Коли 4 грудня з понад піврічною затримкою та після трьох "других турів" поспіль Австрія нарешті обрала президента, здавалося, що політичні пригоди в цій країні завершилися. Замість обрання на цю посаду відвертого популіста та ультраправого євроскептика Норберта Гофера головою держави став цілком респектабельний та проєвропейський Александер ван дер Беллен.

Ситуація в парламенті (Національній раді) та уряді теж здавалася цілком спокійною.

При владі перебувала "велика коаліція" соціал-демократів (СДПА) та Народної партії (АНП). Цей альянс правив, в принципі, передбачувано, без різких кроків, хоч і не без скандалів і внутрішніх суперечок.

Однак, по-перше, по його політичних активах суттєво вдарила міграційна криза, через що 9 травня 2016 року пішов з посади екс-канцлер Вернер Файманн (СДПА), взявши відповідальність за поразку кандидата в президенти від "есдеків".

По-друге, "великій коаліції" цього року виповнилося вже 10 років. Тож від неї, здається, не втомилися лише ліниві. Це стосується як основних політичних партій, так і виборців.

По-третє, після того як політично безбарвний канцлер соціал-демократ Вернер Файманн у травні 2016 року був змінений на активного лідера Крістіана Керна (СДПА), в середовищі АНП почали висловлюватися реальні побоювання, що партія загубиться в стрімко змінюваному політичному спектрі на тлі агресивної риторики євроскептичної Партії свободи (АПС) та канцлера-активіста від "есдеків".

На тлі цих дебатів у Народній партії й витягнув свою "акцію" голова МЗС Себастьян Курц, пообіцявши політсилі докорінне оновлення. Зрештою, це призвело до відставки віце-канцлера від "народників" Райнгольда Міттерленера, обрання Курца на провідну посаду в АНП та оголошення перевиборів на рік раніше.

 Феномен "гарного й ввічливого зятя"

Зважившись на дострокові вибори, Себастьян Курц багато в чому грав із вогнем. Адже ще в травні ЗМІ та лідери різних партій дозволяли собі випади стосовно його доволі молодого віку. До того ж симпатії виборців навряд чи були на його боці.

Чільне місце в кампанії тоді посідали євроскептики з Партії свободи. На другому ж, попри втрати симпатій, трималися "есдеки". Рівень підтримки АНП заледве дотягував до 23%.

Нині ж настрої в кампанії "народників" змінилися майже кардинально. І для того є цілком вагомий привід.

Впродовж літа, попри мертвий політичний сезон, АНП вдалося наростити підтримку на 9-10% та зайняти перше місце в кампанії. Рівень симпатій до Народної партії нині складає 33% та є майже непорушним впродовж кількох місяців поспіль.

Ще вищим є рівень довіри до лідера партії. Себастьяна Курца зараз воліють бачити на прем'єрській посаді 37-38% виборців.

Яким же чином вдалося досягти таких оптимістичних результатів?

По-перше, вагому роль зіграла структурна перебудова партії, яка почалася одразу після обрання Себастьяна Курца її керівником. АНП майже блискавично змінила ключові партійні логотипи, лозунги, дизайн веб-сторінки та представництв у соцмережах та навіть кольори, в котрих традиційно подавалися меседжі політсили.

Суттєво змінилося й керівництво самої партії. Тож очевидно, що чи не основним посилом кампанії Курца є всебічне оновлення політичного життя та суспільства в цілому. Тож не дивно, що понад 98% делегатів партійного з’їзду довірили голові австрійського МЗС вести партію на перегони.

По-друге, вагому роль відіграє особистість і самого кандидата в канцлери від Народної партії. Себастьян Курц, який впродовж тривалого часу очолював молодіжне крило "народників", розпочав не менш активний діалог з молоддю.

Себастьян Курц

Користуючись невеликою різницею у віці та широкими зв’язками серед молодіжних організацій, йому вдалося спрямувати кампанію також і на взаємодію з молодим поколінням. При цьому, враховуючи переважно ліві настрої університетської молоді в Австрії, кампанія Курца будується в даному випадку на двох основних меседжах: по-перше, на його власній історії успіху, а, по-друге, на декларації прагнень побудувати "капіталізм з людським обличчям".

Водночас агітація "народників" серед молоді спрямована не стільки на забезпечення сприятливого результату, скільки на спонукання молодих людей відвідати вибори в принципі.

З іншого боку, Курцу симпатизують і представники попереднього покоління. Адже нині в суспільстві, все ж, склалася повага до його історії успіху. Відтак, і більш старші люди довіряють йому, вбачаючи в голові АНП "гарного й ввічливого зятя", як іронізує австрійське видання Der Standard.

При цьому виборці, вочевидь, настільки асоціюють Курца з оновленням, що готові пробачати йому як нестачу політичного досвіду (адже минуло лише шість років з початку роботи кандидата в канцлери від АНП в уряді), так і відсутність ґрунтовних знань в плані економіки.

По-третє, чи не вирішальним моментом є правильно дібрані посили до виборців. На відміну від німецького кандидата в канцлери від соціал-демократів Мартіна Шульца, який теж йде на вибори з вимогами щодо оновлення,

лідери Австрійської народної партії від самого початку дали зрозуміти виборцям, що найменша річ, яку вони бажають – це продовження "великої коаліції" з СДПА.

Це, принаймні на ментальному рівні, дозволяє не лише діяти без прив’язки до поки що чинних коаліційних домовленостей, але й дає більш широке поле для критики опонентів.

Окрім того, вже не перший місяць АНП намагається зайняти нішу помірних консерваторів та натякнути виборцям, що навряд чи в політичному спектрі існують сили, правіші за неї. Тим самим австрійські "народники" прагнуть зайняти позиції, аналогічні риториці баварського Християнсько-соціального союзу в Німеччині, та пограти на полі євроскептицизму.

Тож і не дивно, що зі зростанням симпатій до Курца рейтинг правопопулістської Партії свободи помірно, але знижується.

Одночасно для консервативних австрійців не менш симпатичними є лозунги "народників" щодо жорсткого вирішення питання біженців та збереження прикордонного контролю всередині ЄС. Австрійське видання Kurier описує кампанію АНП в цьому плані виразом: "Ми попіклуємося про те, щоб тут більше ніхто не з’явився без дозволу".

При цьому, як зазначають журналісти, Народна партія водночас і уникає конкретики з міграційної проблематики. Втім, остання особливо й непотрібна. Адже з моменту закриття "балканського коридору" та Бреннерського перевалу, якими біженці переважно діставалися території Австрії, міграційна криза навряд чи є таким вже болючим питанням для її громадян та економіки.

"Золота акція" євроскептиків

Втім, зважаючи на настрої австрійських виборців, майбутня коаліція, вочевидь, не обійдеться без євроскептиків з Партії свободи.

Хоча порівняно з початком року євроскептики втратили підтримку 8-9% виборців, їх нинішній рівень підтримки - солідні 23-24%. Саме тому партія на чолі з ексцентричним Хансом-Крістіаном Штрахе тримає "золоту акцію" кампанії, узалежнюючи майбутнє коаліційне будівництво від себе. 

І саме коаліцію Партії свободи з АНП називають найбільш вірогідним альянсом, котрий керуватиме Австрією впродовж наступних п’яти років. Зараз цей альянс вже набирає математичну більшість, маючи за результатами соцопитувань 56-58% голосів потенційних виборців.

Такий міжпартійний союз – не новина для австрійської політики. Коаліція "народників" та Партії свободи вже керувала країною в 2000-2007 роках. Уряд тоді очолював Вольфґанґ Шюссель.

Прихід АПС до влади суттєво збурив навколоавстрійські дискусії в Європі, особливо в інституціях ЄС. Висока можливість такої коаліції підвищує побоювання топових європейських політиків щодо потенційної ревізії політики ЄС, особливо із міграційного питання, де оцінки АНП та Партії свободи часто дуже близькі.

Водночас це вкрай погана новина для України, адже

така коаліція неминуче розпочне дискусію про потенційну ревізію антиросійських санкцій.

Водночас стверджувати про загрозу європейським санкціям з боку євроскептиків поки зарано. По-перше, через те, що вони поки не прийшли до влади.

По-друге, через те, що Себастьян Курц як чинний голова ОБСЄ добре обізнаний зі специфікою російської агресії проти України й навряд чи вдаватиметься до різких кроків у санкційних питаннях.

По-третє, хоч АПС і належить до критиків Європейського Союзу, партійна програма, навпаки, містить заклики до європейської солідарності та відмови від "звуження Європи до ЄС". На відміну від німецьких євроскептиків з "Альтернативи для Німеччини", Партія свободи не вимагає ані виходу країни з ЄС, ані відмови від євро. Натомість партія прагне розширення прямої демократії в ЄС та передачі компетенцій від органів Євроспільноти до національних парламентів.

По-четверте, українська тема не належить до гострих моментів виборчої кампанії та практично не зачіпається основними політсилами, тож, вочевидь, суттєвих розходжень щодо неї немає.

З іншого боку, коаліцію з Партією свободи не виключають і соціал-демократи. Фаворити попередніх виборів 2013 року нині мають сталий рейтинг у 24-25% та тримають друге місце в кампанії.

Ханс-Крістіан Штрахе

"Есдеки" не проти залишитися при владі. Й намагаються це зробити, користуючись переважно соціальним порядком денним, адже основним лозунгом їх кампанії став заклик "Візьміть те, що вам належить".

В цьому їхня риторика збігається з підходами АПС. Остання пропонує низку популістських кроків в соціально-економічному аспекті, зокрема, скорочення тривалості робочого тижня та запровадження податків на спадщину. Ці моменти розділяють і австрійські соціал-демократи.

На користь коаліції між "есдеками" та євроскептиками грає й той факт, що такий альянс існує з 2015 року в федеральній землі Бургенланд. Водночас соціал-демократи вже також працювали з АПС на федеральному рівні впродовж 1983-1987 років.

З іншого боку, між СДПА та Партією свободи існує низка неспівпадінь. Зараз, на думку експертів, взагалі незрозуміло, чи в змозі будуть АПС і "есдеки" розробити коаліційну угоду й програму дій уряду, зазначає Kurier.

Видання також вказує на те, що серед соціал-демократів угода з євроскептиками навряд чи знайде стовідсоткову підтримку, передусім, через можливу втрату симпатій виборців. Перш за все, мається на увазі та їхня частина, що виступає за інтеграцію мігрантів та посилення ЄС.

До того ж коаліція з АПС може вдарити й по іміджеві австрійських "есдеків" серед європейських соціал-демократичних сил. Нині жодна з соціал-демократичних партій Європи не бере участі у коаліціях з правопопулістськими партіями, пише близька до німецьких "есдеків" Frankfurter Rundschau, вказуючи, що у ФРН соціал-демократи повністю виключають взаємодію з євроскептиками з "Альтернативи для Німеччини".

Ідеологічно для Партії свободи ближчою, звісно, є Народна партія. Однак і в цьому союзі є кілька негативних моментів.

По-перше, проти угоди з АНП грає негативний досвід початку 2000-х років. Тоді невдоволення виборців підвищенням податків з’їло основну масу рейтингу "свободівців". В результаті на виборах 2002 року АПС отримала скромні 10% голосів порівняно з понад 26% на перегонах 1999 року.

По-друге, суто візуально лідер австрійських євроскептиків Ханс-Крістіан Штрахе виглядає значно старшим від свого реального віку на тлі молодого Себастьяна Курца. Тож не виключено, що з міркувань підтримання рейтингів та іміджу провідних осіб партії Штрахе може обрати коаліцію з "есдеками", розмірковує Der Standard.

Недобрі новини для "малих партій"

Нинішні дострокові вибори в Австрії нагадують радше змагання політичних важковаговиків й навряд чи віщують щось позитивне для "малих партій".

Насамперед, в даному випадку йдеться про австрійських "Зелених". Останні можуть за підсумками виборів опинитися поблизу 5-відсоткового виборчого бар’єру, погіршивши свій результат з 12,5% в 2013 році.

Рейтингам "Зелених" суттєво зашкодили міграційна криза та втеча ефектних політиків на кшталт чинного президента Александера ван дер Беллена чи ексцентричного Петера Пільца. Нині партію веде на вибори 60-річна Ульріке Луначек, яку Der Standard називає однією з найдосвідченіших політиків країни і для якої участь у цих перегонах може бути останньою. 

Іншими "малими партіями" є блок "Нова Австрія–Ліберальний форум" (NEOS) та платформа "Список Петера Пільца", які теж нині знаходяться поблизу прохідного бар’єра.

На самому початку кампанії, до слова, обговорювався варіант коаліції між соціал-демократами, "Зеленими" та NEOS. Однак нині очевидно, що він не набирає достатньо голосів навіть суто математично.

До слова, лівопопулістська платформа Пільца, котра, з одного боку, критикує корупцію великих партій, а з іншого – прагне покласти край ісламізації Австрії та запровадити 35-годинний робочий тиждень, цілком може відібрати голоси як в "Зелених", до яких ще донедавна належав Пільц, так і в "есдеків" з Партією свободи.

Тож результати виборів, що їх очікуємо вже за місяць, можуть бути інтригуючими.

Автор: Віктор Савінок,

аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка