Ядерний компроміс Трампа: навіщо США йдуть на поступки в діалозі з РФ

Середа, 28 жовтня 2020, 15:50 — , Центр нерозповсюдження ядерної зброї
Фото Andrew Harnik/Associated Press/East News

Цьогорічний жовтень приніс інтенсифікацію діалогу США і Росії щодо договору, відомого як "Новий СНО" (договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь) або СНО-3.

Договір, укладений ще 2010 року президентами Бараком Обамою та Дмитрієм Медведєвим, має не тільки практичну, але й символічну роль.

Це останній існуючий договір між РФ і США, який все ще дозволяє обом ядерним гігантам певною мірою тримати руку на пульсі розвитку стратегічних ядерних озброєнь один одного. Термін СНО-3 спливає в лютому 2021 року, проте, згідно з початковими умовами, існує можливість подовжити його життя ще на п'ять років.

Чому "певною мірою"? Річ у тім, що СНО-3 контролює лише розвиток класичної ядерної тріади (стратегічна авіація, міжконтинентальні балістичні ракети й атомні підводні ракетоносці) обох держав, при цьому не розглядаючи нові види озброєнь, такі як гіперзвукові крилаті ракети або ж підводні торпеди з термоядерними боєзарядами, якими сьогодні так хизується російський ВПК.

На цьому, власне, і ґрунтувалася позиція адміністрації Трампа до нинішнього жовтня.

Критикуючи СНО-2 як "дуже поганий договір", оскільки в нього не включені багато видів ядерних озброєнь, Дональд Трамп неодноразово заявляв: СНО-3 виживе тільки в разі залучення до діалогу Китаю з його арсеналом приблизно в 320 ядерних боєголовок, а також включення до договору всіх видів існуючих ядерних озброєнь, що стосується перш за все Росії з її розпіареною "суперзброєю".

Читайте також
Ядерний ультиматум Трампа: чому США готові "вбити" останній договір з РФ

Така пропозиція не влаштовувала Китай, який відмовився від участі в СНО-3, аргументувавши свою позицію тим, що у США і РФ втричі більше боєголовок, ніж у КНР.

Зрештою, схоже, адміністрація Трампа серйозно замислилася про власну репутацію і зробила низку спроб зобразити активне обговорення майбутнього СНО-3. Тим більше, що це питання вже стало темою президентської виборчої кампанії. Зокрема, Джо Байден неодноразово заявляв, що має намір у разі перемоги продовжити СНО ще на п'ять років.

Жовтнева активізація переговорів пов'язана з тим, що американці практично зняли питання Китаю, запропонувавши продовжити договір на один рік (за цей час можна буде обговорити умови нового), при цьому заморозивши всі нині існуючі види ядерних озброєнь.

Втім, про угоду сторін говорити ще рано. Як відомо, диявол ховається в деталях, наприклад незрозуміло, чи піде РФ на поступки в питаннях верифікації такого заморожування.

На сьогодні в експертному середовищі також існує ідея про те, що головна мета обох делегацій, російської та американської, - показати прогресивну позицію, залишивши м'яч на половині супротивника.

Не випадково 26 жовтня Владімір Путін вирішив "посилити подачу", висунувши пропозиції "Про додаткові кроки щодо деескалації Договору в Європі в умовах припинення дії Договору РСМД".

Згідно з пропозицією РФ, ідея полягає в тому, щоб заморозити будь-яке розгортання ракет середньої і малої дальності в Європі. Зокрема, закріпити таке рішення заходами доброї волі з інспектування американських систем ПРО MK-41 в обмін на аналогічні інспекції російської 9М729, створення якої де-факто і підкосило РСМД.

Де в чому російська тактика нагадує тепер американську.

З одного боку, в НАТО раніше вже відмовлялися від інспекцій 9М729, з іншого, США незмінно називають ПРО питанням національної безпеки, незалежним від зовнішніх учасників.

Тож, ймовірно, відмови слід очікувати й тепер, що знову повертає м'яч на поле США.

І це створює проблему для Вашингтона, вирішувати яку доведеться вже новій американській адміністрації.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.