Ефект Додона. Як глава МЗС Бельгії відмовляється вибачатися за візит у окупований Крим

Четвер, 28 липня 2022, 15:57 — , Європейська правда
Фото: Virginia Mayo/Associated Press/East News
Кримський вояж нинішньої глави МЗС Бельгії Аджи Лябіб (зліва) може стати проблемою для єдиної позиції ЄС по невизнанню анексії Криму (праворуч - голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель)

Наприкінці липня 2021 року в окупованому українському Севастополі відбувся культурний фестиваль із назвою "Глобальні цінності". Для родини Владіміра Путіна це була дуже особлива подія, яку особисто курувала донька диктатора Катерина Тихонова.

Однією з "гостей" цієї події стала Аджа Лябіб – бельгійська тележурналістка, що мала досвід у різних сферах, але останнім часом висвітлювала питання культури. Вона полетіла до Криму через РФ, порушила українське законодавство, а по поверненню – ще й вдалася до заяв, які ставлять під сумнів належність Криму Україні. Тоді, утім, мало хто звернув на це увагу. Скажімо відверто: не факт, що в Україні набереться десяток осіб, хто на той час взагалі знав про існування цієї журналістки.

Менше ніж за рік все радикально змінилося.

Аджа Лябіб несподівано йде у політику. Її призначають на посаду очільниці МЗС.

За кілька днів про кримський епізод стає відомо. Тоді ж з’ясовується, що хтось намагався приховати ці дані.

Ця історія поставила офіційний Київ перед непростим вибором.

Ніхто не хоче руйнувати відносини з Бельгією, державою ЄС та НАТО. Але толерувати такі дії також неможливо, бо це створить небезпечний прецедент.

Зараз м’яч на стороні Бельгії. Утім, сама Лябіб досі цього не зрозуміли. А від її команди доводилося чути навіть нерозуміння того, що ж поганого у її тодішніх сумнівах щодо належності Криму.

І якщо це не зміниться якнайшвидше – Аджа Лябіб повторить долю президента Молдови Ігоря Додона. Той до кінця своєї роботи на посаді безуспішно шукав можливості для зустрічі з українськими посадовцями. Він так і лишився нерукоподаваним, бо свого часу зробив неприйнятну заяву щодо Криму і не знайшов сміливості за неї вибачитися.

І, зрештою, складно заплющити очі на те, що рік тому поїздку Лябіб до Криму оплатили коштом фонду доньки Владіміра Путіна.

Кримська історія нового міністра

"Європейська правда" детально розповідала про цю історію у новині "Нова глава МЗС Бельгії у 2021 році їздила в окупований Крим і відмовилася назвати його Україною", але спершу коротко нагадаємо про її суть.

За кілька днів після призначення Аджі Лябіб до уряду інформація про її візит до Криму стає публічною – про неї повідомляє лідер опозиційної бельгійської партії N-VA Петер де Роовер.

З’ясувалося, що Аджа Лябіб у липні 2021 року побувала у Криму: спершу відвідала фестиваль "Глобальні цінності" (проходив 23-25 липня), а потім мала, скажімо так, "культурну програму" на окупованому півострові: 26-28 липня вона розмістила кілька дописів у Facebook з туристичних місцин Південного берегу Криму".

Після повернення до Брюсселя вона виступила у ефірі свого мовника, RTBF (запис доступний французькою), де побічно підтвердила, що прибула у Крим незаконно – літаком, для чого "потрібна російська віза". Відповіді на пряме запитання, чи вона вважає Крим Україною чи Росією – журналістка уникнула, але згодом згадала про поїздку до Криму словами "я поїхала в Росію".

Від часу цього викриття минув вже понад тиждень.

Не можна сказати, що ця історія призвела до "інформаційного вибуху" у Бельгії, але все ж журналісти її помітили (у четвер про це написала франкомовна Le Soir, у середу – нідерландськомовна VRT).

А от новопризначена міністр намагається не помічати звинувачень.

Єдиним коментарем по суті за понад тиждень була коротка фраза у відповідь на викриття Петера де Роовера. Тоді у своєму твіті Лябіб визнала візит, але відмовилася від вибачень чи чогось такого, зазначивши лише: "Ця поїздка була частиною моєї журналістської роботи".

Цей твіт, утім, лише ускладнив ситуацію, бо підкреслив, що очільниця МЗС не розуміє, що ж поганого вона зробила. Не розуміє, що вона порушила закони України. Що Україна тепер, виконуючи вимоги КУАП (ст.204-2), має її оштрафувати і заборонити в’їзд на три роки.

І не розуміє, що для України питання окупованих територій – це зовсім не формальність.

Розгубленість Брюсселя

Необхідно наголосити, що попри відверто неприйнятні коментарі Лябіб минулого року, немає підстав називати її проросійською. Радше складається враження, що вона за часи роботи у журналістиці була з тих, хто наївно намагається залишитися "поза політикою", висвітлюючи наслідки міждержавних конфліктів.

Але зараз, підкреслюють бельгійські ЗМІ, Лябіб намагається підкреслити, що є проукраїнською. Бо, зрештою, проукраїнськими є і партія, яку вона представляє, і її уряд, тож вона просто не має права мати іншу позицію.

Міністерка, наприклад, відразу після призначення (ще до того, як здійнявся скандал) заявила, що її першим закордонним візитом буде поїздка в Україну. І вона хотіла би поїхати до Києва хоч завтра.

Вона вже кілька разів зверталася із цим проханням до української сторони.

От тільки, за даними "Європейської правди", Київ поки що відповідає відмовою.

Це доволі чітко читалося у заяві речника МЗС, який повідомив, що міністерство "встановлює всі обставини поїздки" для "ухвалення рішень щодо подальших двосторонніх контактів".

"Європейська правда" цього тижня доклала чимало зусиль для отримання коментаря Аджі Лябіб, та безуспішно.

У пресслужбі МЗС Бельгії офіційно відповіли відмовою, хоча визнали, що їхня очільниця справді була на окупованій території України. "Оскільки ця поїздка відбулася до призначення Лябіб міністром, і в межах її тодішньої роботи, МЗС утримається від будь-яких коментарів", – заявив "ЄП" речник МЗС Воутер Пулс. Персональна комунікаційна команда міністерки також відповіла відмовою від коментарів на запит "ЄП".

Однак у процесі спілкування з представниками офіційного Брюсселя у "ЄвроПравди" склалося враження, що команда Лябіб щира у нерозуміння проблеми. Наприклад, один зі співрозмовників "ЄП" у письмовому спілкуванні спробував виправдати шефиню тим, що, мовляв, вона у своєму відео "наполягла, що належність Криму до Росії є спірним припущенням(!)".

Не виключено, що коренем проблем є те, що Аджа Лябіб є справді випадковою людиною на цій посаді.

Вона не має дипломатичного досвіду.  Її призначили не за професійними якостями, а за партійною квотою.

Річ у тім, що досвідчена та шанована очільниця МЗС Софі Вільмес була змушена піти у відставку, через важку хворобу чоловіка. Партія "Реформаторський рух", якій в коаліційному уряді належала ця квота, вирішила бути "ближчою до народу" і свідомо шукала кандидатку без політичного досвіду. Цей пошук – імовірно, у прагненні отримати також голоси национальних меншини – зупинився на Лябіб, яка погодилася поміняти журналістську кар’єру на політичну. Щоби умовити її піти на зовсім чужу посаду очільниці МЗС, до її повноважень додали також кураторство федеральними установами культури (дивний мікс, чи не так?).

А вже після призначення – отримали скандал, який нині поповнився новою деталлю.

Гроші для журналістки на фестивалі доньки Путіна

Розповідь про нинішній дипломатичний конфлікт Києва і Брюсселя не буде повною, якщо не наголосити на тому, за яких обставин починалася ця історія.

Не секрет, що РФ 8 років поспіль інвестувала шалені кошти у те, щоби "нормалізувати" сприйняття окупації Криму у світі. Спершу у Москві сподівалися домогтися визнання "законності" анексії півострова та здійснювали переважно політичні інвестиції – запрошення політиків, контакти між містами у державах ЄС, де мерами працювали проросійські політики, тощо.

Ця ідея "не злетіла", політика невизнання анексії виявилася незламною, тож у останні роки РФ змінила підхід на так звану "м’яку силу". Її основа – наведення "культурних мостів" з тими митцями та лідерами думок, які позиціонуються "поза політикою". А на фоні культурних подій – підкреслення нібито "суто російського минулого" півострова, ігнорування існування кримських татар та українців тощо. Культурний фестиваль із назвою "Глобальні цінності", що проходив 23-25 липня у Севастополі – один з епізодів цієї роботи.

Напрямок став настільки важливим, що його кураторство доручили молодшій донці Путіна Катерині Тихоновій.

Ба більше, це навіть не стали приховувати.

Титульним спонсором як згаданого фестивалю, так і більш глобальної ініціативи став фонд "Иннопрактика". Ця ініціатива, що отримала назву "Innopraktika & Russian Seasons", спрямована передусім на іноземців, це задекларовано у його меті на сайті проєкту, головна сторінка якого є англомовною.

Фонд "Иннопрактика", який успішно освоює російські державні кошти, відомий тим, що ним керує молодша донька Путіна Катерина Тихонова. Кремль ніколи не визнавав, але і не заперечував цей факт, однак віднедавна Тихоновій доручають публічну активність, а про її родинний зв’язок з диктатором не заборонено навіть писати на сторінках дружніх до російської влади ЗМІ.

Та повернемося до очільниці МЗС Бельгії. Її поїздку на цю подію оплатили коштом фонду доньки Путіна.

Якщо раніше це можна було лише припустити (Росія завжди інвестує у турботу та заохочення тих, кого запрошує на пропагандистські VIP-події), то зараз це підтверджено офіційно.

Телеканал RTBF, на якому працювала Аджа Лябіб, повідомив 28 липня, що її поїздка у Крим у липні 2021 року здійснювалася коштом організаторів фестивалю, а також зазначив, що вважає це нормальною практикою. Також RTBF заявив бельгійським ЗМІ, що існувала домовленість із організаторами, що вони надають відеооператора для зйомок документального фільму, але від цих планів відмовилися, бо вважали, що у такій схемі немає гарантій свободи журналістів. 

"ЄвроПравда" не може перевірити, наскільки повним є цей опис подій від колишнього роботодавця міністра, але може констатувати, що у своєму інтерв’ю у серпні 2021 року Аджа Лябіб давала трошки інший опис подій, з якого виходило, що послугами оператора вона справді скористалася, відео для фільму було відзняте, і особисто вона була твердо налаштована випустити його, не відчуваючи жодних проблем "з гарантіями свободи слова". 

Це прозвучало саме у тому діалозі, де вона необачно назвала Крим Росією (– Цей фестиваль у Криму буде темою документального фільму, який ви зараз готуєте? – Так, і для цього я поїхала у Росію...). 

"Це була дуже захоплююча поїздка, я була дуже вражена цією співпрацею, на яку здатні росіяни на мистецькому рівні. (Фільм буде підготований) зовсім скоро, треба трохи більше часу", – додала майбутня очільниця МЗС.

Що з цим всім робити?

Запитання справді непросте. Певно, через це українське МЗС чекало цілий тиждень, доки вийшло з коментарем. Але цей коментар свідчить, що українська сторона не планує заплющувати очі на цю дику і неприйнятну історію.

Водночас, публічно оголошувати про те, що очільниці МЗС Бельгії заборонений в’їзд до України, як того вимагає закон – теж не найкращий вибір (хоча не виключено, що на це доведеться піти). 

І не лише через те, що Бельгія – держава ЄС та НАТО, з якою нам необхідно комунікувати. Ситуацію ускладнює ще й те, що  "Реформаторський рух", від якого її призначили в уряд – це партія Шарля Мішеля, чинного голови Європейської ради і однозначного друга України. Публічна війна з Лябіб може вдарити по підтримці "реформаторів".

Джерела "ЄвроПравди" підтверджують, що Україна зараз комунікує з Бельгією, пояснюючи їм, що ті мають знайти вихід із ситуації.

Поки без успіху.

У четвер Аджа Лябіб зробила крок, який лише знову засвідчив нерозуміння нею масштабів проблеми. Вона написала лист на ім’я Дмитра Кулеби, цілком коректний за змістом, але не відповідний ситуації. Радше цей лист став втраченою можливістю. Лябіб наголосила на тому, що Крим і Донбас належать Україні, однак жодним чином не згадала про свою минулорічну поїздку на півострів, не принесла жодних вибачень тощо.

Ця ситуація стає дедалі більше схожою на історію з експрезидентом Молдови Ігорем Додоном.

У 2016 році, коли цей політик лише балотувався у президенти, він будував кампанію на дружбі з Росією і в одному з передвиборчих інтерв’ю навіть заявив, що Крим належить Росії. Це тоді викликало однозначне жорстке засудження з боку Києва, попри те, що було зрозуміло, що Додон виграє вибори. У Кишиневі тоді реакцію України недооцінили (так само як зараз її недооцінюють в Брюсселі). 

По-перше, там думали, що "перетерпиться", образа пройде, і відносини якось налагодяться.

А по-друге, і головне, Додон насправді не планував жодних дій для визнання і невдовзі після перемоги заявив про це, запевнивши, що "в Молдові зараз ніхто не піде на визнання Криму російським". Далі було купа спроб налагодити відносини, чимало заяв про "визнання цілісності України у міжнародно визнаних кордонах", але за 4 роки президентства Додона від нього жодного разу не пролунало вибачення.

Словом відбувалося саме те, що ми бачимо з бельгійського боку.

Чи зрозуміє хтось у партії Шарля Мішеля, що необхідно перервати це безглузде піке? 

З ситуації є вихід, і не один. Можливо, Аджа Лябіб зрозуміє, що "перемовчати" цю історію не вийде та без чіткого вибачення та визнання хибності своїх дій у 2021 вона не зможе вести діалог з Києвом. Можливо, Бельгійський парламент вирішить що ухвалив хибне рішення із цим призначенням (особливо після того, як стали відомими нові деталі про поїздку). 

Цей вибір в решті решт мають зробити у Бельгії. 

Україна на нього у жодному разі не має впливати. Але й поступатися у принципових речах – також не повинна.

 

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.