Чи дозволять Орбану "захопити" владу в ЄС? Пояснюємо наслідки відставки Шарля Мішеля

Понеділок, 8 січня 2024, 16:21 — , Європейська правда
Фото AFP/East News
Орбан має право ненадовго очолити Єврораду, але не має шансу подолати опір інших держав

Минулими вихідними президент Європейської ради Шарль Мішель оголосив про свою заплановану відставку. Він вирішив піти на вибори до Європарламенту і майже напевно зможе туди обратися – а це означає, що в середині липня його нинішня посада стане вакантною.

Це матиме безпосередній вплив і на Україну, зважаючи на те, що Мішель, який понад чотири роки очолював саміти ЄС, за цей час став справжнім другом та лобістом інтересів України. Але найбільше занепокоєння у багатьох викликало повідомлення про те, що тимчасовим наступником Мішеля може виявитися угорський прем'єр Віктор Орбан.

Це правда – у тому сенсі, що процедури ЄС дійсно передбачають таку можливість. Орбану навіть не потрібно збирати для цього голоси інших лідерів, починаючи з липня 2024 року він посідає цю посаду автоматично, щойно та стає вакантною.

Але є і друга частина цієї правди. До цього катастрофічного сценарію не дійде – зокрема, через те, що Орбан "дістав" у Європі практично усіх, а не лише Україну. Тому інші лідери матимуть можливість зробити все, щоби виключити його тимчасове головування.

Так чи інакше, епоха Мішеля як співлідера ЄС завершилася. А от керівниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн ще може лишитися на другий термін, що для України є критично важливим. Про це та про наступника Мішеля читайте далі або дивіться у короткому відеопоясненні.

А для тих, хто віддає перевагу вдумливому читанню, ми підготували також текст з детальними поясненнями щодо правил ЄС та подій, що розгортатимуться через сенсаційне рішення президента.

Уперше в історії ЄС

Заява про намір Шарля Мішеля піти з посади президента Європейської ради стала несподіванкою і для європейських журналістів, і для лідерів держав-членів ЄС. Власне, саме через це він і оголосив про свій відхід з посади так рано, більше ніж за пів року до того, як це станеться – щоб усі інші гравці змогли до цього підготуватися.

Про своє рішення він оголосив у спільному інтерв’ю для трьох бельгійських видань. Це логічний вибір, оскільки Мішель – бельгієць (колись він був прем’єром цієї країни), і тепер йому знову будуть потрібні голоси саме бельгійських виборців.

У цьому інтерв’ю він оголосив, що йде на цьогорічні вибори до Європарламенту на чолі списку своєї партії "Реформаторський рух" (MR). І друга обіцянка: він гарантує, що у разі проходження у ЄП піде туди працювати і залишить посаду очільника Євроради. А у тому, що Мішель стане євродепутатом, сумніву немає, його партія точно отримає як мінімум одне місце. Голосування на євровиборах відбудеться 6-9 червня, а перше засідання нового ЄП очікується в середині липня, тож відтоді Європейська рада буде обезголовлена.

А плановий термін повноважень Мішеля спливає наприкінці листопада, тобто за 4,5 місяці після того.

З таким викликом Євросоюз стикається уперше. Однак у праві ЄС передбачений алгоритм дій на цей випадок.

І він має жахливі для України наслідки.

Регламент Європейської ради каже, що у разі, якщо президент Євроради непрацездатний через хворобу або якщо його повноваження завершилися з будь-якої причини, то "до обрання його наступника" ці повноваження тимчасово виконує лідер тієї країни, яка у цей момент є головуючою у Раді міністрів ЄС (це інший орган, де головуюча країна змінюється ротаційно, раз на пів року).

Але річ у тім, що у липні, коли Шарль Мішель планує піти з посади, головуючою країною є Угорщина.

А отже, саме угорський прем’єр Віктор Орбан має стати його тимчасовим наступником. І це не потребуватиме навіть згоди інших держав.

Чим важлива ця посада?

Оскільки не всі читачі детально знаються на розподілі повноважень між органами влади у ЄС, дуже коротко зупинимося на цьому.

Посада президента Євроради є відносно новою – її запровадили у 2009 році, й Мішель став третім посадовцем, який її обійняв. Цю посаду також іноді згадують як "президента ЄС", хоча це не дуже коректний опис: тут повноваження зовсім не схожі на президентську владу в державах.

Європейська рада – це термін, яким офіційно називають саміти Євросоюзу, тобто зустрічі лідерів усіх 27 держав-членів ЄС. А президент Євроради – це людина, яка головує на самітах, відповідає за їхню підготовку і забезпечує, щоби переговори лідерів призвели до якогось рішення.

Але, звісно ж, функції не зводять до "модераторських".

Президент також має визначальний вплив на порядок денний переговорів. Тобто він може запропонувати іншим лідерам обговорити якусь тему (наприклад, посилення підтримки Україну), а може викреслити її з початкових планів зустрічі. Також президент може скликати позачергові термінові засідання самітів (які з 2022 року нерідко були присвячені українським питанням), а може не поспішати з такими планами.

Вже цього достатньо, щоб уявити можливий деструктивний вплив Орбана на цій посаді.

Окрім того, президент Євроради має право на міжнародні зустрічі від імені ЄС. А від Віктора Орбана, який єдиний серед лідерів ЄС проводить зустрічі з Путіним, можна чекати несподіванок на цьому фронті.

Особливо на контрасті з Мішелем, який після 24.02.2022 перетворився на одного з основних лобістів України – і на самітах, і між ними. При цьому йому вдавалося зберігати добрі відносини з усіма лідерами ЄС, включно зі вже згаданим Орбаном. Подейкують, що саме Мішель, поруч із німецьким канцлером Олафом Шольцом, зміг зрежисерувати перебіг подій на грудневому саміті 2023 року, коли Україна отримала політичне рішення про початок вступних переговорів з ЄС.

Утім, Орбан не переможе

У фразі про те, що Віктор Орбан може тимчасово обійняти посаду в.о. президента Євроради, ключовим є слово "може".

Бо існує можливість цього уникнути, і навіть від представників країн, які зараховують до "дружніх до Угорщини", доводиться чути, що вони цього не допустять.

У разі, якби головуючою у Євросоюзі була якась інша країна – у Євроради був би шанс отримати тимчасового лідера. Однак Орбан за останні роки став токсичним і перетворився на серйозну проблему для абсолютної більшості своїх колег по Єврораді, у тому числі для всіх держав, голос яких у ЄС є найпотужнішим.

І передача йому повноважень президента Євроради, нехай тимчасового, є для них нечуваним, неприпустимим варіантом.

І хоча Мішель йде з посади достроково, ніщо у праві ЄС не забороняє іншим лідерам достроковою обрати його наступника так само, із прицілом на те, що ця людина обійме посаду негайно, без перехідного періоду – щоб Орбана не мав ані дня в ролі тимчасового президента.

Ситуацію дещо ускладнює те, що нового голову Євроради за правилами можна обирати лише після того, як пройдуть євровибори і стануть відомі їхні результати – тобто з середини червня. У цей період лідери ЄС спробують одним пакетом визначити імена трьох найвищих керівників євроструктур – це новий президент Євроради, президент Єврокомісії та очільник європейської дипломатії.

Перша спроба домовитися про цю трійку відбудеться вже 17 червня на неформальному саміті. Потім ще одна зустріч, запланована на 27-28 червня (і вона за потреби може затягнутися навіть на три доби). А якщо станеться щось катастрофічне і навіть тут не вдасться домовитися – є можливість скликати ще один саміт на початок липня. На всіх цих переговорах головуватиме Мішель, і він також зробить усе можливе, щоби вже у липні ЄС отримав нового президента (або президентку) Євроради.

Передбачити, хто це буде, наразі неможливо.

Можна лише з певністю стверджувати, що це буде колишній керівник однієї з країн ЄС – очільником Євроради завжди обирають людину, що має досвід участі у європейських самітах, і бажано – щоби це був недавній досвід. Крім того, цього разу, через "небезпеку Орбана", розглядатимуть лише тих кандидатів або кандидаток, які не мають інших зобов’язань або можуть негайно звільнитися з роботи, щоб Єврорада уникнула періоду без чинного президента.

І, звісно, для цієї посади потрібен політик, який довів свою здатність шукати і знаходити компроміси.

Екслідерів, які відповідають цим вимогам, є чимало.

Наприклад, точно вестимуть перемовини з італійським технократом та експрем’єром Маріо Драгі, який був би пречудовим варіантом для України – у 2022 році він був лобістом надання нам статусу кандидата.

Не можна виключати також когось із держав Балтії, які ніколи не обіймали топпосад у Брюсселі, а це є важливим аргументом (звісно ж, перша згадка про вільну зараз Далю Грибаускайте; так, вона давно відійшла від політики і не знайома з більшістю чинних лідерів ЄС, але раптом це не стане перепоною).

Та хай на кому Європейська рада зупинить свій вибір, можна бути впевненим, що це буде проукраїнський політик або політикиня. Інші кандидати просто не мають шансів зібрати голоси.

І не варто боятися того, що Орбан заблокує проукраїнських кандидатів.

Хоч ми і звикли, що рішення самітів зазвичай ухвалюють консенсусом, та договори ЄС передбачають кілька винятків. Кадрові рішення – один з них. Тут для позитивного голосування достатньо кваліфікованої більшості, а отже, "вето" Орбана знову буде подолане.

Інші наслідки відставки Мішеля

Утім, як з достроковою, так і з плановою відставкою Шарль Мішель цього року завершував би кар’єру в Європейській раді: ст. 15 Договору ЄС дозволяє перебувати на цій посаді лише п'ять років поспіль. Хоча теоретично він міг продовжити кар’єру в євроструктурах, претендуючи на посади комісара, топдипломата чи потенційно (хоча малореально) і на президента Єврокомісії.

Але обрав досяжну мету – Європейський парламент. І для України це також – потенційно – є доброю зміною.

Річ у тім, що партія Мішеля MR у Європарламенті входить до групи лібералів Renew, якій бракує яскравих лідерів. Ця група значним чином орієнтується на французького президента Макрона, там домінують французи, і групу очолює французький депутат Стефан Сежурне, що не став політиком пан'європейського рівня.

Не виключено, що з приходом Мішеля Париж вирішить поступитися йому лідерською роллю. А залежно від результатів євровиборів він може претендувати й на керівну роль у Європарламенті в цілому.

Зважаючи, що за останні роки Мішель "просочився" Україною і став послідовним лобістом нашої держави, для нас це буде тільки плюс.

А ще дострокове завершення головування Мішеля у Єврораді хоча б на кілька місяців раніше зніме тягар з іншої співкерівниці ЄС, президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн.

Шарль та Урсула в останні рік-два перетворитися на непримиренних, радикальних противників, і їхнє внутрішнє суперництво почало шкодити Євросоюзові. Доходило до того, що під час саміту ЄС-США у Вашингтоні два брюссельських політики домовилися про окремі двосторонні переговори з Байденом!

До речі, Києву це суперництво було навіть трохи на руку. Бо обидва лідери є виразно проукраїнськими, і вони навіть змагалися за те, щоби бути більш публічними у підтримці України.

Однак саме збереження на посаді Урсули фон дер Ляєн є найважливішим для України. Бо у наступні п'ять років – після початку вступних переговорів – роль Єврокомісії буде непересічною. А фон дер Ляєн налаштована на те, щоб лишитися на цій посаді. І хоча вона має опонентів (передусім того ж Орбана) – та для її перепризначення на наступні п'ять років не буде потрібно одностайності.

А "Європейська правда" протягом усього року слідкуватиме за змінами у керівництві ЄС.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор "Європейської правди"

 
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.