Євроінтеграція в "турборежимі": яке місце матимуть Європа й НАТО у роботі нового уряду

Вівторок, 17 вересня 2019, 13:12 — , Європейська правда
Фото пресслужби Кабінету міністрів
Віцепрем’єр з європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба

У Євросоюзі вперше прокоментували "турборежим", взятий новою владою. В той час як в Україні він у багатьох викликає занепокоєння, в Брюсселі у цьому бачать радше привід для компліментів.

Персональний склад уряду ЄС не коментує, але особливу вагу і для європейських, і для українських експертів має те, що в ньому збереглася посада заступника прем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції.

Але це не означає, що всі проблеми вирішені.

Вже зараз очевидно, що розуміння європейської інтеграції є не в усіх урядовців, причому досі не зрозуміло, чи не бракує його також прем’єрові.

Минулих тижнів достатньо також для перших висновків про те, що варто зробити новій владі для швидкого успіху на європейському та на натівському напрямках. І швидкість тут важлива також для того, щоби виконання зобов’язань України збіглося з пріоритетами президента Зеленського.

"Європейська правда" з’ясувала, з якими викликами вже стикнувся євроінтеграційний блок уряду та що варто змінити в урядовій роботі.

Координатор без міністерства

Два тижні тому, в день формування нового уряду, прибічники європейської інтеграції мали всі підстави святкувати перемогу.

Попри заяви чільних представників Зе-команди про те, що з уряду зникнуть посади віцепрем’єрів (яких у минулому уряді було аж шестеро!), для "європейського віце" прем’єр зробив виняток. Цю посаду обійняв Дмитро Кулеба (до призначення – посол України у Раді Європи), до якого не мають претензій ані Євросоюз, ані експертна спільнота, ані попередня влада.

Ще одна приємна несподіванка – те, що у повноваженнях Кулеби залишився не тільки Євросоюз. Він опікується також євроатлантичною інтеграцією України.

Зберігся також основний "робочий інструмент" віцепрем’єра: Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції... Але останнє залишило питання – чи це справді "перемога"?

Адже віцепрем’єр знову залишився "без портфеля", тобто без окремого міністерства.

Урядовий офіс – це структура в апараті Кабміну з мінімумом повноважень, і тому в період ротації влади не лише українські експерти, а й європейські дипломати радили новій владі подумати над створенням міністерства з питань євроінтеграції. То чи достатньо буде Кулебі старих повноважень?

ЄвроПравда від кількох джерел в уряді отримала запевнення: "зрада" скасовується.

В Кабміні вже є принципове рішення про розширення повноважень віцепрем’єра. Зокрема, Кулеба отримає право самостійно, без ініціативи інших міністерств, подавати законопроєкти, розроблені власним Урядовим офісом. Цього права бракувало віцепрем’єрові у старому уряді. Річ у тім, що виконання асоціації часом ламає "схеми", до яких звикло те чи інше відомство, і подання таких пропозицій іншими міністерствами всіляко гальмувалося.

Але ключова умова для ефективного зближення України з ЄС – інша. І її не владнати жодними змінами урядового регламенту.

(Не) важлива євроінтеграція

Один із посадовців, що опікувався європейською тематикою у старому уряді і мав кілька зустрічей із представниками нового Кабміну, у розмові з ЄвроПравдою зауважив, що нові міністри видаються непоганими фахівцями, але мають спільну ваду. "Вони не розуміють, що євроінтеграція – це не до МЗС, що це питання їхніх міністерств. Хоча нічого нового, у минулому уряді на початку було те саме", – поділився співрозмовник.

Минулої суботи в реальності цієї вади переконалися учасники форуму "Ялтинської європейської стратегії", де виступав прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

"Це мій перший публічний виступ після призначення", – повідомив він, додавши, що ретельно готував розповідь про реформи та пріоритети нового уряду. Промова прем’єра та його спілкування з модератором тривали 45 хвилин, і за весь цей час він жодного разу не вжив слів "ЄС", "НАТО", "Європа", "євроінтеграція" чи подібних до них, не згадавши навіть Угоду про асоціацію.

Чи означає це, що європейські реформи опинилися у зоні ризику? Питання відкрите.

Якнайменше, це додасть проблем у роботі Дмитру Кулебі, якому не раз доведеться пояснювати колегам, що євроінтеграція нині має небагато спільного з міжнародною політикою, що асоціація з ЄС – це не абстрактні переговори з Брюсселем, а цілком реальні зміни, як-то вимоги до фітосанітарної служби чи правила безпечності промислового виробництва.

Поза сумнівом, поступово і новий уряд це зрозуміє; питання лише в тому, як багато часу це забере.

Та є інший показник, який засвідчить, чи справді рух до ЄС є пріоритетом уряду.

Цей показник – відповідь на запитання про те, чи генеруватиме Кабмін законопроєкти та рішення, які суперечать європейському праву та зобов’язанням України за Угодою про асоціацію.

Цікаво, що в уряді Гройсмана можливість ухвалювати антиєвропейські законопроєкти та постанови була прямо прописана в урядовому регламенті (§35), хоча використовували її украй рідко. При цьому міністерства генерували чимало антиєвропейських документів і навіть публічно відстоювали їх, але зазвичай реєстрували ці проєкти як "депутатські", від імені дружніх парламентарів, щоби уникнути урядової тяганини з документами.

В уряді Гончарука (принаймні, на словах) обіцяють припинити таку практику. Джерела запевняють, що в Раду не потраплять проєкти, розроблені будь-яким міністерством, якщо ті суперечать Угоді про асоціацію. Однак і нині, кажуть співрозмовники, не йтиметься про жорстке право вето з боку європейського віцепрем’єра – радше про особисту обіцянку прем’єра блокувати ті проєкти, по яких є негативний експертний висновок щодо їхньої відповідності Угоді про асоціацію.

Чи працюватиме це на практиці? Чи не з’являться аргументи, які для уряду та прем’єра будуть важливішими за євроінтеграцію? Брак публічної уваги Гончарука до цієї теми дає підстави для сумнівів, тож відповісти з певністю буде можливо лише за деякий час.

Перші домовленості з ЄС

Наприкінці минулого тижня Київ відвідала перша делегація високого рівня із Брюсселя. Спецпредставник президента Єврокомісії з питань України Ельмар Брок та Катаріна Матернова з директорату NEAR (опікується співпрацею ЄС із сусідами) зустрілися з Кулебою та іншими профільними урядовцями й депутатами. Мета візиту – "налагодити мости", пояснила Матернова перед поїздкою.

"Європейська правда" спілкувалася із представницею Єврокомісії ще до виступу Гончарука, але схоже, що у Брюсселі і до того знали про проблему зі сприйняттям європейської інтеграції як чогось відірваного від процесу реформування країни. Принаймні, єдина порада, яку назвала представниця ЄС, стосувалася саме цього.

"Я передала Дмитру Кулебі нашу ключову рекомендацію: не треба сприймати євроінтеграцію як самостійний процес. Виконання асоціації має бути інтегроване у загальний процес реформ", – пояснила вона.

Цікава деталь: робота нової влади у режимі "шаленого принтера" у ЄС заперечень не викликає.

Навпаки, це стало приводом для обережних компліментів.

"Ми вражені і дуже підтримуємо нову владу у її реформаторських зусиллях – навіть якщо швидкість такого прориву трохи зависока. Коли робити щось дуже швидко, то легко помилитися у своїх діях, але що поробиш, і Рим будували не без помилок", – пояснила Матернова.

Між тим, від джерел, близьких до переговорів, ЄвроПравді стало відомо і про домовленості, які лишилися непублічними.

Попри прилюдні компліменти, ЄС та Зе-команда вже мали перші непорозуміння. Нову владу, зокрема, обурило те, що Євросоюз вдався до публічної критики її ініціатив, не попередивши сам уряд про таку критику (як це сталося, зокрема, із проєктом закону про прокуратуру). Натомість ЄС не може зрозуміти, чому офіційний Київ, декларуючи свою проєвропейськість, у питаннях на кшталт закону про прокуратуру знищує напрацювання минулих років.

Причому із розмови зі сторонами у "Європейської правди" склалося враження, що Київ та Брюссель читають досягнуті домовленості дещо по-різному – зокрема, про те, чи потраплятимуть до Ради проєкти, які не пройшли експертизу з боку ЄС.

А зважаючи на обсяг реформ, які планує провести Зе-команда вже у найближчі пів року – можна припускати, що схожі проблеми ще будуть з’являтися.

Швидкі перемоги

Попри обґрунтовану критику окремих ініціатив від ЄС, треба визнати, що ті законопроєкти, які стосуються виконання конкретних положень Угоди про асоціацію, поки не викликають зауважень з боку Євросоюзу.

На користь євроінтеграторам грає однопартійність нового уряду та наявність "своєї" парламентської більшості, які дають змогу досягти справді швидких результатів. В тому числі – у тих сферах, де вони будуть відчутні не тільки на папері. Ба більше – вже на першому сесійному тижні Рада ухвалила низку законопроєктів, які у попередньому парламенті роками лежали без руху.

Але новому уряду варто подбати про те, щоби зростання було помітним.

"Європейська правда" неодноразово писала про те, що за прем’єрства Гройсмана Кабмін запровадив інструмент моніторингу виконання УА (так званий "Пульс угоди"), але так і не зважився зробити його публічним. Гройсман особисто виступив проти його публікації, бо з’ясував, що уряд під його керівництвом суттєво відстає від планових темпів виконання УА.

Новий уряд має відкрити доступ до "Пульсу", якщо він справді впевнений у намірі швидко рухатися до ЄС.

У перші ж дні на посаді Кулеба заявив, що ближчим часом зробить "Пульс" публічним, однак минуло два тижні, а цього досі не сталося. Лишається сподіватися, що це – суто технічна затримка.

Другий пріоритет, здатний принести відносно швидкі результати – це рух до так званого "промислового безвізу", тобто до підписання угоди АСАА з Євросоюзом (цих угод має бути кілька, по різних секторах). В Уряді сподіваються на підписання перших із них вже 2020 року. І це стане реальною перемогою, адже АСАА – це не тільки простіший вихід українських промвиробників на ринок ЄС, а й зростання стандартів якості продукції всередині держави.

Читайте також
Тарас Качка: Україна має перейти від торгівлі до економічної інтеграції з Євросоюзом

У виконанні Угоди про асоціацію є чимало сфер, за якими Україна геть відстає і цим шкодить лише самій собі. Це і митниця (де процес реформування вже розпочався), і екологічні стандарти, і транспорт (в обох сферах Україна суттєво відстає від планів), і робота над продовольчим експортом (зокрема, ми маємо зрештою переконати ЄС у безпечності нашої яловичини – а для цього треба довести свою систему фітосанітарного контролю до гідного рівня).

Те, що нова влада поспішає провести якомога більше із цих реформ вже у найближчі місяці, має сенс.

У грудні відбудеться Рада асоціації – щорічне підведення підсумків у співпраці України та ЄС. Показавши амбіційність перетворень до цього часу, Україна отримає підстави вимагати від Брюсселя більшого – у форматі співпраці, у програмах підтримки тощо. А згодом – і перегляду Угоди про асоціацію, про що прямо заявляють в уряді.

Не віртуальна євроінтеграція

Стереотип про те, що євроінтеграція є "частиною зовнішньої політики" – дуже поширений, і не лише серед політиків. Влітку цей міф ледь не вплинув на формування структури нового парламенту. На щастя, тоді майбутньому спікеру ВР Разумкову вчасно змогли пояснити, що євроінтеграція – це внутрішні реформи, після чого він відмовився від ліквідації профільного комітету.

Є всі підстави сподіватися, що і новий уряд швидко пройде цю стадію. Зокрема, прем’єрові Гончаруку доведеться особисто їхати в Брюссель на вже згадану Раду асоціації і розповідати про цілком прикладні реформи, які ініціює та проведе до того часу його уряд.

Але проблема того, що чимало політиків та й просто громадян, навіть підтримуючи європейську інтеграцію України, не розуміють її сутності, лишається. І вона потребує окремої уваги. Частково євроінтеграція "піде до людей" із конкретними реформами (на кшталт зміни екологічних стандартів). Але потрібні також окремі програми допомоги бізнесу, роз’яснення, підтримка регіональних ініціатив тощо. Уряду та профільному віцепрем’єру варто вже зараз вести над цим роботу.

Тим більше, що донорських коштів на такі регіональні програми не бракує.

Безпека важлива

І насамкінець – про НАТО, важливість інтеграції до якого навряд чи потребує детальних пояснень.

Восени до Києва має приїхати Північноатлантична рада, тобто представники усіх 29 держав-членів Альянсу разом із генсеком Столтенбергом. Численні джерела і в Брюсселі, і в Києві підтверджують, що дата погоджена – це станеться 31 жовтня. До слова, Угорщина її не заблокувала.

Про цей візит із Брюсселем домовлявся ще попередній президент Порошенко, але відповідальність за його успіх тепер несе виключно нова влада.

Україна ще має час для того, щоби вразити Альянс реальним прогресом у виконанні Річної національної програми – але має шанс і на зворотне. Суперечливі сигнали щодо запланованої реформи СБУ залишають відкритими обидва шляхи.

Чи стане цей візит знаковим у відносинах України з Альянсом? Відповідь на це запитання залежить від президента Зеленського, від нового уряду, від профільного віцепрем’єра Кулеби та від пропрезидентської більшості.

Автор: Сергій Сидоренко, 

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua