Добре для ЄС, погано для України: чим небезпечна для Києва нова ядерна стратегія РФ

Четвер, 9 липня 2020, 08:37 — , Центр нерозповсюдження ядерної зброї

2020 рік став переламним для міжнародної безпеки і, зокрема, для стратегічної стабільності.

Окрім загибелі Договору РСМД, варто згадати Договір про відкрите небо, з якого США вийшли у травні, а також повну невизначеність щодо майбутнього СНО-3, термін дії якого закінчується вже взимку наступного року.

Чи буде продовжений Договір ще на п'ять років або ж його спіткає доля попередників, намагаються зрозуміти вже давно. І здається, деякі держави вже починають вишукувати власні відповіді на назріваючі виклики.

Перший "туз у рукаві", схоже, заховала Москва, яка минулого місяця опублікувала "Основи державної політики РФ у сфері ядерного стримування".

Що означає публікація цього документа і які ризики він несе для України?

Деескалація по-російськи

Почнемо з позитиву. Його небагато, але все ж...

Найпозитивнішим моментом документа є вже сам факт його публікації.

Вперше у своїй історії Російська Федерація відмовилася від засекречення основ свого ядерного стримування, що стало кроком до прозорості, відсутність якої так часто закидають Москві.

Крім того, сам текст "Основ" являє собою поєднання пунктів, які вже звучали, і умов застосування ядерної зброї з різних документів попередніх років в одному, що також позитивно. Низка експертів відзначає оборонний характер звучання документа, де особливо підкреслюється, що "РФ розглядає ядерну зброю винятково як засіб стримування, застосування якого є крайнім і вимушеним заходом".

На цьому позитив завершується.

Навмисна "прозорість" "Основ" несе у собі досить серйозне послання. В даному випадку хотілося б зупинитися на деяких пунктах, які, на мій погляд, мають значення як для України, так і для Європи загалом.

Читайте також
Ядерний ультиматум Трампа: чому США готові "вбити" останній договір з РФ

Зокрема, на увагу заслуговують два питання:

Принцип "ескалація для деескалації" (ЕДЕ), або застосування ядерної зброї в регіональній війні з метою локалізації конфлікту: чи має дана стратегія місце в російській ядерній доктрині? Уточнимо, що це питання прямо стосується України.

Пункт 4 "Основ" каже, що "державна політика в галузі ядерного стримування... гарантує захист суверенітету і територіальної цілісності держави... недопущення ескалації військових дій та їхнє припинення на прийнятних для РФ і її союзників умовах".

З одного боку, ми бачимо, що до екзистенційного характеру застосування ядерної зброї, вираженого як ситуація, "коли саме існування держави поставлено під загрозу", додався захист територіальної цілісності (до якої в РФ відносять і анексований Крим) і навіть суверенітету, що можна інтерпретувати досить широко, аж до загрози збереженню конкретного російського керівництва.

Чи цього боялася Європа? Зовсім ні, бо під ЕДЕ європейці розуміють загрозу (захоплення) країн Балтії разом з потенційним шантажем ядерною відплатою всім тим, хто з цим не погоджується.

Саме на цю загрозу у своєму Nuclear Posture Review намагалися реагувати США, ініціювавши розвиток мініатюрних ядерних боєголовок, щоб донести до РФ неприйнятність використання ядерної зброї в регіональних війнах.

У цьому сенсі ЄС можуть зітхнути спокійно, бо тональність у "Основ" має суто оборонний характер.

Однак ця новина – добра для Європи і погана для України.

З одного боку, РФ кодифікує свої наміри як оборонні й такі, що не мають стосунку до країн Балтії. З іншого – це вже новий оборонний периметр, до складу якого входить Крим.

І тут для України існує додатковий ризик – де-факто в обмін на таке полегшення для Європи РФ вимагає від ЄС, по суті, "забути" про Крим.

ПРО під ядерним прицілом

Друге питання, відповідь на яке дає російська стратегія: що може вважатися для РФ Casus belli в плані застосування ядерної зброї? І тут для Європи і НАТО новини однозначно погані.

РФ спеціально застерігає Європу від можливого розміщення американських ракет середнього радіуса, залишаючи за собою право відповідати ядерним ударом навіть у відповідь на конвенційну атаку.

До речі, у зв'язку з цим пунктом хочеться згадати про позиційні райони ПРО Aegis Ashore в Європі (11 б), які РФ і раніше називала порушенням РСМД і які в анамнезі мають наступальний характер. Тобто зустрічний ядерний удар навіть як реакція на конвенційну атаку робить Європу потенційним осередком кризової нестабільності.

Що важливо в даному випадку для України, крім того, що осередок нестабільності може виникнути безпосередньо поблизу її кордонів?

Згідно з п. 13 "Основ" "РФ здійснює ядерне стримування стосовно окремих держав... які мають ядерну зброю або значний бойовий потенціал сил загального призначення".

Це формулювання може як не мати стосунку до України, так і безпосередньо торкнутися її за певних обставин, в першу чергу – в контексті плану створення вітчизняних ракет середньої дальності і розміщення їх на кордонах з Росією для стримування останньої від агресивних дій на Донбасі.

Таким чином, у Москві хочуть ускладнити можливості для співпраці України з НАТО у рамках будь-якої потенційної спільної системи ПРО, а також потенційного розміщення американських ракет на українській території.

Усе це створює для України додаткові ризики – як у питанні Криму, так і для співпраці з НАТО.

Відповіді на ці виклики Києву варто знайти і оголосити якомога швидше.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua