Угорський "гоп-стоп" та мовчання ЄС. Як Орбан узаконив пограбування українців та що буде далі

"Ми не маємо права дозволити перетворити простір ЄС на феодальну середньовічну Європу".

Цією фразою закінчується кожен з офіційних листів голови Нацбанку України Андрія Пишного до європейських топпосадовців щодо свавільних дій влади Угорщини, що захопила український інкасаторський кортеж минулої п'ятниці ("ЄвроПравда" бачила копії цих непублічних документів).

Ці листи – лише один з елементів юридичної боротьби, яку розгортає Київ цими днями.

Режим Орбана лишив неймовірну кількість юридичних зачіпок.

Затримання українців – яких спершу прямим текстом попереджали, що вони лишаться заручниками в Угорщині, – відбувалося без жодного законного підґрунтя. Поводження з ними в "антитерористичній" спецслужбі мало чіткі ознаки тортур. Як вишенька на торті – затриманих українців ще й пограбували, адже їм так і не віддали телефони та особисті кошти, вилучені під час затримання.

На цьому тлі недопуск консула до них видається дрібницею.

І, звісно, великою проблемою лишається те, що Будапешт не збирається повертати Ощадбанку свавільно вилучені гроші та золото. Щоб створити бодай якесь юридичне підґрунтя для цього, уряд Віктора Орбана та поки що підконтрольний йому парламент ухвалили два рішення, якими заборонили повертати вилучені цінності Україні щонайменше протягом двох місяців.

А ще Будапешт уперше публічно оприлюднив умову: він віддасть захоплені гроші лише у разі перезапуску нафтогону "Дружба". В Києві назвали це "бандитизмом" та "державним тероризмом", але уряд Угорщини на звинувачення не зважає.

Настільки жорсткі дії команди Орбана мають пояснення.

По-перше, на кону не тільки нафта. "Українське золото" вже стало частиною політичної боротьби Орбана проти його противника на виборах Петера Мадяра. Високий шанс, що буде і кримінальне звинувачення, мовляв, "українська воєнна мафія" фінансує угорську опозицію.

По-друге, ця історія стала першим наочним прикладом залучення Кремля у кампанію Орбана. Є дані, що росіяни брали участь у допиті полонених українців та у плануванні "гоп-стопу" (хоча остаточну згоду дав особисто Віктор Орбан). А далі саме російську бот-мережу долучили до інтернет-кампанії.

На цьому тлі Київ докладає купу зусиль, щоб отримати публічну підтримку з Європи – але марно, ЄС свідомо мовчить. Лишається сподівання, що розвиток подій змусить перервати мовчанку, хоча перехід від слів до дій – нереальний.

Про все це, про досі невідомі деталі нападу та плани Орбана – у статті "ЄвроПравди".

Тортури, погрози та інші "дрібні порушення"

Події, що відбулися в Угорщині 5 березня, стали топтемою в Україні вже за кілька годин – уночі, коли Ощадбанк, Нацбанк та очільник МЗС вийшли із заявами про захоплення інкасаторського кортежу.

Спершу українська влада не мала жодних деталей щодо обставин цих подій. Про те, що щось пішло не так, в Ощадбанку дізналися лише завдяки тому, що інкасаторські машини за правилами обладнані мобільними "маячками", і ті показали, що обидва автомобілі раптом змінили маршрут, попрямували у Будапешт і зупинилися на території Антитерористичного центру Угорщини.

Телефони співробітників "Ощаду", які супроводжували вантаж, на той час не відповідали, а самі вони під час атаки силовиків не встигли повідомити центр про позаштатну ситуацію. Угорська влада при цьому намагалася "клеїти дурня": в МЗС та в самому антитерористичному центрі не відповідали на запити українських дипломатів.

Це не лишило сумніву, що йдеться про свідому спецоперацію, а не якийсь випадковий інцидент.

Побачитися з полоненими інкасаторами представникам України вдалося більше ніж за добу, коли їх привезли на кордон, щоб видворити з країни. При цьому, за даними джерел "ЄП", усім сімом поставили у паспорти заборону в'їзду до Шенгену (наголосимо, йдеться про заборону перетину європейського кордону в цілому, не лише до Угорщини!) на три роки.

Їхня розповідь шокувала спершу консулів, а потім і усю українську аудиторію. Але МЗС розкрило не всі деталі.

Нагадаємо коротко про те, що вже публічно відомо.

Дві інкасаторські машини, які останні роки регулярно їздили до Відня транзитом через Угорщину для перевезення в Україну готівки з австрійського Райффайзен Банку, їхали звичним маршрутом, про який була повідомлена угорська сторона. Під час планової зупинки на заправці на окружній дорозі Будапешта, на ділянці між з'їздами на траси М4 та М5 (локацію потім підтвердили OSINTери за відео від угорського уряду), на автомобілі та українців, які вийшли за потребами, напали озброєні представники угорської спецслужби.

Як стверджує МЗС, вони взяли на цю спецоперацію також гранатомети та кулемети. Хоча українські інкасатори не мали зброї (це юридично неможливо за кордоном), і угорці про це знали.

Ще більше шокували деталі утримання українців, оприлюднені МЗС (ми описали їх у новині "Кайданки, тортури, допити російською").

Джерела "ЄП" та угорських медіа підтверджують цю інформацію та доповнюють її. Українців значну частину часу тримали із зав'язаними очима – за деякими даними, для цього використовували лижні маски із щільним непрозорим кріпленням, які надягали задом наперед, міцно стискаючи чоловікам очі. Загалом умови утримання чітко підпадають під визначення тортур за практикою Європейського суду з прав людини.

Лунали прямі погрози.

Зламуючи інкасаторські машини, угорські "антитерористи" заявляли принаймні двом українцям, яких намагалися до цього долучити, що вони більше ніколи не побачать України і що надалі лишаться за ґратами в Угорщині.

На додачу українців ще й обікрали.

Угорські спецпризначенці вилучили у них телефони, гроші, інші особисті речі, і все це лишилося в Будапешті – їм не повернули майно, викинувши з країни.

За весь час позбавлення волі українцям, утім, так і не висунули жодного юридичного звинувачення і допитували як "свідків" незрозуміло якого злочину (що робить ще більш очевидним порушення їхніх прав, від кайданок до позбавлення зв'язку).

Але допит заслуговує на окрему увагу.

Російський слід спецоперації Орбана

Співробітників "Ощаду" допитували, всупереч угорським правилам, без перекладу їхньою рідною мовою. Хоча у спецслужби є акредитовані перекладачі і точно є співробітники, що знають українську і могли б долучитися до перекладу.

Але в антитерцентрі зробили інший вибір: говорили із затриманими російською і вимагали відповідей російською.

Але найцікавіше те, що один з нібито "угорців", учасників допиту, розмовляв російською як своєю рідною. Це ще не є твердим доказом того, що це був росіянин, але додає барв до загальної картини.

А підстав стверджувати, що росіяни були долучені до спецоперації – достатньо.

Як відомо, перед початком цієї історії угорські медіа дізналися, що виборчий штаб партії Орбана почав системну співпрацю з технологами з Москви, які прибули до Угорщини під дипломатичним прикриттям для того, щоб допомогти Орбану зберегти посаду.

Йдеться про кремлівську команду, що діє під проводом Сергєя Кирієнка та системно виконує роботу зі втручання у вибори у важливих для Путіна (але досі – лише пострадянських) країнах. Останнім місцем роботи цієї команди була Молдова, де кирієнківці побудували, зокрема, мережу ботів для впливу на інтернет-дискусії.

Так от, в Угорщині від початку "інкасаторської історії" під угорськомовними постами, що просували потрібні Кремлю та Орбану фейки, раптом почали з'являтися тисячі "лайків" користувачів з іменами російською або румунською та зазначеним місцем проживання у Молдові. "Ботоферму", що працювала на попередніх виборах, просто перевели в Угорщину, зекономивши на придумуванні для них нової ідентичності.

Хоча після того, як цю аномалію помітили та висвітлили угорські фактчекери, росіяни, напевно, виправлять цю помилку.

Та джерела "ЄвроПравди" вважають, що втручання Росії є суттєво вагомішим.

Зокрема, поширене переконання, що саме росіяни вказали угорцям на саме той конвой, до складу якого увійшов колишній топ СБУ, генерал Геннадій Кузнєцов, який зараз працює в службі безпеки "Ощаду". Про це свідчить і те, що саме інформбійці Кремля (як, наприклад, колишній нардеп, нині утікач Віталій Купрій) почали розкручувати конспірологію про генерала і про "особливі перевезення грошей" ще тоді, коли затримані були в Угорщині, їхні персональні дані ніде не публікувалися і про наявність серед них генерала не було широко відомо.

Та необхідно наголосити: навіть за участі росіян у цій спецоперації, головним її виконавцем була саме угорська влада.

Немає жодних сумнівів у тому, що Орбан особисто погодив початок цієї операції. І тут треба додати, що за пів дня до нападу на український конвой він особисто їздив у антитерористичний центр, який потім і захопив інкасаторські авто. Зараз у Будапешті превалює думка, що мета цієї поїздки була – дати спецслужбі сигнал про політичний "дах".

Бо незаконність захоплення маркованих інкасаторських автомобілів із проблисковими маячками, а також подальшого зламу сейфів була аж надто очевидною. І Орбан мав пересвідчитися, що цей наказ виконають.

Але навіщо все це Орбану?

Це питання має підстави.

Яка мета настільки грубого та очевидного порушення усіх правил? Що виграє Орбан? Невже це все лише для того, щоб шантажувати Україну, вимагаючи відкрити нафтопровід? Тим більше, коли в Орбана є важіль, значно вагоміший за гроші з інкасаторської машини (він і досі блокує допомогу Україні на 90 млрд євро).

Насправді реальна мета спецоперації інша. Вона – політична.

12 квітня в Угорщині відбудуться вибори, і для багатьох представників партії Орбана їхній підсумок є питанням виживання і свободи – адже у разі, якщо нова влада почне реальне розслідування дій уряду Орбана, то знайти там буде що.

Та й самому Віктору Орбану може бути непереливки. Нагадаємо, в Угорщині символом великої корупції стало "орбанівське Межигір'я" – дача із зебрами, про будівництво якої стало відомо минулого року.

Отже, невдовзі після затримання українських інкасаторів в Угорщині на підконтрольних уряду майданчиках почали розганяти думку, що арештовані гроші насправді мали йти не в Україну, а на фінансування виборчої кампанії лідера опозиції Петера Мадяра та його партії "Тиса".

Ця версія стала також основою офіційних документів.

На це натякали від перших заяв про розслідування. А у понеділок уряд Орбана ухвалив спеціальну постанову, присвячену українським інкасаторським автомобілям. У цьому документі заднім числом, тобто ретроспективно, уряд оголосив, що держава має право вилучити гроші та цінності з двох конкретних автомобілів і зобов'язана утримувати їх як мінімум 60 днів, перевіряючи, чи ці гроші не йдуть на фінансування угорської опозиції.

Також партія прем'єра у понеділок подала проєкт закону з тим самим змістом, і його схвалили вже наступного дня. (На строки та процедуру розгляду довелося наплювати, бо це було останнє засідання чинного парламенту Угорщини, далі він йде на канікули до квітневих виборів і збереться вже у новому складі.)

Ухвалення закону, присвяченого двом автомобілям, – це, напевно, історичний прецедент.

Але зважаючи на ситуацію, уряд мав зробити все, щоб узаконити бандитизм на окружній дорозі Будапешта. Нехай навіть ця юридична база є сумнівною.

Чому це так важливо для Орбана? Пояснення просте.

Фінансування партії з-за кордону є надзвичайно тяжким порушенням виборчого права Угорщини. Воно тягне покарання аж до зняття партії з перегонів (а викреслити опозицію з перегонів – рожева мрія для багатьох у владі).

Втім, сценарій того, що Мадяра знімуть з виборів через фейк про українські інкасаторські гроші, видається нереальним навіть в авторитарній Угорщині. Але це звинувачення, дарма що голослівне, цими днями перетворилося на центральний елемент урядової пропаганди. Розкручування цієї думки підтримує також інформкоманда Кремля, роботу якої на угорському напрямку підтвердила у середу публікація Financial Times.

Дуже ймовірно, що буде навіть порушена кримінальна справа за цими звинуваченнями. Так, вона навряд чи дійде до суду, бо шанси довести цей фейк у суді є нульовими навіть в угорській систему правосуддя. Але в інформаційній війні буває достатньо звинуватити. 

Мовчання Європи та дії України

"Я багато з ким (із партнерів України) говорив це, і повторю вам вже публічно те, що казав багатьом нашим друзям: від Європи потрібно сьогодні одне – не мовчати". Так Володимир Зеленський відповів на запитання "Європейської правди" про очікування від західних партнерів.

Президент утримався від оцінок, але серед тих, хто слідкує за темою, вони лунають дедалі гучніше. Адже ЄС мовчить.

І це, зважаючи на чорно-білу ситуацію, є абсолютно неприйнятним.

Утім, на діях ЄС варто зупинитися окремо, щоб не створювати також зайвих очікувань.

Україна ще від першого дня, коли стало відомо про викрадення українців та автомобілів угорською спецслужбою, працює над тим, щоби Брюссель був у курсі деталей. Але у перших заявах Києва про це не було навіть згадки про те, що ми чогось чекаємо від європейців. І причина – не лише те, що на початку в історії було занадто багато невідомого. Не менш важливо, що у Єврокомісії та інших органів ЄС є дуже мало впливу на спецслужби держав-членів і на їхню правоохоронну систему загалом. За європейським правом це лишається сферою так званої "виключної національної компетенції".

Не існує європейського регулятора, який мав би доступ до спецслужб держав ЄС.

Не існує можливості зупинити розслідування у будь-якій державі.

Утім, в атаці на Україну Орбан зайшов так далеко, що тепер у ЄС є можливість втрутитися. І Київ навіть підказав партнерам, як саме.

Ще у понеділок голова НБУ Андрій Пишний написав офіційні листи, адресовані його австрійському колезі Мартіну Кохеру, очільниці Європейського центробанку Крістін Лагард, главі європейської дипломатії Каї Каллас та очільнику профільного директорату Єврокомісії FISMA Джону Беррігану. "Європейська правда" мала можливість ознайомитися з копіями цих документів.

Саме у цих листах Пишний попереджає європейських партнерів, що їхня бездіяльність і мовчанка у ситуації, коли одна з держав-членів підтримує бандитизм з боку своєї спецслужби, матиме карколомні наслідки для всього ЄС. "Ми не маємо права дозволити перетворити простір ЄС на феодальну середньовічну Європу", – йдеться у кожному з листів.

Також у листі на ім'я Лагард за підписом Пишного йдеться про те, що "такі грубі порушення формують додаткові репутаційні ризики для розвитку єдиного ринку в ЄС та можуть ускладнити реалізацію планів посилення євро".

До Єврокомісії він звертається з пропозицією "виступити незалежною третьою стороною для об'єктивного та неупередженого з'ясування всіх обставин цього інциденту" і гарантує розкриття Україною усієї необхідної інформації. А ще висловлює впевненість, що на кону "інституційна спроможність та репутація всього ЄС".

"Такі грубі порушення усталених практик міжнародної співпраці у банківській сфері є, по суті, політично вмотивованою маніпуляцією положеннями acquis ЄС із запобігання відмиванню коштів. Це прямо створює додаткові репутаційні ризики для розвитку єдиного ринку в ЄС та підриває довіру до європейських комплаєнс-процедур", – йдеться у листі.

Утім, попри аргументи Києва, Брюссель не має сміливості діяти.

У Єврокомісії лише підтвердили, що отримали лист глави НБУ. Пресслужба глави Європейського центробанку після запиту кореспондентки "ЄвроПравди" взяла час на роздуми – і згодом відповіла коротко: "Наразі ми не маємо коментарів щодо цього".

Небажання інституцій ЄС діяти має певне підґрунтя.

Віднедавна в Єврокомісії діє навіть внутрішнє розпорядження – не критикувати Орбана до виборів, коли це можливо. Причина – те, що угорська пропаганда використовує будь-які критичні заяви з інституцій ЄС для того, щоб мобілізувати свого виборця. Однак відкритий бандитизму під парасолькою уряду перетнув межу. ЄС має зреагувати.

Та поки цього рішення немає, і на боці України виступають хіба що євродепутати. Наприклад, соратниця Макрона Наталі Луазо, координаторка групи Renew з питань безпеки та оборони, яка окремо наголосила: на Орбана треба тиснути. "Віктор Орбан наказує заарештувати і взяти в заручники сімох українців з українського банку", – нагадала вона на відкритті сесії ЄС 9 березня, закликавши колег припинити критику України на тлі цих подій.

І наостанок. Вище вже йшлося і про численні звернення до партнерів у ЄС, і про те, що Україна буде оскаржувати явно незаконні дії угорської влади щодо українців. Також не виключено, що ми побачимо позов української держави або державного Ощадбанку у європейські суди. Це все важливо. Але треба бути свідомим того, що це – тривалі процеси. Повернути вкрадені угорською владою $80 млн вони ближчим часом не допоможуть.

Не існує того, що змусило б Орбана віддати награбоване до дня виборів – бо це означало би визнання Угорщиною, що її дії були безпідставними. Зараз угорський режим разом з російськими консультантами йде ва-банк. А історія з нападом на інкасаторські машини довела, що Орбан готовий іти на небачені порушення.

А до виборів ми можемо побачити перетин і нових червоних ліній. Тих, які поки що видаються недоторканними.

Автори:

Сергій Сидоренко, редактор "Європейської правди";

Тетяна Висоцька, кореспондентка "Європейської правди" в Брюсселі