Альянс миротворчий: як вдалося запобігти новій війні між Туреччиною та Грецією

П'ятниця, 25 вересня 2020, 12:00 — , для Європейської правди
Фото пресслужби Міністерства оборони Греції

Спільні зусилля НАТО і ЄС знизили напругу у відносинах Греції та Туреччини.

Ще пару тижнів тому ймовірність воєнних зіткнень між Анкарою і Афінами була дуже високою. Тепер же протистояння біля острова Кастелорізо поступово втрачає свою первинну гостроту.

Втім, стратегічне значення цього конфлікту для багатьох міжнародних акторів залишається дуже великим. І це може обнулити зусилля щодо примирення сторін.

Або - як мінімум - завести мирні переговори в глухий кут.

Спробуємо розібратися, хто з глобальних гравців підтримує Туреччину, а хто - Грецію. І хто найбільш зацікавлений у зриві мирних переговорів?

Погроза хрестом

Судячи з усього, загроза прямого воєнного зіткнення між Туреччиною і Грецією на даному етапі минула.

Однак конфліктно-кризовий потенціал двосторонніх відносин далеко не вичерпаний, і до розв'язання кризи ще далеко.

І Греція, і Туреччина готуються до затяжного протиборства.

Жодна зі сторін не бажає поступатися в суперечці за природні ресурси на привабливих ділянках Східного Середземномор'я.

Адже протягом декількох останніх років Анкара і так періодично проводила розвідку родовищ на ділянці морського шельфу, який Греція і Кіпр вважають частиною своїх виняткових економічних зон.

 
Фото ethnos.gr

Не випадково, незважаючи на перші ознаки деескалації, турецька влада на початку вересня все ж розпочала перекидання десятків танків з південно-східної провінції Хатай в прикордонну з Грецією північно-західну провінцію Едірне.

Примітно, що як асиметрична відповідь Греції на спроби мілітаризації Туреччиною цієї ділянки спільного кордону розглядається... встановлення 14 вересня греками хреста в центрі православного грецького монастиря Святої Параскеви в прикордонній з Туреччиною Неа-Віссе.

15-метровий хрест з підсвіткою особливо ефектно виглядає вночі в турецькому місті Едірне, що в мусульманській Туреччині розцінили не інакше як провокацію.

Ба більше, за повідомленнями турецьких ЗМІ, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган має намір "поскаржитися на встановлення хреста канцлеру Німеччини Ангелі Меркель".

А міністр оборони Туреччини Хулусі Акар, після заяви про готовність до діалогу 13 вересня, все ж зазначив, що "повернення судна Oruc Reis не означає відмови з боку Туреччини від своїх прав у Східному Середземномор'ї". Показово, що цю заяву турецький міністр зробив у портовому місті Каша, розташованому лише за 2 км від грецького острова Кастелорізо, який в той самий день відвідала президентка Греції Катерина Сакелларопулу.

Анкара висловила стурбованість цим візитом, заявивши, що Афіни "озброюють острова в Егейському морі всупереч домовленостям".

За словами Акара, в першу чергу "має бути демілітаризований острів Кастелорізо", розташований в безпосередній близькості до турецьких берегів.

Миротворчість НАТО

Нинішня суперечка двох членів НАТО показала, що Альянс має достатньо важелів, щоби бути арбітром навіть у такій непростій суперечці.

Читайте також
На порозі війни: чи може НАТО зупинити конфлікт Греції та Туреччини

Не випадково на початку вересня влада Туреччини і Греції все ж погодилася вступити в технічні переговори саме під егідою Альянсу, щоб, як підкреслив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, "створити механізми для запобігання воєнного конфлікту і знизити ризик збройного інциденту в Східному Середземномор'ї".

Судячи з усього, те, що турецьке дослідницьке судно Oruc Reis покинуло грецький континентальний шельф і пізно ввечері 12 вересня повернулося в порт Анталії, і стало першим реальним результатом запуску такого переговорного механізму.

Не дивно, що апеляція до залучення НАТО як обов'язкового арбітра у вирішенні небезпечного протистояння лунає як від однієї, так і від іншої сторони.

Зі зрозумілих причин обидві держави у своїй риториці, і так склалося історично, традиційно виставляють одна одну як ненадійного союзника НАТО.

Своє слово сказали і Сполучені Штати.

Під час візиту в грецьку частину Кіпру 13 вересня держсекретар США Майк Помпео підкреслив, що "регіональні актори повинні вирішити питання, пов'язані з безпекою, енергетичними джерелами та морськими кордонами, дипломатичним шляхом".

Вербальна реакція турецької сторони не забарилася. Міністр оборони Туреччини Хулусі Акар, який ще пару днів до відкликання турецького судна відкрито погрожував грекам військовим вирішенням питання, того ж дня солідаризувався з американським колегою: "Ми виступаємо за діалог. Ми хотіли б вирішити наші проблеми в регіоні мирним шляхом".

Крім того, міністр Акар заявив про готовність Туреччини провести у себе четверті переговори з Грецією в рамках НАТО по ситуації в Середземному морі.

Особливі інтереси

Одночасно в греко-турецьке протистояння вплетені регіональні інтереси зовнішніх сил, в тому числі Росії.

Однак з цілої низки причин можливості розігрувати "російську карту" як аргумент протистояння для Туреччини обмежені через близькі відносини Анкари і Москви.

У певному сенсі, і у Росії зв'язані зовнішньополітичні руки як щодо давнього "грецького союзника", так і щодо нового "турецького приятеля".

Тому на даному етапі Росія воліє дотримуватися тактики вичікування, без прямих заяв про підтримку однієї зі сторін.

А ось де Кремль може зіграти в свою гру, так це в напрямку послаблення єдності НАТО.

Також не виключено, що Москва може залишитися у виграші в разі початку бойових дій між Анкарою і Афінами. Тому не виключений ризик того, що РФ може перейти від пасивного спостереження до гібридних провокацій задля зіткнення своїх регіональних партнерів.

Абсолютно протилежної тактики дотримується ще одна зацікавлена ​​сторона - Франція.

За останні тижні президент Франції Еммануель Макрон неодноразово висловлював підтримку Греції.

Франція підтримала альтернативний варіант розмежування морських зон в Середземному морі, який ліг в основу угоди Греції з Єгиптом, ратифікованої 27 серпня 2020 року грецьким парламентом. Цей документ закріплює за Грецією право на частину морського шельфу, який Туреччина вважає своїм.

У відповідь Греція в середині вересня заявила про плани закупівлі, зокрема, 18 нових французьких багатоцільових винищувачів Dassault Rafale.

На цьому тлі в середині вересня вже встигла розвернутися словесна дуель французького і турецького президентів з переходом на особистості.

Ердоган, зокрема, закликав Макрона "не шукати приводу для сварки" і не втручатися у вирішення ситуації, що склалася, щоб уникнути проблем.

На цьому тлі дедалі активніше в гру вступає ЄС, в рамках якого провідну роль основного посередника починає грати канцлер Німеччини Ангела Меркель.

За словами посла Німеччини в Греції Ернста Райхеля, німецький канцлер "зробила своєю особистою справою запобігання воєнному конфлікту між двома сусідами і досягнення ними мирної демаркації своїх морських зон".

Так, 17 вересня в ході брифінгу для Спеціального постійного комітету грецького парламенту з європейських справ Ернст Райхель в дусі "батога і пряника" так само відзначив, що Берлін "не нейтральний" в суперечці між Афінами і Анкарою з питань суверенітету в східному Середземномор'ї і "прихильний до солідарності з ЄС ".

Проте Німеччина не може звертатися до Туреччини з максимальною різкістю, тому що, як пояснив пан посол, це зруйнує її здатність до посередництва.

Ба більше, зробивши реверанс у бік Греції, Райхель одночасно фактично закликав і її вивести свою армію з островів Егейського моря, які розташовані в безпосередній близькості від берегів Туреччини.

Зокрема, йдеться про демілітаризацію чотирьох грецьких островів - Ерімоса, Агафонісі, Фармаконісі і Хіоса.

За оцінками грецької газети ESTI, така заява стала "справжнім сюрпризом", бо йде в ногу з метою президента Ердогана.

Як зазначає видання, навіть якщо Туреччина і виведе свою егейську армію з околиць Ізміра, то "все одно буде уважно стежити за грецькими островами і в разі їхньої демілітаризації буде здатна здійснити вторгнення, як у випадку з Кіпром".

* * * * *

22 вересня Греція і Туреччина підтвердили відновлення переговорів щодо морських претензій в Егейському морі.

Як повідомляють грецькі ЗМІ, сторони погодилися відновити переговори лише після телефонної розмови, що відбулася між Ердоганом, Меркель і президентом Європейської ради Шарлем Мішелем.

Певний скепсис з приводу фактичного проведення переговорів найближчими днями зберігає, зокрема, грецька влада.

В Афінах стурбовані тим, що турецька сторона в ході переговорів може винести на порядок денний і низку суміжних питань.

Зокрема, на думку грецьких ЗМІ, турецькою делегацією може бути порушено питання і про демілітаризацію грецького острова Лемнос в умовах ймовірних порушень Лозаннського договору 1923 року, а так само питання залучення турецької адміністрації північного Кіпру до участі в роботі регіональної конференції прибережних середземноморських держав.

Втім, дещо раніше грецький прем'єр-міністр не виключав можливості залучення Міжнародного суду ООН в разі, якщо сторонам так і не вдасться дійти єдиної позиції.

Хай там як, а на нас очікує тривалий процес врегулювання спірних питань.

Однак зусилля НАТО і ЄС призвели до того, що умови для початку реальних переговорів нині видаються набагато сприятливішими, ніж ще два тижні тому.

Автор: Сергій Глєбов,

доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua