Шанс на зміну влади в Польщі: чому результати місцевих виборів виявилися сенсаційними
У неділю поляки з рекордною явкою проголосували на місцевих виборах.
І хоча формальну перемогу може святкувати партія влади, "Право і справедливість" (ПіС), опозиційні сили також можуть говорити про успіх. Щонайменше, вони зробили потужну заявку перед парламентськими виборами 2019 року.
У Польщі після проведеної в 1990-х децентралізації місцева влада має солідні повноваження, адже розпоряджається більшістю зібраних податків. Останніми роками зросла й політична роль самоврядування: поки правляча партія "Право і справедливість" залякує громадян напливом біженців та свариться з Брюсселем через судову реформу, мери окремих міст оголошують курс на мультикультурність та демонстративно збільшують кількість євросоюзної символіки.
А цього разу місцеві вибори були ще й першою репетицією перед парламентськими.
Тому ПіС на цих виборах мала підтвердити свій високий рейтинг та намір знову сформувати однопартійний кабмін, а ліберальна опозиція прагнула дати прибічникам надію на участь у коаліційному уряді.
Хоча 21 жовтня поляки обирали мерів усіх міст, а також всі місцеві ради, від гмін до воєводства, найпомітнішим стало змагання влади та опозиції за великі міста Польщі (детальніше – у статті "Битва за Варшаву").
Кандидати обмінювалися не стільки візіями розвитку населених пунктів, скільки програмами розвитку країни – більше ЄС чи більше суверенітету, традиційні цінності чи ліберальні права і свободи.
Підконтрольне ПіС публічне телебачення та опозиційний TVN охоче доливали олії у це протистояння. Перші доводили, що Польща є країною в облозі, яка наполегливо реформується Ярославом Качинським, незважаючи на опір закордонної агентури, другі – смакували кожне незручне висловлювання влади...
Розпалені польсько-польською війною, громадяни показали найвищу явку в історії польських місцевих виборів – понад 53%. Але однозначного переможця так і не виявилося.
Виграли всі?
Усі 10 зареєстрованих у Польщі виборчих комітетів (тобто штабів партій) оголосили, що їхній результат – це перемога, та далеко не всюди справді панував святковий настрій.
Офіційні результати будуть оголошені у вівторок чи середу, та за даними екзит-полу вже відомо, що вибори до воєводських сеймиків (регіональних парламентів) виграла ПіС. За даними late pool, партія влади набрала 33% голосів. Це кращий результат, ніж чотири роки тому (тоді в ПіС отримали 26,9%), але гірший, ніж на парламентських виборах (37,6%).
Голова партії Ярослав Качинський та прем’єр Матеуш Моравецький говорили про успіх, та на обличчях читалося невдоволення.
Так, лідерство збережено, та відрив від найближчого переслідувача – менше 10%, а сумарний результат срібного та бронзового призерів перегонів більший за результат ПіС.
А це означає, що ПіС – попри роки урядування – так і не змогла зламати ситуацію у регіональних парламентах. Партія влади сформує більшість тільки в найбіднішому регіоні – Підкарпатті, тоді як у решті, схоже, і надалі керуватиме коаліція лібералів та аграріїв.
Об’єднаний комітет партій "Громадянська платформа" та "Новочесна" ("Сучасна") у неділю отримав 26,7% голосів, а Польська селянська партія – 13,6%. Їхній сумарний результат порівняно з попередніми місцевими виборами впав, проте й зараз перевищує 40%, що робить їх реальними конкурентами ПіС перед виборами до парламенту.
Ліві з "Союзу лівих демократів" також задоволені результатом: 6,6% – це непогано для позапарламентської партії. Та й популісти з Кукіз’15 не скаржаться на 5,9% – це трохи менше, ніж на парламентських виборах, та партія ніколи не мала міцних осередків на місцях.
А от ультраліві та ультраправі, попри активність у соцмережах перед виборами, навряд чи задоволені тим, що отримали по 1,5%.
Міста проти провінції
Головний привід для оптимізму польських лібералів – перемога у великих містах. В першу чергу – у Варшаві.
Навіть найпалкіші прихильники Рафала Тшасковського, кандидата від "Громадянської коаліції" (таку назву має об’єднання "Платформи" та "Новочесної"), не сподівалися, що колишній євродепутат та міністр цифризації стане мером столиці вже за підсумками першого туру.
Не давали таких прогнозів і передвиборчі опитування.
Яскрава ілюстрація – халепа, у яку потрапив польський журнал Newsweek. Це видання (до слова, не прихильне до влади та до її кандидатів) у понеділок пішло у продаж... з публікацією, яка не ставить під сумнів другий тур мерських виборів у столиці!
Річ у тім, що Newsweek віддали до друку ще у суботу, із написом на обкладинці "Буде додатковий час" та колажем з портретів Тшасковського і його головного опонента – підтримуваного ПіС Патрика Які, автора скандальних поправок до закону про ІНП.
За останнього агітував увесь уряд, не нехтуючи навіть шантажем – мовляв, якщо не Які, то не бачити Варшаві інфраструктурних інвестицій. Сам він за кілька днів до голосування закликав мешканців столиці йти на дільниці, порівнюючи боротьбу з лібералами... з Варшавським повстанням 1944 року.
Варшав’яни не залишилися байдужими до метафоричного заклику: у деяких комісіях явка перевищила 70%. От тільки Які не назбирав і третини голосів, а Тшасковський отримав 54%.
Впевненість журналістів у тому, що цей сценарій нереальний, зіграла з ними злий жарт.
Кандидати від опозиції виграли також у більшості великих міст.
Ганна Здановська в Лодзі отримала рекордні 70%, Кшиштоф Жук у Любліні – майже 60%, Яцек Ящковяк у Познані – 56,6%, Якуб Сутрик у Вроцлаві – 50,1%. Другий тур знадобиться Кракову та Гданську. В останньому опозиція майже напевно виграє, а от Краків залишається останньою великою інтригою кампанії. З чинним мером, безпартійним Яцеком Майхровським змагатиметься улюблениця Качинського Малгожата Вассерман.
Ліберали тріумфували й у "середніх" містах. Села ж і маленькі містечка виразно віддали перевагу партії влади.
А ось третьої сили на політичному горизонті так і не з’явилося. Польща і надалі лишається полем битви "Платформи" та ПіС.
Місцеві вибори 2018 року тільки підтвердили – польське суспільство поляризується, і перемога опонента сприймається не як небажаний сценарій, а як окупація.
"На щастя, Польща – це не тільки найбільші міста. Аж навпаки!" – так прокоментувала результати голосування Мажена Никель, головна редакторка правого, прихильного до ПіС порталу wPolityce.pl. "Виборча мапа доводить, що Польща поділена. Західна – сучасна, проєвропейська, світська; східна – традиційна, ксенофобська та мракобісна. Чому західна має бути заручницею? Подумаймо про федералізм", – заперечив популярний у ліберальних колах професор Войцех Садурський.
Мігранти на виборах
Польське законодавство не дає самоуправлінню великих повноважень у сфері міграційної політики, проте ця тематика була присутня протягом усієї кампанії.
Тон задавали ультраправі з Національного руху, які закликали до обмеження трудової міграції. А ПіС минулого тижня випустив хвилинний ролик, який лякав навалою біженців з Близького Сходу та Африки, щойно до влади дійде опозиція. Маніпуляції містив не тільки текст ролика, а й відеоряд – як з’ясували глядачі, на слова про вчинені мусульманами погроми були накладені кадри... болгарина, який б’є німкеню!
Натомість фаворити перегонів у Вроцлаві та Гданську наголошували, що зроблять місто ще більш відкритим для іноземців (передусім українців) та запропонують їм додаткові програми інтеграції. А Тшасковський, котрий йшов під лозунгом "Варшава для всіх", в останній день кампанії зустрівся з представниками українських організацій, яким пообіцяв підтримку, зокрема юридичну допомогу та навчання польської мови.
Цікаво, що на тлі інших країн ЄС у польських місцевих виборах бере участь небагато мігрантів та представників нацменшин. Помітне представництво вдається провести тільки німецькій меншині в Опольському воєводстві.
За інформацією Об’єднання українців у Польщі, до рад та сеймиків балотувалися близько 90 кандидатів українського походження. Враховуючи, що всього у Польщі було зареєстровано 192 тисячі кандидатів, це – дуже небагато.
Крок до зміни влади?
Ще пару місяців тому мало хто з оглядачів мав сумніви, що ПіС одноосібно керуватиме Польщею до 2023 року.
Попри регулярні багатотисячні протести через судову реформу, погіршення відносин з ЄС тощо, партія влади мала підтримку на рівні 40%, яку забезпечувала стабільна економіка, низьке безробіття та зростання соціальних виплат.
Місцеві вибори можуть змінити цей розклад.
По-перше, слабка перемога ПіС може свідчити, що Качинський почав втрачати електорат – а раз так, то можна забрати у нього ще більше.
По-друге, зіграла проста стратегія опозиції – не робити різких рухів. Опозицію критикують за те, що вона не пропонує країні свою повістку, обмежуючись реакцією на ідеї Качинського, та часом і це дає свої плоди.
Зрештою, коли у 2007 році партія ПіС програла парламентські вибори після дворічного урядування – економіка теж зростала, але ідеологічного компоненту виявилося досить, щоби поляки зробили інший вибір. У 2015 році соратники Качинського повернулися до влади, обравши правильну тактику – тоді вони відмовилися від різких "правих" гасел та почали переманювати електорат з центру.
Однак три роки врядування повернули ПіС імідж партії, з якою складно домовлятися.
Тепер усе залежатиме від того, чи винесе партія влади висновки зі своєї чи то перемоги, чи то поразки 21 жовтня; чи змінить риторику у спілкуванні з опонентами як всередині країни, так і за кордоном – чи почне закручувати гайки.
Наразі ймовірнішим видається другий сценарій.
Політики та експерти від партії влади вже звинуватили у слабкому результаті... польські комерційні ЗМІ, буцімто повністю підконтрольні Німеччині.
"ЗМІ треба повернути у власність Польщі та окультурити!" – кинула клич депутатка ПіС Кристина Павлович. Навіть консервативні публіцисти розкритикували її твіт.
Яка стратегія переможе – дізнаємося за півроку. У травні 2019-го поляки обиратимуть депутатів Європарламенту. Це й буде генеральна репетиція, яка покаже, чи є у ліберальних демократів шанс повернутися до влади в Польщі.
Автор: Олена Бабакова,
журналістка (Варшава),
для "Європейської правди"