за все буде нижчий 100 млрд євро в поточних цінах, що далеко від 122 млрд євро в 2012 році.

Безпосередньо перед ескалацією так званої "української кризи" частка Росії у зовнішньоторговельних доходах ЄС становила 7,1% від загального експорту товарів, 4,3% від експорту послуг і 4,9% від усіх інвестиційних доходів.

Розрахунки вказують на різке падіння відносної важливості Росії для ЄС.

Навіть у випадку, якщо в 2018 році санкції будуть зняті, частка РФ у зовнішньоекономічному обороті ЄС в 2020 році складе приблизно 3,9% від експорту товарів, приблизно 2,4% від експорту послуг, а також близько 2,4% від інвестиційних доходів.

Основна причина настільки низьких показників 2020 року – в тому, що, згідно з прогнозом МВФ, ВВП Росії в поточних цінах, конвертований в євро, в 2020 році може залишатися нижчим, ніж у 2013 році. МВФ прогнозує позитивну зміну, але не повне відновлення російського ВВП в рублях, в поєднанні з повільним і неповним відновленням вартості рубля.

Звісно, реальність може вносити поправки.

Зокрема, ціна на нафту може піднятися набагато вище, ніж прогнозує МВФ. В такому разі російська економіка і її валюта зможуть відновитися значно швидше.

Наші прогнози також спекулятивні в тому сенсі, що вони виходять з того, що всі інші умови залишаться рівними (ceteris paribus assumption). Багато що може змінитися в найближчі п'ять років –в той чи інший бік.

Та все ж ми робимо таких чотири висновки.

По-перше,

російський ринок навіть на своєму піку в 2013 році, коли ціна на нафту була вища за 100 доларів за барель, а рубль був відносно сильним, мав обмежену важливість для ЄС.

По-друге,

і без того невелика частка Росії у торгівлі ЄС скоротилася через сукупний вплив падіння цін на нафту, західних санкцій, а також інших наслідків агресії Кремля проти України, її кампанії в Сирії, зіткнення з Туреччиною і різних інших економічно згубних дій.

По-третє,

часткове відновлення сьогоднішнього низького рівня прибутку для ЄС від торгівлі з Росією, можливо, і відбудеться в середньотерміновій перспективі, але це не є очевидним.

По-четверте,

станеться це відновлення чи ні, але відносна економічна значимість Росії для Європейського Союзу – тобто частка доходів ЄС від співпраці з РФ порівняно з іншими ринками – ще багато років буде нижча або навіть набагато нижча, ніж це було до "української кризи".

Західні політики та бізнес-лідери повинні взяти до уваги ці реалії. Перенесення свого досвіду минулого в майбутнє призводить до ілюзорних очікувань.

А політичні рішення не повинні ґрунтуватися на помилкових уявленнях про минуле і примарних прогнозах на майбутнє.

Велика територія Росії і її помітна роль у міжнародній дипломатії не повинні спонукати західних лідерів шукати можливості або бачити шанси там, де їх просто немає і не буде – принаймні, в найближчому майбутньому.

На цьому тлі можливість зняття санкцій, якщо вона буде обговорюватися, має чітко йти за логікою політики безпеки, а не вузьких комерційних інтересів. Адже хоча деякі підприємства Євросоюзу виграли б від послаблення санкцій, але його вплив на економіку ЄС в цілому був би незначний.

Безумовно, значні людські та природні ресурси пострадянської Росії містять у собі великі перспективи.

Однак нинішнє керівництво РФ не змогло розкрити цей величезний потенціал навіть за колишніх сприятливих умов.

У перше десятиліття нового століття, коли ціни на енергоносії були високими, а західні уряди і компанії прагнули розвивати партнерські відносини з Росією, країна мало зробила для своєї модернізації, перш ніж це вікно можливостей закрилося у зв'язку з різкою зміною міжнародної економічної та політичної позиції РФ в 2014 році.

Протягом більше десяти років незвично високі ціни на нафту і газ дозволяли Кремлю приховувати глибокі структурні дефекти в російській економіці. Але період (само-)обману скінчено – як для народу Росії, так і для її зарубіжних партнерів.

Російського ринку, який вони знали, більше не існує, і він не з'явиться знову в найближчому майбутньому.

Автори:

Едвард Хантер Крісті,
фахівець з оборонної економіки в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Думки, висловлені в цій статті, не обов'язково відображають точку зору НАТО та її країн-членів

Андреас Умланд,
експерт Інституту євроатлантичного співробітництва в Києві і редактор книжкової серії "Soviet and Post-Soviet Politics and Society" видавництва ibidem в Штутгарті

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.