Повний Додон: як проросійські сили руйнують Молдову напередодні інавгурації Маї Санду

П'ятниця, 18 грудня 2020, 14:45 — , , Європейська правда
Фото EastNews

Інавгурація новообраної президентки Молдови Маї Санду запланована на 24 грудня. Проте цього дня вона може очолити інакшу Молдову, аніж та, в якій вона здобула сенсаційну перемогу в середині листопада. 

Ще чинний президент Ігор Додон та лояльна до нього парламентська більшість за місяць зробили все можливе, щоби підважити майбутню очільницю Молдови та створити якнайбільше проблем і для неї особисто, і для держави загалом.

За кілька засідань (на думку опозиції, проведених із порушеннями) парламент суттєво обмежив повноваження майбутньої президентки та ухвалив низку популістських рішень (на кшталт зниження пенсійного віку), здатних зруйнувати фінансову стабільність держави. Це створює колосальні проблеми для нової влади, на яку лягатиме відповідальність або за негативні економічні наслідки, або за скасування рішень. 

Крім того, перед відставкою Додон та його команда зробили кроки до геополітичного розвороту Молдови, знявши обмеження на російську пропаганду. 

Мета всіх цих кроків: створити тло для дострокових виборів, на яких Додон хоче перемогти і повернути собі владу в Молдові. 

Санду без повноважень

Проросійський президент Молдови Ігор Додон, який за тиждень піде з посади, переміг на виборах чотири роки тому, проте реальну владу він отримав лише торік. Річ у тім, що у Молдові повноваження президента і без того обмежені, а "під Додона" їх додатково зменшили, майже до церемоніальних. 

Лише минулого літа, після "тихої революції" та вигнання з Молдови її тіньового очільника Влада Плахотнюка, повноваження президента були відновлені. 

А восени, після відставки проєвропейського уряду Маї Санду та формування лояльної до Додона коаліції із залишками партії Плахотнюка, Додон став не лише де-юре, а й де-факто першою особою країни. 

Втім, за рік, що минув відтоді, геополітичний розворот Молдови не відбувся. 

Ігор Додон, що переміг на виборах із проросійськими гаслами, на посаді взявся грати у багатовекторність. 

Він регулярно їздив до Москви, зазвичай привозячи звідти обмежені дозволи для молдовського агроекспорту (які переважно отримували виробники, близькі до його партії). Але водночас постійно підкреслював, що Молдова продовжить виконувати Угоду про асоціацію з ЄС і прагне подальшого зближення з Євросоюзом – хоча під час власної передвиборчої кампанії обіцяв протилежне. 

Також, ані сам Додон, ані орієнтовані на нього урядовці не піднімали ідеологічних питань на кшталт статусу російської мови.

Усе змінилося за два останні тижні. 

У парламенті створили лівопопулістську коаліцію, в якій соціалістам Додона склали компанію соратники скандального політика-популіста Ілана Шора (сам він зараз у бігах через кримінальне переслідування, пов’язане з причетністю до "крадіжки сторіччя" – виведення 1 млрд євро з банківської системи Молдови). 

Спершу вони суттєво обмежили владу Маї Санду, наперед відібравши у неї ті повноваження, які Додон повернув собі у 2019 році. 

Читайте також
"Російські війська мають піти з Придністров’я, а Крим – це Україна": інтерв’ю Маї Санду

 

Зокрема, глава держави втрачає контроль над Службою інформації та безпеки – це інтегрована спецслужба, до складу якої входять розвідка, контррозвідка тощо.

Про те, що сам Додон торік називав повернення цих повноважень відновленням законності, зараз воліють не згадувати.

Команда Санду, втім, із втратою не змирилася і має на це підстави – зрештою, люди обирали її на ширші повноваження. Закон оскаржили у Конституційному суді, той призупинив його дію; крім того, спроби змінити баланс влади викликали масштабний за молдовськими мірками протестний мітинг минулими вихідними. 

Але коаліцію це не зупинило. 

Зелене світло для Russia Today

Цього тижня, на останньому засіданні сесії (яке затягнулося до ночі) додонівська коаліція за відсутності опонентів у експрес-режимі схвалила низку скандальних ініціатив. 

І якщо попереднє рішення, про розподіл повноважень між гілками влади, ще можна вважати суто внутрішньомолдовським, то деякі новіші несуть пряму та незаперечну загрозу нашій державі. 

Адже йдеться про відкриття Молдови для російського гібридного впливу.

Зокрема, парламент скасував запроваджену в 2017 році заборону на ретрансляцію у Молдові російських новин та політичних ток-шоу та повернув російській мові офіційний статус на всій території Молдови. Тепер російською можна буде звертатися до державних установ країни у будь-якому регіоні, навіть у суто румуномовному, і держслужбовці будуть зобов’язані відповідати російською.

Показово, що ці ініціативи не порушувалися Додоном та його соратниками, поки їх владі ніщо не загрожувало.

Але нині цей крок має не лише символічне значення. Це не лише спроба Додона повернути прихильність російськомовного електорату, частина якого на виборах у листопаді проголосувала за Санду (адже навіть у Придністров’ї та набрала 14%!)

Тут варто нагадати, що на виборах 2016 року Додон переміг, не гребуючи під час кампанії ані проросійськими лозунгами, ані відвертими фейками, через що та кампанія залишилася в пам’яті як безпрецедентно брудна. Також велике значення для його перемоги мала пропаганда на російському телебаченні, яке тоді працювало у Молдові без обмежень.

Натомість на виборах-2020 Додон цієї допомоги не мав – і програв.

Зараз президент Молдови, який йде з посади, по суті, намагається повернути державу в умови 2016 року, у тому числі відновивши втрачені ним агітаційні козирі. 

Усе це має чітку причину. По суті, в Молдові вже почалася підготовка до дострокових виборів. Цього разу – парламентських, але за молдовської системи влади це навіть важливіше за президентські. 

У тому, що вони відбудуться наступного року, сумнівів майже немає. Розпуск парламенту, обраного торік ще до вигнання з Молдови Плахотнюка, має високу суспільну підтримку, через що публічно оголошення перевиборів підтримують усі ключові сили, включно із соціалістами.

І вони можуть стати ключовою битвою, що визначить вектор розвитку наших сусідів.

Популізм, що руйнує економіку 

Окрім ухвалення "ідеологічних" рішень, коаліція заклала міни під економічну стабільність країни. 

Зокрема, парламент знизив пенсійний вік з 63 до 62 років для чоловіків і з 63 до 57 для жінок, повернувши норми, які діяли до 2016 року. 

Такий крок соціалісти пояснювали тим, що у Молдові несправедливо впроваджувати європейські підходи, доки країна має одну з найнижчих тривалість життя. Втім, не пояснюючи, що такий крок розбалансує пенсійний фонд і ставить під сумнів здатність в принципі виплачувати пенсії у повному обсязі. 

Зрештою, в ЄС вища не лише тривалість життя, а й пенсійний вік, і навіть Росія, маючи нафтогазові бюджетні джерела, була змушена підняти цей показник до 65/60 років для чоловіків/жінок.

Та напередодні вирішальних виборів економічні аргументи, схоже, втратили вагу.

Та навіть на цьому тлі вдалося ухвалити ще більш згубне для економіки рішення.

"Цвяхом у труну" економічної довіри Заходу до Молдови стало скасування так званого "закону про вкрадений мільярд". Йдеться про вже згаданий корупційний скандал, коли наприкінці 2015 року з банківської системи вивели близько мільярда євро. 

Скасований закон визнавав ці збитки державним боргом Молдови, що покривався випуском держоблігацій, націоналізувавши банки, з яких вивели кошти, для покриття збитків і для збереження на плаву банківської системи Молдови. Тоді, у 2016 році, цей закон критикували, і він не є безсумнівним, однак його просте скасування, без будь-яких альтернативних рішень, стало ще більш дивним кроком, адже збитки держави, понесені тоді, нікуди не поділися. Натомість капітал Нацбанку Молдови стає від’ємним, а борг "зависає в повітрі", розбалансовуючи фінансовий стан держави.

МВФ вже відреагував на ці рішення, заявивши про загрозу фінансовій стабільності Молдови.

Якщо нарисно, то це стане проблемою у відносинах Кишинева із Заходом приблизно такого ж масштабу, як скасування норм антикорупційного законодавства українським КС. Але на відміну від України, де це можна пояснити діями корумпованих, але самостійних суддів, у Молдові йдеться про свідомі дії парламентської більшості. 

Дорога до виборів

"Злодії у парламенті поділили між собою гроші чесних людей", – саме такими словами Мая Санду прокоментувала скандальне засідання, на якому парламентська більшість також ухвалила держбюджет на наступний рік. 

І розуміння того, що із цим робити, наразі немає.

Усвідомлюючи неминучість дострокових виборів, коаліція Додона робить усе, щоби погіршити шанси своїх опонентів – проєвропейських сил, включаючи партію PAS Маї Санду. До цього переліку в Молдові відносять також залишки Демпартії Плахотнюка, яка пішла з коаліції, але представник якої Іон Кіку зараз обіймає посаду прем’єра. 

Адже після перемоги ті можуть опинитися перед дуже непростими викликами.

Підтримувати економіку на плаву в економічному сенсі за дії ухваленого законодавства неможливо. Скасовувати його, приміром, через конституційний суд – складно і згубно для рейтингів перед виборами. Тим більше – за умови, коли російська пропаганда відновить роботу в Молдові на повну силу.

Саме у такій ситуації Мая Санду у наступний четвер стане новою президенткою Молдови.

Тож зважаючи на масштаб викликів, часу для розкачки у неї не буде. Можна стверджувати, що криза у Молдові вже почалася.

Автори: Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,

редактори "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua