31 травня польський Twitter лихоманило через 15-секундне відео. 

У кадрі спершу з’являється залізнична колія, а вже за мить – характерний силует нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау. На тлі бараків висвітлюється текст: "У Аушвіці вбито 1 млн осіб. Під час війни вбито 6 млн поляків" – щоб змінитися на скрин твіту опозиційного медійного активіста Томаша Ліса "Знайдеться камера для Дуди та Качинського". У фіналі холодний голос питає: "Чи хочеш ти йти під цим гаслом?" 

І хештег акції протесту, яку на 4 червня, річницю перших частково вільних виборів 1989 року, оголосила польська опозиція..

Ролик, у якому політичних опонентів де-факто порівнюють із нацистськими катами, був опублікований на офіційних сторінках керівної партії "Право і справедливість" (ПіС).

Заборонений прийом? Звісно! 

Але коли під питанням – збереження влади, ПіС вкотре доводить, що немає занадто високої ціни.

У жовтні 2023 року (конкретну дату найближчим часом має озвучити президент Анджей Дуда) поляки обиратимуть двопалатний парламент. Той, хто матиме більшість у нижній палаті, Сеймі, сформує новий уряд. 

Головна інтрига кампанії очевидна: чи зможе ПіС, який у форматі коаліції правих сил керує життям країни вже вісім років, повторити свій успіх втретє, чи після низки виборчих поразок стерно правління перебере коаліція центристських та лівих партій?

Вісім років правління ПіС асоціюються у поляків із рекордним зростанням економічного добробуту, напруженими відносинами з Брюсселем та Берліном, зміцненим партнерством із США, низькопробною пропагандою в державних ЗМІ та підтримкою України. 

Хоча претензій до партії Ярослава Качинського накопичилося чимало, польська опозиція досі не вигадала стратегію, яка би принесла їй однозначну перемогу. 

А на додачу – існує загроза, що один із лідерів опозиційного табору, колишній прем’єр та ексголова Європейської ради Дональд Туск, не зможе стартувати на виборах.

Секрет успіху влади

Якщо друга половина 2010-х на Заході пройшла під знаком економічного відновлення, яке час від часу забурювали вибрики Дональда Трампа, то початок 2020-х для демократичних урядів був хардкорним. 

Пандемія COVID-19, енергетична криза, велика війна в Україні – за таких умов зберегти підтримку виборців нелегко.

Але, здається, ПіС із цим завданням справляється. 

Конфлікт з Єврокомісією через судову реформу, яка, на думку експертів, послаблює незалежність польських судів, вже коштував полякам кілька мільярдів євро постковідної грошової допомоги. 

Майже повна заборона переривання вагітності. Кампанія хейту проти ЛГБТ+ спільноти. Перетворення державних ЗМІ на рупор агресивної пропаганди. Роздача грошовитих посад у держкомпаніях друзям та родичам. Прослуховування телефонів політичних опонентів через програму Pegasus.

Список проблем та скандалів, пов’язаних з урядуванням ПіС, був би довший, аніж в усіх попередніх польських урядів разом узятих.

Тим не менше, після восьми років при владі за ПіС хоче віддати голос майже кожен третій виборець.

Справа тут не тільки у провладних маніпуляціях, котрі щодня демонструють з екрана працівники держканалу TVP, або в російській агресії, яка створює у мешканців країн ЄС натуральну потребу об’єднатися довкола влади. 

За вісім років правління ПіС полякам стало банально краще жити.

Хоча останніми місяцями інфляція в Польщі сягає 13% (у лютому 2023-го навіть 18%), вона не перекрила всіх бонусів. Середня зарплатня у країні зросла з 4 до 7,5 тисяч злотих, пенсіонери отримують 13-ту та 14-ту пенсії, а пенсійний вік було знижено, вперше у польській історії з’явилися виплати для родин з дітьми – 500 злотих щомісяця. 

Польське ВВП на душу населення ще не дотягує до середнього по ЄС (завищеного через показники Люксембургу та Ірландії), проте перевищує не тільки показники сусідів-словаків чи угорців, а й деяких "ветеранів" ЄС: греків та португальців. 

При цьому падає рівень публічних інвестицій, витрат на науку та освіту, публічні послуги – але все це виглядає менш медійно, аніж майже дворазове зростання середньої зарплати.

Старі трюки старого кота

Не останню роль відіграє також те, що ПіС працює з польськими національними травмами та ресентиментом. 

Питання отримання від Німеччини репарацій за Другу світову війну, хоч і порушується у дуже провокативний спосіб, проте відсилає до реальної проблеми: сучасні німці так переймалися кривдою, яку їхні дідусі завдали Росії, що "забули" про кривду, завдану таким країнам, як Польща та Україна. 

Ухвалення резолюції, що визнала Волинь геноцидом польського народу, вчиненим українськими націоналістами, відповідало – не можна це заперечувати – бажанню частини суспільства. 

"Вставання з колін" у історичних та світоглядних дискусіях робить ПіС популярним вибором не тільки людей старшого покоління, а й багатьох тих, хто ідентифікується як "правіше від центру".

Перед стартом виборчої кампанії 2023 року політтехнологи ПіС вирішили не вигадувати велосипед, зробивши ставку на перевірені "хіти".

Зокрема, виплата на дітей від наступного року має зрости з 500 до 800 злотих, пенсіонери та діти отримають безкоштовні ліки, а проїзд польськими автострадами стане безкоштовним. 

Щось для родин, старих і малих та для середнього класу – ось він, рецепт перемоги?

Проте схоже, що поляки все ж втомилися від старої платівки, бо рейтинг ПіС після цих обіцянок не те що не виріс, а навіть злегка впав.

Зокрема, ідея про 800 злотих сподобалася 53%, проте 42% побачили у цьому прискорення і без того високої інфляції. Опозиційні ліві закликали узалежнити допомогу на дітей від рівня добробуту родин – з цим постулатом погоджується більшість опитаних.

А ліберали з "Громадянської платформи" взагалі запропонували: якщо Качинському так болить доля найменших, то хай не чекає 1 січня, а підвищить виплати вже з 1 червня, дня захисту дітей.

Здається, у цьому раунді замість перемоги ПіС маємо нічию з легкою перевагою опозиціонерів. Але це ще не обіцянка виборчого успіху.

Опозиція: між лібералами та націоналістами

Восени 2021 року вже здавалося, що з ПіС час прощатися. Польщу міцно захлиснула чергова хвиля пандемії, фахівці оцінюють надлишкову смертність через непослідовні протиепідемічні заходи та нереформовану медицину у понад 100 тисяч осіб.

Водночас успіхи уряду Матеуша Моравецького у вакцинації виявилися скромними – лише 59% поляків прийняли дві дози вакцини, це один з найнижчих показників у ЄС.

Проте економіка розкрутилася, поляки за подорожами та шопінгом забули про гріхи уряду, тоді як опозиція за великим рахунком не запропонувала нічого, окрім критики ПіС. 

Найбільша опозиційна партія – "Громадянська платформа" – сьогодні тішиться підтримкою 25-27% виборців. 

Її діячам приємно вважати себе лібералами, хоча останніми роками партія дещо втратила елементи економічного лібералізму, але так повною мірою і не набула лібералізму світоглядного. 

Соратники Дональда Туска припинили критикувати програми соціальної мобільності та прямих державних доплат, натомість так і не погодилися на цивільні партнерства для негетеросексуалів та аборти за бажанням жінки.

На ці вибори "Платформа" йде з обіцянками прив’язати мінімальну зарплатню до середньої, спростити оподаткування бізнесу за естонською моделлю, доплачувати бабусям, які допомагають виховувати онуків, почати безкоштовну програму ЕКЗ для пар. Десь на горизонті знайшлося навіть місце для пілотної програми чотириденного робочого тижня.

Проте головна обіцянка – відкрутити назад реформи, проведені ПіС, у судах, прокуратурі, державних компаніях.

Хоча помітно, що за програмою "Платформи" стоїть кропітка робота соціологів, які з’ясовували, що полякам подобається, а що ні, у ній немає гасла, яке б вистрілило та заволоділо уявою.

Після "Платформи" у соцопитуваннях йде тандем ветеранів польської політики, Селянської партії, та новачків "Польща 2050" Шимона Головні. 

Ця правоцентристська сила обрала собі бренд "Третього шляху" (традиційно пов’язаний з соціал-демократами типу Тоні Блера та Білла Клінтона) і може розраховувати на 10-13% голосів. 

Хоча Головні останніми роками вдалося вибудувати солідне експертне середовище, його обіцянки загалом зводяться до "ми і не ПіС, і не Туск". А ставка стати головним бенефіціаром брудної кампанії двох титанів наразі програє – електорат перетікає не до центру, а... до ультраправих.

Окрім лівих, які згідно з опитуваннями подолають 5-відсотковий бар’єр, усі шанси пройти до нового Сейму має також альт-райт "Конфедерація" – весняні соцопитування дають їй 10% голосів.

Це єдина політична сила, яка ставить під питання допомогу Україні у протистоянні з Росією. 

Ще кілька років тому – партія фрустрованих молодих чоловіків, сьогодні "Конфедерація" бореться за голоси середнього класу, обіцяючи радикальне зниження податків для бізнесу, добровільні внески на користь Фонду соціального страхування (у Польщі вони є більшими за податки), кінець політики соціальних трансферів, котру чимало економічних лібералів критикують як "розбазарювання". 

Нове обличчя "Конфедерації" Славомір Менцен так сформулював виборче кредо: "Хочу для кожного поляка заміський дім, дві машини та відпустку".

У ПіС конфедерати відгризають ще більше правих виборців, об’єднаних радикальним антиглобалізмом, антизеленим порядком денним та антифемінізмом, а у "Платформи" – крайніх індивідуалістів, яких цікавить "дикий" капіталізм, а не держава соціального добробуту.

Причому зростання "Конфедерації" – це тривожний знак і для опозиції, адже ультраправих не запросиш до уряду всіх демократичних сил, і для ПіС, бо Качинському не потрібний коаліціант, який відбиратиме його власний електорат та впливи.

Ситуація, за якої "Конфедерація" може отримати "золоту акцію" і тоді від неї залежатиме, хто буде при владі, лише посилює ці ризики.

Угорський сценарій?

Хоча офіційно парламентська кампанія досі не стартувала, політичне літо обіцяє бути гарячим. 

Незважаючи на опір Сенату, Сейм ухвалив, а президент Дуда підписав закон про створення парламентської комісії з розслідування російських впливів у польській політиці. 

Цей закон – квінтесенція ПіС. 

З одного боку, за часів російських злочинів в Україні та спецоперацій на Заході треба було би придивитися, як виглядали залаштунки підписання контрактів з "Газпромом", хто пропонував продати польські стратегічні активи росіянам, чи рішення урядовців були адекватні розвідданим. 

З іншого – пропонований варіант пошуку російських агентів впливу має максимально популістичний та неправовий характер.

По-перше, визначення російського впливу є дуже загальним та може обіймати усі слова та дії політиків, журналістів чи експертів, якщо вони якимось чином вплинули на поведінку колишніх урядовців. 

По-друге, комісія, склад якої обиратиме Сейм, де ПіС має більшість, буде і обирати "піддослідних, і проводити слідство, і виносити їм вирок – заборону обіймати публічні посади протягом 10 років. Прокуратура та суд в одному флаконі. 

При цьому, і це по-третє, її засідання і аргументація вироку можуть бути засекречені з огляду на інтереси держави. 

Представники партії влади навіть не приховують:

чи не першим об’єктом зацікавлення комісії стане лідер "Платформи" Дональд Туск.

Останнього держпропаганда зображує одночасно і німецьким, і російським агентом.

Закон вже розкритикували ЄС та США. Враховуючи, що останніми роками Польща все більше просідає у рейтингах свободи преси та захисту прав ЛГБТ+, а розподіл держконтрактів між "своїми" фірмами стає більш поширеною практикою, третя каденція ПіС може дати старт реалізації у Варшаві угорського сценарію. 

Шанси на перемогу

Наразі і третя каденція ПіС, і спільна перемога ліволіберальної опозиції виглядають однаково ймовірними. 

Проте не треба забувати, що польська система підрахунку голосів за умови проходження малої кількості партій фаворизує лідера. Так, у 2015 році завдяки непотраплянню до Сейму лівих ПіС вистачило результату в 37,6%, щоб сформувати однопартійний уряд. 

На додачу опозиціонери, які обіцяють спільний фронт у Сеймі, можуть пересваритися при першому істотному голосуванні.

І тоді на Польщу чекатимуть політична криза та позачергові парламентські вибори.

На перший погляд, будь-який розвиток подій на виборах у Польщі не загрожує ані її співпраці з Україною, ані підтримці Києва у протистоянні російській агресії. 

Але розслаблятися не варто – у довшій перспективі питання про економічний вимір польсько-української співпраці та історичну політику може пролунати, причому й від нинішнього провладного, і від опозиційного таборів. 

"Разом, доки вибори нас не розлучать": як Польща змінює ставлення до України за великої війни

Зокрема, ця загроза може актуалізуватися через входження до коаліції "Конфедерації". 

Наразі усі партії спростовують таку можливість. Зокрема, у ПіС говорять, що "Конфедерація" перебуває у кінці списку потенційних коаліціантів, а "Платформа" також заперечує свою участь у такій коаліції. 

Сама "Конфедерація" позиціонує себе як антисистемна партія, тому уникає розмов про коаліцію. 

Проте якщо на кону буде питання, хто отримає владу, – розклади можуть швидко змінитися. 

Не факт, що "Конфедерація" у правлячій коаліції знизила б полякам податки. Але точно погіршила б перспективи польсько-українського партнерства.

Автор: Олена Бабакова,

журналістка (Варшава)