На захист короля: чому вирок реперу дав старт масовим протестам в Іспанії

П'ятниця, 26 лютого 2021, 08:00 — , для Європейської правди
Фото AFP/East News
Протести у Барселоні, 21 лютого

Барикади, розгромлений комісаріат поліції та пограбовані магазини у Барселоні, масові протести в Мадриді та ще кількох десятках міст, затримання десятків мітингарів – вже понад тиждень в Іспанії не вщухають протести проти засудження репера Пабло Хаселя.

Довкола новини про його засудження до реального тюремного терміну – багато міфів, як за кордоном, так і в самій Іспанії. Насправді це сталося не лише за образу короля.

Арешт репера виявився справжнім перформансом – він відмовився підкорятися рішенню суду і забарикадувався в будівлі університету, яку поліції довелося фактично брати штурмом. 

Покарання музиканту розкололо країну – прохання про його помилування написали багато відомих іспанців, наприклад славетний кінорежисер Педро Альмодовар.

То що ж призвело до такого покарання? І які наслідки воно матиме?

Фанат Сталіна та Че

Новина про засудження репера Хаселя до реального тюремного терміну була зведена до того, що це сталося за слова пісні. 

Широкі маси тих, які застали 1980 роки, пригадують, наскільки "дикими" були тоді пісні на хвилі сплеску свободи після десятиліть диктатури.

Найперше слід сказати, що це не перший вирок цьому музиканту, і до реального тюремного терміну призвели його попередні правопорушення.

Цей вирок, який набрав законної сили, через текст однієї з пісень та шість десятків твітів за 2016 рік, становить дев'ять місяців в'язниці за вихваляння баскської ЕТА, визнаної терористичною організацією, а також два значних штрафи – за образу короля та інших державних інституцій. До слова, вирок у дев'ять місяців – це результат апеляції, адже у вироку першої інстанції (ще в 2018 році) йшлося про два роки та один день позбавлення волі (і тоді це не викликало протестів).

Іспанський закон дозволяє органу виконання покарань вважати умовними ті тюремні терміни, які не перевищують двох років. Але цим репер вже скористався раніше, коли його засудили на два роки за подібні діяння. Тепер він – рецидивіст.

На різних етапах оскарження перебуваються ще два вироки проти нього: йдеться про шість місяців та 2,5 роки за агресивні напади на двох людей в 2016 році, одна з яких – журналістка.

Крім цього, на нього чекає суд за спробу штурму урядової будівлі в 2018 році, коли відбувалися пікети через затримання каталонського лідера Карлеса Пучдемона в Німеччині.

Попри такий кримінальний профіль, каталонця Хаселя (справжнє ім’я – Пабло Рівадулья-Дуро) можна віднести до тієї категорії заможної молоді, яка наперекір родинним традиціям впадає в ідеалізм, який в Іспанії, через сліди франкізму, асоціюється з лівими.

Він, син колишнього керманича футбольного клубу "Леріда" та внук учасника військових репресій генерала Франко, в якийсь момент стає прихильником Сталіна та Че Гевари.

Більше того, спостерігаючи за корумпованими правлячими елітами свого рідного краю, він навіть вбачав у ідеях сепаратизму "димову завісу каталонської буржуазії з метою приховати жорстокі бюджетні скорочення, яким вони піддають нас".

Втім, після придушення спроби референдуму Хасель остаточно пристає до крайньо лівої каталонської партії "Кандидатура народного єднання", яка не визнає іспанську державність та монархію.

Щодо його поглядів на загальноіспанську політику характерним є відео, де Хасель погоджується з думкою іншого репера, Вальтоніка: "Історія довела, що насилля – це єдиний шлях до змін… Краще застрелити в упор главу іспанського уряду, ніж створити напівреволюційну партію, як Podemos". Нині Вальтонік переховується у Бельгії, яка критично поставилася до винесеного йому в Іспанії вироку в три з половиною роки в'язниці за аналогічні злочини – вихвалення тероризму та образу короля.

Попри особливості цих молодиків, пересічні іспанці не можуть не запитувати: чи є пропорційним тюремне покарання за самі лише висловлювання?

Тим більше, коли корупційні скандали суттєво послабили суспільний авторитет королівської родини

Багато хто згадує, що певні злочини, передбачені іспанським кримінальним кодексом, нині є анахронізмом. Натомість замість покарання висловлення думок є згода щодо необхідності посилити покарання за так звані злочини ненависті.

Однак так вважають більш зрілі іспанці. Молодь, яка бере участь у протестах, каже дещо інше: "Ми втомилися".

Повернення протестів

На думку іспанської письменниці Альмудени Грандес, трощення вітрин магазинів через історію з репером не стало б таким масовим чи тривалим, "якби молодь мала змогу зібратися випити, сходити пофліртувати на дискотеках". Але такий погляд досить поверхневий.

Нещодавно в Міжнародному валютному фонді представили звіти Соціальні наслідки пандемії та Як пандемії призводять до відчаю та соціальних заворушень. У них нагадують про "вже існуючі переломи в суспільстві: відсутність соціального захисту, недовіра до інституцій, сприйняття некомпетентності чи корупції влади".

Аналітики цього органу пояснюють, що спалахи в суспільстві, які були значними ще до пандемії та на певний час вщухли, повертатимуться з послабленням ефектів пандемії у вигляді нових антиурядових демонстрацій.

У випадку Іспанії йдеться про системні недоліки, в тому числі в охороні здоров'я, коли даються взнаки й рішення попередніх урядів.

Кілька днів тому вийшло соціологічне дослідження на замовлення газети El País, у якому йдеться про те, що "пандемія посилила тенденцію, яку ми вже спостерігали з часу кризи 2008 року". Найбільшими жертвами цього є молодь.

Зараз серед покоління іспанських міленіалів понад 40% безробітних, а серед тих, які працевлаштовані, дві третини втратили доходи.

Протистояння крайнощів

23 лютого другий віцепрем’єр іспанського уряду Пабло Іглесіас демонстративно відмовився аплодувати після завершення виступу короля Феліпе на заходах до 40-річчя спроби державного перевороту.

Варто нагадати: 1981 року військові захопили парламент, а в деяких містах на вулиці вивели танки. Розвиток подій зупинив виступ короля Хуана-Карлоса, який закликав до відданості конституції.

Втім, за щораз популярнішою логікою, політичний режим 1978 року – це певного роду спадок самого Франко.

Такі настрої роблять нові конфлікти в іспанському суспільстві фактично неминучими.

З одного боку, ліві радикали стали ще лівішими. Ці прихильники лівої ідеї, що зараз проявилися, раніше підтримували Пабло Іглесіаса, але зараз вже не бачать у його партії Podemos значних відмінностей від системної партії соціалістів.

Аналогічні процеси відбуваються і на правому фланзі. Це особливо помітно на тлі результатів регіональних виборів 14 лютого в Каталонії – ультраправа Vox отрималa результат, втричі кращий за також системну партію консерваторів.

Напередодні в Мадриді пройшов захід пам’яті полеглих іспанських дивізійників у Другій світовій війні. У ньому взяли участь кількасот "зігуючих" осіб під прапорами епохи Франко. Тоді одна з учасниць промовила: "Наш обов'язок – боротися за Іспанію і Європу, ослаблену ворогом, який залишається тим самим, але носить безліч масок: євреєм". Представники Vox розвели руками – кажуть, що це було "легітимне" зібрання.

А автор цих рядків, спостерігаючи за демонстрацією на підтримку Хаселя у Валенсії, ще до розгону силовиками, знайшов таку паралель: там кричали, що в усьому винна поліція, скандували "фашисти".

У ситуації, коли право на існування обох крайнощів не оскаржується, Іспанія стає перед новими політичними викликами.

Востаннє політичний ландшафт країни змінювався як наслідок соціальних протестів у 2011-2012 роках – відтак з’явилися нові партії. Чи не стане теперішній момент новим каталізатором змін?

Принаймні, для іспанської монархії попереду ще одна чутлива дата: 14 квітня виповнюється 90 років з проголошення Другої іспанської республіки.

Автор: Андрій Якубув,

політолог, активіст української громади в Іспанії

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua