Відразу після Путіна: що чекати від київського візиту Ангели Меркель

Понеділок, 16 серпня 2021, 08:00 — , для Європейської правди
Фото: imago-images.de/East News
Канцлерка під час прес-конференції з актуальних питань внутрішньої та зовнішньої політики. Берлін, 22 липня 2021 року

22 серпня Україну відвідає канцлерка Ангела Меркель. За даними ЗМІ, ініціатива голови німецького уряду виявилася не зовсім очікуваною для українських партнерів – адже канцлерка вже зустрічалася з Володимиром Зеленським в середині липня.

Більше того, голова німецького уряду відвідуватиме Україну на тлі не зовсім простих особистих відносин з чинним українським президентом. Відтак, одразу розгорнулися дискусії щодо того, з чим Меркель їде до Києва і чи залишиться вона в українській столиці на наступний день, коли має розпочатися саміт Кримської платформи (офіційно Німеччину має представляти міністр закордонних справ Гайко Маас).

Інтриги ситуації додає й те, що 20 серпня Меркель має намір відвідати Москву, де вестиме переговори з тамтешнім президентом Путіним. Цей візит буде першим після тривалої перерви, спричиненої коронакризою та отруєнням російського опозиціонера Алєксєя Навального.

Тож, бекграунд для цього візиту незвично складний для обох сторін. Відповідно, спробуємо виділити основні напрямки, за якими може відбуватися дискусія.

Донбаський дороговказ для наступника

Навряд чи можна помилитися, вказуючи, що цей візит канцлерки до України буде прощальним.

26 вересня в Німеччині відбудуться парламентські вибори, на яких, які і було оголошено ще у 2018 році, Меркель вже не виставлятиме свою кандидатуру.

З огляду на це, для Меркель важливо "підвести риску" під власною каденцією. В тому числі, й з точки зовнішньої політики.

Останньою канцлерка, до слова, займалася доволі активно в порівнянні з її попередниками. Це стосується й "українського питання", увага до котрого суттєво зросла на тлі Революції Гідності та наступної ескалації російської агресії проти України.

Тож, в цьому контексті їй слід продемонструвати дві речі.

По-перше, той факт, що врегулювання на Сході України належить до важливих тем, які перебувають на порядку денному канцлерки й котрими вона займатиметься до кінця каденції.

Більше того, в цьому випадку Меркель, вочевидь, прагне показати своєму наступникові чи своїй наступниці важливість цієї проблематики з тим, щоб її курс був продовжений і після зміни уряду.

По-друге, напередодні завершення власної каденції Меркель воліла б показати результати, котрі принесла її участь у процесі мирного врегулювання на Сході України.

Вочевидь, через це під час липневої зустрічі з Зеленським вона згадала про необхідність імплементації "формули Штайнмайєра" до українського законодавства. В українському медійному дискурсі ця теза викликала неоднозначну реакцію.

А низка учасників української переговорної групи в Тристоронній контактній групі ОБСЄ звернула увагу на те, що питання, які зачіпає формула, вже частково врегульовані в законі про "особливий статус" ОРДЛО.

Отже, на українську сторону абсолютно точно чекатиме черговий раунд дискусій стосовно перебігу врегулювання збройного конфлікту на Сході України. При цьому, вони, вочевидь, не будуть легкими, адже, по-перше, на Донбасі російські бойовики вкотре вдалися до ескалації напруженості, а, по-друге,

Меркель прибуде до України після консультацій з французьким президентом та візиту до Москви.

Тож, цілком можливо, що офіційному Києву доведеться зіштовхнутися з тиском в плані імплементації "формули Штайнмайєра".

Проте наразі складно уявити, за рахунок чого можна перейти до виконання цієї формули – без принципових поступок з боку України. Як і раніше, ключ від врегулювання на Сході лишається в Москві – і вона навряд чи волітиме йти на поступки.

Путіну потрібні успіхи на тлі парламентської кампанії, котра в умовах "оновленої" російської конституції має забезпечити його уряду стабільну більшість. При цьому, в Москві навряд чи йтимуть на черговий "нормандський саміт" найближчим часом, враховуючи як парламентську кампанію у ФРН, так і вибори президента Франції наступного року.

Тож, зусилля Меркель в цьому процесі на останніх витках її каденції навряд чи призведуть до якогось помітного прориву.

Швидше за все, це буде ще одна позначка в "перехідній книзі" для наступника чи наступниці. 

"Північний потік-2" та його слабке місце

Іншим вагомим аспектом, котрий точно не вдасться оминути під українсько-німецьких перемовин, є запланований на кінець серпня візит президента України до Сполучених Штатів та проблематика газопроводу "Північний потік-2".

Нагадаємо, у спільній декларації від 21 липня, США і ФРН підтвердили свою підтримку "територіальної цілісності, незалежності та європейського шляху" України, а також "енергетичної безпеки України та Центрально-Східної Європи". Окрім того, сторони погодилися з необхідністю запровадження нових санкцій проти РФ, якщо та вдасться до "агресивних чи підривних дій".

При цьому, Німеччина зобов’язалася докласти зусиль до продовження чинного контракту на транзит природного газу через територію України на строк до 10 років, створити Зелений фонд для України на загальну суму в $1 млрд та вкласти до нього перший внесок у $175 млн, а також призначити спецуповноваженого з розвитку енергоефективності та "зелених технологій" в Україні, виділивши йому $70 млн.

Водночас, в Україні ця домовленість була сприйнята дуже неоднозначно. Зокрема, важливим закидом на її адресу став той факт, що компроміс між Берліном та Вашингтоном був досягнутий без участі Києва чи центральноєвропейських держав-транзитерів.

Більше того, він фактично означав розворот США від попереднього курсу на впровадження санкцій проти "Північного потоку 2".  Для української сторони теж очевидним є факт, що, в умовах, коли обидві сторони дали "зелене світло" російському газогону, будь-які подальші санкції матимуть обмежений вплив, а "транзитне питання" цілком буде віддане на волю Кремля.

Окрім того, сама декларація не має зобов’язувального характеру як в плані потенційного розширення санкцій проти РФ, так і з точки зору підтримки транзитного потенціалу України. Більше того, сторони не конкретизували, які саме механізми вони планують використовувати для вирішення обох питань.

Звісно, залучення Німеччини в розвиток "зелених технологій" та енергетичну трансформацію України з її широким досвідом у цих питаннях є позитивним аспектом. Однак, конкретні інструменти для втілення цих ініціатив ще належить розробити.

 І хоча німецький бізнес в особі Східного Комітету німецької економіки висловив зацікавленість в участі в "енергетичному переході" в Україні, зрозуміло, що цей процес залежатиме від низки "змінних", від конфігурації майбутнього уряду Німеччини, так і зусиль України по покращенню інвестиційного клімату.

Ще один важливий аспект -

Реагуючи на спільну декларацію, українська сторона направила до Єврокомісії запит про консультації згідно зі статтею 274 Угоди про асоціацію.

Цей запит вкладається в логіку рішення Суду ЄС у справі газогону OPAL, який сполучає "Північний потік-1" з континентальною мережею газопроводів. У ньому, розглядаючи позов Польщі, Суд ЄС констатував, що розширення пропускної здатності OPAL в 2016 році за рішенням німецької влади суперечило принципу "енергетичної солідарності" на ринку євроспільноти.

Офіційний Київ, своєю чергою, перебуваючи в процесі інтеграції до енергетичного ринку ЄС, теж звертає увагу на порушення цього принципу, а також положень "газової директиви" про диверсифікацію.

Виходячи з цього, існує дуже висока ймовірність, що під час візиту Меркель до Києва обговорюватиметься не лише широка тематика, пов’язана з "Північним потоком-2" чи енергетичною співпрацею, але й вищезгаданий запит офіційного Києва до Комісії ЄС, адже він недвозначно підкреслює односторонність дій офіційного Берліна в "газопровідному питанні". 

Чи залишиться Меркель на саміт?

Звісно, поки що можна лише будувати припущення. Швидше за все, як і у випадку візиту канцлерки до РФ, деталі з’являться лише протягом найближчого тижня.

Водночас, попри те, що Німеччина буде представлена на саміті "Кримської платформи" головою МЗС, можна сказати, що в даному випадку це деякою мірою пониження рівня представництва.

Адже, зважаючи на особисту роль Меркель у запровадженні "кримського" і "донбаського" пакетів санкцій проти РФ та в процесі врегулювання на Сході України, було б логічним, щоб вона особисто представляла свою країну на полях "Кримської платформи".

З іншого ж боку, передвиборча кампанія, наслідки повеней в західних землях та погіршення епідемічної ситуації цілком можуть виглядати обґрунтованим приводом для відсутності Меркель на саміті.

Тож, залишається чекати підсумків "останньої гастролі" канцлерки в Києві 22 серпня.  

Автор: Віктор Савінок,

аспірант факультету політології та журналістики Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща)

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua