Дурість наполовину: що не так у торговому конфлікті США та ЄС

Четвер, 22 березня 2018, 13:20 — , Фонд ім. Фрідріха Еберта
Фото: politico.eu
 

Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер знову не дав ані найменшого приводу засумніватися в своїй схильності до зухвалості. "Ми й самі здатні на дурість" – такою була його відповідь на заяву президента США про запровадження імпортних мит.

Однак дурнем у цій ситуації виявляється не президент США, а перш за все європейські ліві, які нехтують неоціненною можливістю продемонструвати своїм виборцям: ми з вами.

У нас прийнято вважати рішення Трампа про введення мит близьким до божевілля, безнадійно старомодним і нерозумним у політичному й економічному відношенні кроком, що суперечить духу часу.

Та це тільки половина правди, і Європа, зокрема Німеччина, в цьому випадку обманює сама себе.

Сказавши: "Ми й самі здатні на дурість", Юнкер натякнув на можливість ухвалення Європейською комісією протекціоністських заходів у відповідь у разі застосування Трампом анонсованих мит. Цим висловом Юнкер надсилає найманим працівникам, яких заходи Трампа можуть позбавити робочих місць, такий сигнал: ЄС залишає вас наодинці з вашими проблемами.

Критика протекціоністських заходів Трампа в Німеччині особливо ганебна через свою прозорість: наш профіцит торгового балансу, можливо, позитивне явище для німецької економіки, але з точки зору наших торгових партнерів є несправедливим і тягне за собою катастрофічні наслідки для їхніх економік. Тому рішення Трампа на користь імпортних мит є економічно цілком обгрунтованим кроком, що забезпечує йому голоси виборців.

США мають дефіцит торгового балансу у відносинах майже з усіма країнами. Якщо там немає бажання навічно в борг споживати продукти з-за кордону, то заходи, спрямовані на вирівнювання торгового балансу, виявляються цілком доречними.

Тим самим Трамп, на відміну від хору критиків, до якого дивним чином вливаються і голоси багатьох лівих сил, демонструє турботу про свою країну і своїх виборців. І тут замість того, щоб проявити солідарність з прагненням до розвитку місцевого виробництва та створенням там робочих місць, ліві ллють воду на млин інтересів транснаціональних корпорацій.

Аргументація виглядає таким чином: торгівля – добра і чесна справа, якщо вона урівноважена з обох сторін. Як тільки порушується рівновага торговельного балансу, його слід негайно відновити. Зазвичай це робиться за допомогою обмінного курсу.

Але курс обміну євро не відображає експортної потужності Німеччини.

У порівнянні з її економічною могутністю євро занадто слабкий, а отже, німецька продукція в країнах, куди вона поставляється, залишається штучно дешевою, в той час як продукція країн, що не входять в зону євро, продовжує залишатися в перерахунку в євро занадто дорогою для імпорту в єврозону.

Профіцит торгового балансу Німеччини означає зменшення виробництва, а тим самим і кількості робочих місць в країнах, з якими у нас є перевищення вартості експорту над вартістю імпорту.

Давайте подивимося на ситуацію з торговельними потоками між США і Німеччиною. Минулого року обсяг експорту товарів з Німеччини до США склав близько $107 млрд. Німеччина ж ввезла товарів з США на загальну суму $58 млрд. Величезний мінус для США.

Якщо вірити німецьким засобам масової інформації, успішний продаж товарів з Німеччини до США пояснюється старанною працею людей і якістю продукції. Якість просто сама собі прокладає дорогу, слова "Зроблено в Німеччині" говорять самі за себе.

За такого трактування може скластися враження, що уряд Трампа просто заздрить цьому, а реакція в вигляді мит – не більше ніж дитячі пустощі. Але з урахуванням кон'юнктури обмінного курсу на все це можна подивитися й по-іншому.

Чи купували б люди в США німецьку продукцію в такому ж обсязі, якби товари з Німеччини були набагато дорожчими? У цьому можна засумніватися.

Багато хто не втомлюється повторювати, що вигідні за ціною продукти – це добре для споживачів. Але це ж погано для виробників у США та їхніх робітників.

Виборці втрачають свої робочі місця і вимагають від уряду протидії цій тенденції. Погрожуючи заборонними митами, Дональд Трамп виконує свою передвиборну обіцянку допомогти американцям, які працюють у промисловому секторі, і щось зробити для того, щоб зупинити перенесення виробництва сталі й автомобілів до інших країн, і навіть домогтися його повернення з-за кордону до США.

Він демонструє зусилля на захист тих, хто колись працював у промисловості, а тепер опинився в програші через процес глобалізації, тобто тих, кому майже всі політики незмінно обіцяли щось зробити і кого, схоже, знову доводиться переконувати в тому, що держава і демократія існують і для них.

Він робить в даному випадку те, що слід було б робити всім, хто хоче захистити демократію, і радше рефлекторно, ніж усвідомлено, піддається за це осуду. При цьому його називають дурнем, соціалістом, противником вільної торгівлі.

Натомість його ідеал може бути родом з Німеччини. Нещодавно в інтерв'ю німецькому радіо фахівець з історії економіки Вернер Абельсхауер звернув увагу на такий факт: відомий усім канцлер Отто фон Бісмарк, якого аж ніяк не запідозриш у симпатіях до соціалізму, в 1878-1879 роках ввів мита на імпорт сталі в Німеччину з метою захисту молодої сталеливарної промисловості своєї країни і домігся успіху.

Такого ж успіху може досягти і Дональд Трамп, завдяки наступальній тактиці в питаннях захисних мит, бо демонструє тим самим спробу зробити щось із тією глобалізацією, яка позбавила робітників у глибинці робочих місць, квітучих міст з хорошою інфраструктурою і, зрештою, гідності .

Трамп надсилає сигнал: в разі крайньої потреби він готовий вступитися за них проти всього світу.

І це фатальна обставина: правильний меседж виходить з вуст не тієї людини.

Глибока іронія полягає в тому, що складається враження, ніби саме ця людина – єдина, хто дбає про інтереси робітників. Тим самим соціал-демократія віддає йому (а в Європі – правим популістам) на відкуп свою ключову місію, тож їй навряд чи варто дивуватися зменшенню кількості виборців лівих сил.

Тому саме зараз нам потрібна європейська соціал-демократія, яка скористалася б сприятливою можливістю і продемонструвала людям: вас не залишили напризволяще. І ось це була б зовсім не "дурість".

Стаття вперше розміщена на сайті IPG і публікується з дозволу правовласника, з редакційними скороченнями

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua