26 лютого 2022 року Україна подала позов до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (далі у тексті згадується як "Конвенція"). Також Україна відразу подала клопотання про запобіжні заходи, в якому, по суті, просить МС ООН наказати Росії зупинити ведення війни в Україні.

Про те, які аргументи на підтримку позову наводить Україна, до чого тут геноцид, а також як цей позов допоможе у боротьбі проти агресора читайте в статті старшого юриста юридичної фірми "Астерс" Михайла Солдатенка та студенту Національного університету Києво-Могилянська академія Дмитра Солдатенка В Гаагу за геноцидом: що написала Україна у позові проти Росії до Суду ООН. 

Україна у своєму позові не стверджує, що Кремль у лютому 2022 року вчинив геноцид української нації.

Утім, Київ згадує про його потенційне планування.

Звучить це так: Україна посилається на вигадки держави-агресора про нібито здійснення українською владою геноциду на Донбасі, спростовує їх, а заодно зазначає: "Виглядає так, що це Росія планує акти геноциду в Україні". Обгрунтовуючи це твердження, український уряд у своєму позові зазначає, що Росія умисно вбиває та завдає тяжкої шкоди українцям, розлого цитує заяви Путіна про заперечення існування українського народу, додає, що це "наводить на думку про умисні вбивства Росією з наміром геноциду".

Уряд України у поданні до Гааги фокусується на тому, що Росія грубого зловживає обов’язком запобігати злочину геноциду, який передбачений Конвенцією. Так, Конвенція справді передбачає обов'язок держав-членів запобігати геноциду та карати винних у його вчиненні, незважаючи на те, де він відбувається. 

Але Росія, посилаючись на потребу виконання цих норм (тобто нібито "боротьби з геноцидом в Україні"), насправді вдалася до:

–  визнання так званих "ЛНР" та "ДНР", вчиненого під приводом вигаданого "геноциду" населення Луганської та Донецької областей;

–  проведення так званої "спеціальної військової операції" проти України з явно вираженою метою запобігання та покарання за начебто акти "геноциду", не підтверджені взагалі жодними фактичним доказами.

Попри те, що Конвенція була ухвалена у далекому 1948 році, Україна буде першою, хто спробує використати її таким "творчим" чином.

Отже, рішення у цій справі "Україна проти Росії" буде важливим прецедентом у практиці застосування положень Конвенції.

Україна, використовуючи лазівку, просить Суд встановити наступні обставини: що жодного злочину "геноциду" не було вчинено Україною на територіях Донецької та Луганської областей;  що Росія не має права вчиняти жодних дій проти України на запобігання та покарання за цей вигаданий "геноцид"; що визнання Росією так званих "ДНР" та "ЛНР" здійснено на підставі вигаданого геноциду і не може грунтуватися на положеннях Конвенції. 

А також вимагає зобов’язати Росію:  надати гарантії неповторення незаконних дій, у тому числі незаконного застосування сили; виплатити репарації за вчинену внаслідок порушення шкоду.

Оскільки міжнародні судові процеси можуть тривати роками, а результат Україні вже потрібен на сьогодні, Україна ініціювала термінову процедуру обрання забезпечувальних заходів - якщо коротко, то Україна вимагає від Росії зупинити війну.

Запит України має шанси на успіх. Але навіть якщо щось піде не так, загрози для Києва є мінімальними.

Невже Росія погодиться виконати це рішення?

Загалом рішення МС ООН у переважній більшості випадків виконуються державами добровільно, зважаючи на міжнародний авторитет цього органу. Але в цій справі ймовірність того, що Росія погодиться виконати рішення Суду добровільно, є не дуже високою. 

Утім, є один сценарій, за якого це може відбутися.

Докладніше - в матеріалі Михайла Солдатенка та Дмитра Солдатенка В Гаагу за геноцидом: що написала Україна у позові проти Росії до Суду ООН.