Вихід Британії зі складу Євросоюзу став стимулом для багатьох європейських правих добиватися чогось подібного і для своєї країни.

Показово, що позиції євроскептиків зміцнилися не лише у "старій Європі", а й у новій – в країнах, які досі отримують багатомільярдні субвенції ЄС.

Усіх єднає спільний знаменник – бажання зменшити контроль наднаціональних інституцій ЄС і збільшити можливості реалізації внутрішньодержавних (нерідко контроверсійних) ініціатив. 

Про тривожну тенденцію для усієї об’єднаної Європи читайте в статті кандидата політичних наук, провідного фахівця Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка Станіслава Желіховського та доцента кафедри міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету імені Бориса Грінченка Вікторії Вдовиченко У черзі на вихід з ЄС: хто агітує за "розлучення" своїх країн з Брюсселем.

Мабуть, чи не найвідомішою країною-членом ЄС, яка має суперечки з Брюсселем, є Угорщина. Особливо це стало помітно після приходу до влади Віктора Орбана, який охоче йде на конфронтацію з європейськими інституціями. 

Останній вкид про можливий вихід Угорщини зі складу ЄС (Huxit) мав місце у середині серпня, коли угорська проурядова газета Magyar Nemzet підняла цю тему у статті "Прийшов час поговорити про Huxit", яка викликала величезний суспільний резонанс.

У своєму матеріалі правопопулістський колумніст Тамаш Фріч написав про "безпрецедентну серію нападів з боку ЄС та Заходу" у зв’язку з угорським законом про захист дітей.

Погрожує розлучитися з Євросоюзом й Польща. Сенсація сталася під час Економічного форуму в Карпачі, де віцеспікер Сейму та голова парламентської фракції правлячої партії "Право і справедливість" Ришард Терлецький заявив про можливість розлучення з ЄС.

Варто зазначити, що ще донедавна видавалося сумнівним, що правляча політсила має бажання залишити Євросоюз. Окрім, можливо, деяких молодших партнерів по коаліції, на кшталт "Солідарної Польщі", лідер якої, міністр юстиції Збігнев Зьобро давно виступає проти політики ЄС.

Яка ж причина євроапатії? Головним чином – критика Брюсселем реформи системи правосуддя у Польщі, яка відбувалася саме за каденції чинного міністра юстиції.

Втім, для польських політиків розмови про можливий вихід з ЄС є радше тактикою торгу з Євросоюзом, аніж демонстрацією реальних намірів.

Чи не найбільшими єврокритиками стали італійці, оскільки невтомно підтримують членство в ЄС, але докоряють браком реформ євроінституцій. Це було зрозуміло ще від початку пандемії, коли італійцям самотужки доводилося справлятися з викликами пандемії без підтримки "парасольки ЄС". 

Про інші політсили, які поширюють популістські євроскептичні настрої, та можливі загрозливі політичні утворення у Європарламенті читайте в статті Станіслава Желіховського та Вікторії Вдовиченко У черзі на вихід з ЄС: хто агітує за "розлучення" своїх країн з Брюсселем.