Чимало українців – навіть ті, хто не цікавиться міжнародною політикою – у середу звернули увагу на інформацію зі Страсбурга. Український депутат та глава комітету у міжнародних справах Олександр Мережко програв вибори президента ПАРЄ, причому отримав дуже невисокий результат, менше 20% голосів. Решту зібрав його противник, нідерландський парламентар Тіні Кокс.

Ця поразка є тривожним дзвіночком для України, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка Україна програла вибори, але не асамблею: що відбулося у Страсбурзі на сесії ПАРЄ.

Чи було щось не так у балотуванні українського депутата? Олександр Мережко вважає, що ні. 

Він наголошує, що мав право балотуватися (і це правда!), а отже, діяв коректно. "Я вірю, що ПАРЄ має бути прикладом для інших парламентів з точки зору демократичності, має бути конкуренція програм", – пояснив він ЄвроПравді після невдалого для себе голосування.

У асамблеї, утім, поширена протилежна думка. А дії українського депутата багато хто сприйняв як спробу підірвати правила. 

Ця поразка засвідчила, що представники України часом діють на міжнародній арені, не розуміючи її правил.

Справа в тому, що в ПАРЄ не відбувається "змагання програм", на якому наполягав український кандидат, бо у голови ПАРЄ немає повноважень їх втілювати.

Річ у тім, що президент асамблеї має доволі символічні повноваження. Це не керівник ПАРЄ; президент не може нічого вирішувати від її імені і має обмежений вплив навіть на процедурні питання. Часом навіть голови комітетів мають потужніший політичний вплив. Через це у Страсбурзі багато років поспіль діє правило, що очільника асамблеї не обирають, а, по суті, призначають. Такою є політична традиція.

Час від часу (приміром, раз на десятиріччя) політичні групи досягають домовленості про ротацію цієї посади між політичними групами. Ідея полягає у тому, щоби кожна політична група отримала право на свого голову на два роки. ПАРЄ взагалі значно більше цінує інклюзивність, аніж політичну конкуренцію. Гендерна, національна, партійна тощо рівність у комітетах має ключову вагу. Бо сама ідея, сенс цієї асамблеї – у представленості усіх сторін.

Важлива деталь: у кінці цього року саме закінчується черговий цикл такої багаторічної політичної домовленості про ротацію посади президента між політичними групами. У 2024 році діятиме новий розподіл, і Україна цілком могла пустити зусилля на те, щоби змінити правила і поборотися за посаду – але обрала варіант "зламати" їх.

Щоправда, успіху не досягла, і лише нашкодила сама собі.

Ця поразка розірвала переможну для України серію.

Від початку великої війни Україні, завдяки коректно обраній стратегії та часом ціною неймовірних зусиль, вдалося перехопити ініціативу у Раді Європи, включно з ПАРЄ. Наслідком стало вигнання росіян з Ради Європи у березні. Усі ініціативи української делегації завжди знаходили підтримку у ПАРЄ.

Ми показали, що є гравцем, який має вплив, позиція якого важлива для усіх інших країн.

Але те, наскільки розгромною була поразка Мережка, підірвало цей імідж.

Результат голосування відображає те, що Києву треба забути про стереотип, що сам факт агресивної війни забезпечує перемогу усіх політичних ініціатив України. Зовсім ні. Це часом відбувалося навесні та влітку 2022 року, але йде у минуле.

Що ж, сталося те, що сталося. І треба також наголосити: невдалий для України епізод на зимовій сесії ПАРЄ не матиме незворотного впливу на ставлення до нашої держави у цьому органі. На щастя, нинішня вага України і бажання Європи підтримати нас у часи величезної пан'європейської війни є значно сильнішим за ці епізоди.

А загалом нинішня сесія завершиться для нас "в плюсі".

У понеділок трьох українських депутаток обрали до керівних органів ПАРЄ, у тому числі Марія Мезенцева та Євгенія Кравчук очолили два комітети асамблеї. Така висока представленість України у керівництві асамблеї, здається, склалася уперше в історії членства нашої держави у Раді Європи! І це є не менш важливим, ніж була би потенційна перемога Мережка на виборах президента.

Та й обраний президент Тіні Кокс, якого раніше не без підстав називали проросійським, тепер намагається виправдатися за своє минуле і є підкреслено лояльним до нашої держави.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Україна програла вибори, але не асамблею: що відбулося у Страсбурзі на сесії ПАРЄ.