На початку травня в Північній Ірландії пройшли вибори до місцевого парламенту. Неочікувану перемогу в голосуванні здобула ірландська лівоцентристська націоналістична партія Шинн Фейн.

Тож, ця партія отримала беззаперечний бонус – тепер саме Шинн Фейн буде призначати першого міністра, який стане головною виконавчою особою Північної Ірландії.

Але і тут для них буде не все гладко, розповідає експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв у відео "Європейської правди". Також про ситуацію в Північній Ірландії читайте в статті Ірландський глухий кут: як Борис Джонсон створив проблему для Британії та ЄС.

Вихід Великої Британії з Європейського Союзу (Brexit) приніс у північноірландську політику теми, які стали занадто поляризуючими для обох громад. Нагадаємо, одна громада - юніоністи, які стоять за єдність Північної Ірландії та Великої Британії, інша - націоналісти, які виступають за тісніші зв'язки з Ірландією та ЄС. Тож, Brexit фактично залишав щороку все менше і менше грунту для компромісу між ними.

Відповідно, це і призвело до колапсу парламентської коаліції та уряду в кінці минулого року, що і стало причиною цих позачергових травневих виборів. Але і вони не змогли вирішити наявних суперечностей. 

Уся стабільність як північноірландської, так і загалом британської політики наразі упирається буквально в один документ – Північноірландський протокол.

Це частина договору про вихід з Європейського Союзу, яка стосується виключно питань митного та, в подальшому, повноцінного державного кордону на острові Ірландія між Сполученим Королівством та Республікою Ірландія, яка залишилася частиною ЄС.

Слід пояснити, що є два найбільші Британські острови. Один острів називається Велика Британія, а інший - Ірландія. Весь острів Велика Британія та частина сусіднього острову Ірландія, а саме Північна Ірландія, а також численні невеликі острови, є Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії. На іншій частині острова Ірландія - Республіка Ірландія. 

Згідно із Протоколом, на перші два роки Північній Ірландії дарувався так званий "пільговий період"  – хоча вона офіційно вже не була частиною ЄС, проте щодо неї продовжували діяти правила і регуляції відкритих кордонів та відсутності всіх митних та немитних обмежень стосовно руху товарів та капіталів.

Тож, на одному острові Республіка Ірландія лишилася в Євросоюзі, а Північна Ірландія, яка в складі Сполученого Королівства вийшла з ЄС, фактично також лишилася в Євросоюзі додатково на два роки. 

Це було зроблено для того, аби транзит пройшов максимально м’яко та безболісно для населення та економіки – за цей час британський уряд мав винайти нову систему, яка б дозволила мінімізувати перевірки і максимально спростити перетин кордону (але все ж його встановити!). 

Кордон потрібно встановлювати або на острові Ірландія - між Північною Ірландією та Республікою Ірландія, або на морі - між Північною Ірландією і іншою Великою Британією.

Усі ці роки прем’єр Британії Джонсон обіцяв своїм виборцям з-поміж юніоністів, що ніколи і ніяким чином кордону не буде існувати. Але він таки в цьому помилявся. Кордон встановили на морі.

Ситуація виявилася вкрай складною. Пропозиції щодо встановлення кордонів вилилися в довгі і подекуди криваві сутички з поліцією у Белфасті та інших великих містах Північної Ірландії.

І яке рішення пропонує Лондон? Вийти з Північноірландського протоколу!

Причому не за механізмами, передбаченими в протоколі, а рішенням внутрішнього законодавства.

Ситуація дуже складна і вельми неоднозначна.

Британці практично йдуть на свідому погрозу порушити міжнародне право заради уникнення конфлікту в Північній Ірландії і для поновлення переговорів з ЄС. Європа не хоче більше тягнути ці переговори, але і не хоче відкритого конфлікту з Лондоном.

Докладніше - у матеріалі Олександра Краєва Ірландський глухий кут: як Борис Джонсон створив проблему для Британії та ЄС.