Одна з ключових політичних обіцянок президента Франції Емманюеля Макрона опинилася під загрозою провалу.

11 грудня більшість депутатів Національних зборів Франції проголосували за скасування розгляду проєкту закону про імміграцію. Це стало несподіваним ударом для уряду і особливо для міністра внутрішніх справ Франції Жеральда Дарманена.

Макрон обіцяв ухвалити закон про імміграцію ще під час передвиборчої кампанії 2022 року – і це було однією з ключових обіцянок, що дала змогу зупинити зростання популярності ультраправих.

А Дарманен цим законопроєктом взагалі поставив на кін всю свою політичну кар'єру.

Законопроєкт між двох крайнощів

Даючи інтерв'ю напередодні голосування, глава МВС Франції не передбачав такого сценарію.

Але 270 депутатів нижньої палати парламенту вирішили взагалі не розглядати текст, який викликав стільки дебатів ще задовго до його надходження до Національних зборів. Проти було 265 осіб.

За іронією долі в момент голосування були відсутні дев'ять депутатів пропрезидентської більшості (п'ять депутатів від партії Макрона "Відродження", три депутати від центристів і один від близької до Макрона партії "Горизонти" експрем'єра Едуара Філіппа), що стало фатальним для уряду.

Зрештою вийшло так, що представники ультраправої партії "Національне об'єднання" і правих "Республіканців" вирішили в останню хвилину проголосувати за пропозицію лівих депутатів.

Відмова від розгляду законопроєкту – вкрай рідкісне явище у Франції.

Востаннє таке було тільки 2008 року, коли парламентарії відхилили законопроєкт про генетично модифіковані організми (ГМО). Проєкт Дарманена спіткала та сама доля.

Серед причин провалу коментатори називають те, що міністр внутрішніх справ хотів знайти неможливий компроміс: праві партії вимагали посилення законодавства щодо нелегальних мігрантів, а ліві, навпаки, вимагали внести поправки, які надавали б нелегалам право на медобслуговування та отримання посвідки на проживання за дотримання певних умов.

Увечері після голосування Дарманен визнав "провал", засудивши депутатський "альянс протилежностей", що склався проти нього і його законопроєкту і нагадавши, що "громадська думка підтримує цей текст".

Про це свідчать і опитування останнього часу. Так, опитування, проведене Odoxa в листопаді, показує, що серед французів, знайомих із текстом урядового законопроєкту про імміграцію, 67% підтримують його.

Після провалу імміграційного законопроєкту очільник МВС негайно вирушив до Єлисейського палацу, щоб подати прохання про свою відставку главі держави.

Утім, Макрон у відставці відмовив, тим самим демонструючи не тільки свою довіру Дарманену, а й рішучість провести імміграційну реформу.

Ба більше, президент відкинув можливість відкликати імміграційний законопроєкт.

Йти ва-банк чи здатися?

Наступного дня Емманюель Макрон зібрав кризову раду міністрів, на якій було вирішено створити, як це передбачає законодавство, спеціальну узгоджувальну комісію з депутатів Нацзборів та сенаторів, що мають дійти консенсусу щодо тексту законопроєкту.

Ця комісія складатиметься із семи депутатів і семи сенаторів, які пропорційно представляють кожну парламентську партію.

Якщо вони дійдуть згоди, то текст з їхніми поправками повертається на голосування в обидві палати. І навпаки, якщо комісії не вдасться домовитися, то текст знову ж таки повертається до Сенату і Національних зборів, але у своєму первозданному вигляді. І все починається спочатку.

За повідомленням Єлисейського палацу, президент Франції ще в понеділок заявив, що чекає пропозицій уряду щодо "приведення законопроєкту до ефективного юридичного тексту".

Прем'єр-міністр Елізабет Борн, настільки ж ослаблена голосуванням, як і міністр внутрішніх справ, зібрала в понеділок увечері в Матіньйоні міністрів, голів парламентських груп правлячої партії, голову юридичної комісії Національних зборів та генерального доповідача щодо тексту, "щоб розробити стратегію" подальших дій.

Час не чекає. Минулого тижня Макрон заявив, що збирається більш докладно поспілкуватися з французами в січні, щоб визначити основні віхи решти свого президентського терміну.

Які ще варіанти залишаються в уряду?

Від самого початку автор законопроєкту про імміграцію, очільник МВС Жеральд Дарманен, попереджав, що не скористається можливістю форсувати затвердження тексту за допомогою статті 49-3 Конституції, яка дає змогу ухвалити законопроєкт без обговорення та голосування парламенту (у цьому разі депутати голосують щодо питання про довіру уряду).

У такий спосіб уже було ухвалено пенсійну реформу, що викликала хвилю страйків і маніфестацій, розкол у суспільстві та падіння рейтингу Макрона.

У принципі, уряд міг би залишити текст Дарманена практично без змін і запропонувати його в другому читанні. Але в цьому разі законопроєкт спіткала б, найімовірніше, та сама доля. "Це голосування стало вотумом недовіри уряду", – повторюють сьогодні одне за одним депутати крайніх течій, і лівих, і правих.

Вдруге уряд не ризикуватиме.

Звісно, виконавча влада могла б взяти до відома, що в неї немає абсолютної більшості в парламенті, і просто відкликати законопроєкт.

Але для Макрона це також стало б визнанням кризи режиму.

"Стрибок у порожнечу"

Утім, у французького уряду залишається ще один шлях.

Його називають коментатори, які прагнуть підкреслити, що в нинішньому складі парламент Франції ніколи не ухвалить запропоновані урядом Макрона реформи.

Після парламентських виборів літа 2022 року прихильники президента втратили абсолютну більшість у Національних зборах, і доля проєкту закону про імміграцію – це лише ілюстрація.

Протистояння між виконавчою владою і парламентом триватиме, і тому дехто рекомендує розпуск Національних зборів і проведення нових парламентських виборів як єдиний вихід із кризи.

Але керівництво партії Макрона побоюється, що у них не буде шансів повернути собі більшість, навіть відносну.

"Розпуск буде стрибком у порожнечу", – каже й Олів'є Марлекс, голова парламентської фракції правих "Республіканців", які проголосували проти законопроєкту.

Як показують опитування, переможцем на виборах може виявитися вкрай права партія Марін Ле Пен "Національне об'єднання".

За влучним висловлюванням Марлекса, ця політична ситуація нагадує для уряду гру в "бельгійську рулетку" (нам ця смертельна гра відома як "російська рулетка". – Ред.), коли барабан револьвера заряджений повністю.

Майбутнє покаже, чи є поразка Жеральда Дарманена в парламенті скороминущим інцидентом, чи вона знаменує собою кінець будь-якої можливості ухвалення законів до 2027 року.

Стаття початково вийшла на сайті Radio France internationale і публікується з дозволу правовласника