Вже у травні у Польщі пройдуть президентські вибори, які мають завершити півторарічний цикл оновлення влади (за цей час у країні пройшли місцеві, парламентські вибори, а також вибори до Європарламенту).

Перемога кандидата від влади - а ним є чинний глава держави Анджей Дуда - має підтвердити мандат партії "Право і справедливість" на керівництво країною протягом ще одного виборчого циклу. І навпаки - перемога опозиціонера може заблокувати ініціативи ПіС, яка не має можливостей долати президентське вето. 

Перший тур відбудеться 10 травня. Отже, які розклади менш, аніж за три місяці до дня голосування?

Соціологічні опитування, що проводилися ще влітку, показували одне: Анджей Дуда, швидше за все, втримає посаду.

Ось так виглядає трійка переможців відповідно до опитування, яке проводилося Dobra Opinia спільно з Polska Press з 10 по 14 лютого і було опубліковане декілька днів тому: Анджей Дуда – 41,34%, Малгожата Кідава-Блонська – 24,02%, Роберт Бедронь – 11,21%.

З огляду на те, наскільки великий розрив між другим і третім місцем, вважаю за доцільне розглядати тільки двох кандидатів – чинного президента Дуду та Кідаву-Блонську, віцемаршалка польського Сейму.

У ПіС переконують, що виграш Дуди – це вже доконаний факт, питання тільки в тому, щоб він зміг перемогти вже у першому турі (набрати 50% + 1 голос). Це важливо з тієї причини, що, відповідно до того самого останнього соціологічного опитування, у другому турі голоси розподіляться так: Дуда – 50,3%, Кідава-Блонська – 49,7%.

Враховуючи статистичну похибку, другий строк Дуди - під загрозою, якщо справа дійде до другого туру. При цьому в обох кандидатів є перспективи для розширення електорального поля.

Зокрема, козир Анджея Дуди – рівень схвалення його діяльності на посту президента становить не менше 70%. 

Що може протиставити цьому опозиційна кандидатка?

Замість Туска: хто кине виклик президенту Дуді на польських виборах

Малгожата Кідава-Блонська має великий досвід роботи речницею урядів двох прем’єр-міністрів Польщі та депутатом, заступником спікера та спікером Сейму. Цікавими фактами можна назвати її більш ніж 10-річний кінопродюсерський досвід та те, що серед дідусів вона має одного колишнього президента та одного колишнього прем’єр-міністра Польщі.

Під час парламентських виборів 2019 року вона отримала найкращий індивідуальний рейтинг по усій країні – понад 416 тисяч голосів (30,11%, наступний опонент отримав 2,04%).

Досі польська опозиція у своїй критиці влади робила ставку на недемократичності реформи судової системи, яку постійно критикує ЄС. Проте електоральних балів ця критика дала мало, а головне - подальше фокусування на цій темі вже не здатне допомогти опозиції розширити свою електоральну базу.

За такої ситуації партія влади сама подарувала опозиції чудову тему для критики: рішення правлячої партії відмовитися від виділення 2 мільярдів злотих (близько 460 млн євро) на сферу охорони здоров’я на користь дотування державних ЗМІ.

Таке рішення може дорого коштувати чинному президенту.

Адже попередні перемоги партії влади були досягнуті завдяки щедрим соціальним ініціативам, а тому такий крок може бути неоднозначно сприйнятий потенційними виборцями Дуди.

Кідава-Блонська стверджує, що ці кошти мали йти на онкологію, що зміщує акцент на "надзвичайну необхідність виділення цих коштів" під час своїх виступів. Багато польських експертів зазначають, що правильне використання цієї ситуації може додати непогані бали перед другим туром.

Особливо ситуація погіршилася, коли Йоанна Ліхоцька, депутатка від "Права і справедливості", показала опозиції середній палець прямо на камери у парламенті. Тепер опозиціонери з "Громадянської коаліції" демонструють ці кадри і стверджують, що цей середній палець був адресований усім онкохворим.

Які ж перспективи для України?

Обидва провідні кандидати засуджують окупацію Криму і Донбасу, постійно говорять про боротьбу проти російської пропаганди та про розширення співпраці з НАТО.

Щоправда, період президенства Анджея Дуди для України позначився активізацією ворожнечі на історичному підґрунті, особливо у період 2016-2017 років. Це викликано як об’єктивними факторами – потребами електорату в "патріотичній" історії, неприязнь до заробітчан з України, які відбирають робочі місця, так і зовнішніми – наявними суперечностями уміло користувалася РФ.

Втім, після перемоги в Україні Володимира Зеленського, який оголосив курс на примирення з сусідами, між Києвом та Варшавою простежується тенденція до покращення відносин. Щоправда, не виключена ситуація, коли шанси чинного президента виглядатимуть не дуже надійними, а це потребуватиме кроків назустріч ядру консервативного електорату, критично налаштованому щодо України та українців. Втім, такий сценарій поки видається малоймовірним. 

Своєю чергою Малгожата Кідава-Блонська дотримується підходу щодо зменшення напруги в питаннях історії, покращення умов для українських (та інших) мігрантів. 

Порівняно з позицією Дуди, Кідава-Блонська намагається менше говорити про історію, акцентуючи на майбутньому.

Водночас її перемога може спровокувати блокування президентом урядових ініціатив, що суттєво послабить позиції Варшави на міжнародній арені - і це теж ризик, який варто враховувати Києву. 

А найголовніше, попри означені ризики, завершення виборчого циклу в Польщі має стати радше можливістю для України. Зняття передвиборчої напруги має спростити співпрацю країн, дозволивши наповнити змістом ритуальні заяви про стратегічну співпрацю Варшави та Києва.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора