Все про наступницю Меркель: що пропонує німцям та Україні нова лідерка ХДС
Ввечері 7 грудня Ангела Меркель остаточно пішла з посади голови Християнсько-демократичного союзу (ХДС), на яку вона була обрана 18 років тому.
Сам по собі відхід канцлерки від партійних справ перестав бути секретом ще 29 жовтня, коли Меркель заявила про намір скласти повноваження лідера ХДС на найближчому з’їзді та піти з політики по завершенні власного терміну на чолі німецького уряду в 2021 році.
Втім, інтриг у ситуації вистачало. До останньої хвилини не було зрозуміло ані те, хто з двох кандидатів з найвищим рівнем симпатій – колишня прем’єрка Саару Аннегрет Крамп-Карренбауер (відома в партії як АКК) чи екс-голова фракції ХДС в Бундестазі Фрідріх Мерц – посяде провідну посаду в партії, ані те, яким чином це голосування відіб’ється на подальших перспективах канцлерства Меркель.
Результат виявився "очікувано неочікуваним" – з незначною перевагою в 35 голосів все ж перемогла АКК.
Унікальний з'їзд
Описуючи цей з’їзд ХДС, медіа дуже часто вживали слово "вперше".
І справді, чи не вперше за багато років головування Меркель у партії до з’їзду мало місце стільки дебатів та перемовин, як цього року, коли кандидати провадили настільки активну кампанію в регіональних осередках та запрошували однопартійців дискутувати щодо майбутнього їхньої політсили.
Тож складно не погодитися з головою комітету Бундестагу в закордонних справах Норбертом Рьотгеном, котрий описав останню кампанію як свідчення того, що середовище ХДС знову перетворилося на "місце для дискусій".
Окрім того, вперше у власній історії християнські демократи обирали голову партії в два тури.
Своєрідною сенсацією став міністр охорони здоров’я Єнс Шпан, на користь якого висловилися 15% делегатів, в той час як соціологічні опитування обіцяли йому не більше 6%. Тож саме голоси його виборців та його негласне рішення не підтримувати Мерца стали вирішальними для обох лідерів перегонів.
Нове "кризове рішення"
При розгляді контекстів обрання Ангели Меркель та Аннегрет Крамп-Карренбауер на посаду голови ХДС така аналогія "напрошується" чи не першою.
Адже як чинна канцлерка, так і новообрана голова християнських демократів були генеральними секретарями політсили й посіли провідну позицію в партії в кризових ситуаціях.
Політичний підйом Меркель на керівні позиції в лавах ХДС проходив на тлі поразки на парламентських виборах 1998 року.
Нині ж АКК переймає партію в не менш неоднозначній ситуації.
По-перше, перед ХДС стоїть нагальне питання – як подолати зниження симпатій та перетік електорату до інших політсил. Адже виборці не лише продемонстрували невдоволення політикою християнських демократів на парламентських виборах вересня 2017 року, але й продовжили показувати негативне ставлення до політики партії під час регіональних кампаній в Баварії та Гессені в жовтні 2018 року.
По-друге, так чи інакше, але в політичному спектрі ФРН ствердилася політична сила, правіша за ХДС – це правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини" (AfD).
Християнські демократи впродовж довгого часу існували в реальності, де інших вагомих політичних сил правого чи консервативного толку не існувало. Тепер же присутність AfD в Бундестазі та ландтагах усіх 16 федеральних земель Німеччини й "міграція" колишніх прихильників ХДС до кола її підтримки створює нові дилеми для християнських демократів.
По-третє, з одного боку, асоційований з чинною канцлеркою центристський курс ХДС разом із цілою низкою соціальних програм, розгорнутих кабінетами Меркель, а з іншого – прагматичний курс "Союзу90/Зелених" сприяє також відтоку потенційних виборців християнських демократів, що дотримуються переважно ліберальних переконань, на користь "Зелених".
І нарешті, християнські демократи продовжують непросту співпрацю з ХСС та соціал-демократами в рамках "великої коаліції". Тож новій голові партії доведеться домовлятися з баварськими колегами та "есдеками" й доводити виборцям життєздатність цього альянсу.
Активніша за Меркель
Особа нової лідерки партії дає підстави очікувати на зміни.
На відміну від Меркель, АКК швидше надає перевагу активним діям, аніж вичікуванню.
Так, 2012 року, попри перестороги самої канцлерки, Крамп-Карренбауер, котра лише нещодавно посіла крісло голови саарського земельного уряду, вирішила припинити "ямайську" коаліцію з вільними демократами та "Зеленими" та піти на дострокові вибори ландтагу.
Більше того, вона практично одразу відсікла можливості продовження співпраці з цими політсилами, визначивши "велику коаліцію" з соціал-демократами як найбільш привабливий для неї варіант.
Сама АКК апелювала до власної здатності діяти в непростих ситуаціях у своїй промові під час з’їзду. Так, вона вказала на те, що, попри економічний спад початку 1980-х, попри стрімку деіндустріалізацію Саару в той період та високий рівень безробіття, вона зважилася вступити до лав християнських демократів.
Водночас з колишньою очільницею саарського уряду пов’язана й одна з небагатьох історій виборчого успіху, що трапилася з ХДС після міграційної кризи 2015 року.
На земельних виборах наприкінці березня 2017 року християнським демократам вдалося наростити власну підтримку до понад 40% голосів виборців, в той час як і партнери по коаліції з СДПН, і опозиційні "Ліві" зазнали електоральних втрат. І хоча за підсумками перегонів до саарського ландтагу все ж потрапила "Альтернатива для Німеччини", ця федеральна земля стала одним з небагатьох регіонів, де AfD не отримала двозначного виборчого результату.
Ці події, а також схильність АКК до широкого оперування фактами та ділового підходу до вирішення питань дають ЗМІ підстави часто називати її "антипопулістським політиком".
Іншим чинником, котрий потенційно міг схилити делегатів з’їзду на користь АКК, є її особисті переконання. Порівняно з Меркель, котра вкрай рідко конкретно висловлюється стосовно власних поглядів на різні питання суспільно-політичного життя, нова голова ХДС доволі чітко заявляє про власні переконання.
Так, Крамп-Карренбауер є вірною католицької церкви й дотримується доволі консервативних поглядів на питання сім’ї та шлюбу.
Свого часу вона виступала проти прирівнювання одностатевих партнерств до гетеросексуального шлюбу.
З іншого боку, консервативні погляди не заважають АКК активно виступати за права жінок. Так, ще з 1999 року вона бере активну участь в діяльності жіночого крила ХДС, а також активно виступала за законодавче впровадження обов’язкової квоти представництва для жінок на різних рівнях та в різних секторах.
Окрім того, вона виступає за обмеження міграції з безпекових мотивів, прагне амбітніших заходів з інтеграції іммігрантів до німецького суспільства та вважає за необхідне розширення заходів з висилання з Німеччини або біженців, країни походження котрих визнані безпечними, або мігрантів, що становлять потенційну небезпеку для суспільства.
Втім, досі незрозуміло, яким залишиться ступінь впливу Ангели Меркель на ХДС – тож більша частина промови Крамп-Карренбауер була сконцентрована на внутрішньополітичних проблемах й корелювала з положеннями, зафіксованими в угоді про нову редакцію "великої коаліції".
Польський німець
Курс на омолодження керівництва ХДС дав чи не найбільшу несподіванку за час всього з’їзду християнських демократів. На звільнену АКК посаду генерального секретаря партії був обраний 33-річний Пауль Зем’як.
Його кандидатуру підтримали понад 62% делегатів з’їзду, що контрастує з майже одноголосним результатом Крамп-Карренбауер на лютневому з’їзді та демонструє неоднорідність поглядів у межах політсили.
Колишній голова молодіжної організації християнських демократів є нетиповою особистістю для самої партії.
По-перше, з огляду на національне походження, адже новий генсек народився в польському Щецині й потрапив на територію ФРН 1988 року в статусі біженця. Тож німецька мова для нього не є рідною.
По-друге, хоч Зем’як і вивчав в цілому типову для політичної кар’єри юриспруденцію, йому не вдалося скласти державні іспити, через що він досі не має закінченої вищої освіти. Тим не менш, під час виборів 2017 року йому вдалося потрапити до Бундестагу, де він працює в комітеті у закордонних справах.
З іншого боку, ще з часу обрання на посаду голови молодіжного крила ХДС Зем’як активно вдавався до критики деяких аспектів діяльності уряду Меркель.
Новий генсек ХДС вважає, що держава має бути, в першу чергу, зацікавленою в підтримці економічної кон’юнктури, яка згодом має створити передумови для соціального добробуту. Окрім того, він вважає, що пенсійний вік має бути статичною величиною, що залежить від середньої тривалості життя, через що критикував коаліцію за впровадження показника в 63 роки як віку виходу на пенсію.
Тим не менш, це не завадило Крамп-Карренбауер, за її словами, двічі запропонувати Зем’яку посаду генерального секретаря, навіть отримавши першого разу відмову.
Що це означає для України?
Чи означатиме обрання Крамп-Карренбауер гарантію продовження роботи Меркель до кінця її канцлерського терміну?
Це питання найбільш цікавило ЗМІ, що писали про обрання нового лідера партії. Також зазначалося, що АКК під час з’їзду практично не торкалася міжнародно-політичного порядку денного.
Втім, те, що прозвучало, додає Києву оптимізму.
Новообрана голова християнських демократів є чіткою прихильницею європейської інтеграції та готова її поглиблювати. Окрім того, від неї вдалося навіть почути конкретику стосовно реагування на ескалацію протистояння між Російською Федерацією та Україною в Азовському морі. Саме тоді ще генеральна секретарка ХДС запропонувала закрити порти держав-членів ЄС для суден під прапором Росії.
Крамп-Карренбауер також виступає за підтримку чинного режиму санкцій проти Російської Федерації та навіть готова дискутувати стосовно доцільності проекту газогону "Північний потік-2". Зокрема, вона пропонувала знизити потужність цього газопроводу.
Її підходи стосовно російсько-українського конфлікту розділяє й новий генеральний секретар ХДС Пауль Зем’як. На його думку, санкції проти РФ мають бути продовжені до повного відновлення миру на сході України. Також він вважає за доцільне розглянути питання про відмову від спорудження "Північного потоку-2" як проекту, котрий загрожує енергетичній безпеці ФРН та завдає шкоди центрально- та східноєвропейським країнам.
Зважаючи на те, що у Німеччині досі є чимало прихильників ідеї порозуміння з Кремлем, прихід до влади опонентів такого курсу однозначно є гарною новиною для України.
Автор: Віктор Савінок,
аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка