2 листопада до Берліна з’їхалися топ-дипломати з інших європейських країн – міністри закордонних справ, міністри з питань Європи тощо.

Тут відбулося перше велике обговорення того, як та за яких умов Євросоюз буде готовий до вступу нових членів. 

Ще торік у Євросоюзі домінувала думка, що вступ України буде неможливий, доки ЄС не проведе складну, тривалу (та малореальну) реформу своїх основоположних договорів, що змінить систему ухвалення рішень, роботу керівних органів тощо.

Які думки домінують у ЄС зараз?

Докладніше про результати конференції і новини для України – у великій і грунтовній аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка "Не буває членства другого сорту": про що домовилися на конференції щодо розширення ЄС.

Тепер вимога "складної" реформи Євросоюзу вже не сприймається як аксіома. У Берліні від політиків такої прив’язки не лунало.

Від усіх без винятку звучала чітка позиція: розширення Євросоюзу має відбутися. Тепер це рішення вважають та відкрито називають геополітичним.

Ще один важливий наголос цієї конференції – ідея про поступову інтеграцію кандидатів до ЄС, яку просувають і ключові держави Євросоюзу (як-от Берлін), і деякі країни-кандидати. Головний виклик – зробити так, щоб Україна чи інші не застрягли на етапі "напівчленства".

А ще – і на цьому наполягає, зокрема, Київ – украй важливо змінити саму процедуру вступу, позбавивши держави на кшталт Угорщини чи Болгарії інструменту шантажу їхніх сусідів, кандидатів у члени ЄС.

Головне джерело розбіжностей між країнами ЄС – це питання про те, як має відбуватися реформа Євросоюзу та яким є зв’язок між нею та розширенням. Те, що Євросоюзу потрібна реформа навіть зараз та що вона стане ще більш необхідною у разі вступу нових членів – не викликає дискусій та сприймається як однозначний факт.

Річ у тім, що повноцінну реформу ЄС можна здійснити лише через зміну базових договорів Євросоюзу (які частіше згадують за об’єднуючою назвою "Лісабонська угода"). Ці договори визначають, серед іншого, розподіл повноважень між гілками влади у ЄС та державами-членами; принципи формування органів ЄС та правила ухвалення рішень; критерії членства у ЄС і правила покарання країн-порушників.

Та проблема у тому, що ця вимога робить вступ України майже нездійсненним.

Зустріч у Берліні підтвердила позитивні для України зміни.

Жоден з політиків публічно не згадав обов’язковість зміни договорів для проведення реформи процедури розширення.

Процедура розширення Євросоюзу дійсно повільна, неефективна, і це – незаперечний факт. 

У Берліні кажуть, що тепер – зважаючи на політичну готовність столиць активізувати розширення – процедура має бути змінена. Зокрема, проблемою є те, що кожен крок у процесі переговорів потребує згоди 27 держав-членів.

"Треба зрозуміти, як захиститися від вето, враховуючи, що необхідно близько 100 кроків, що потребуватимуть одностайного рішення", – пояснила міністерка Німеччини з питань Європи Анна Люрман.

Тож реформування вступного процесу – це ще один виклик, який стоїть перед Євросоюзом.

Масштаб задач, які стоять перед ЄС – справді вражаючий.

І лише те, що в ЄС зараз зрозуміли геополітичну важливість розширення і, схоже, твердо налаштовані довести до вступу нових членів, дає надію, що ці виклики вдасться подолати.

Дуже детально – у матеріалі Сергія Сидоренка "Не буває членства другого сорту": про що домовилися на конференції щодо розширення ЄС.