Чому Грузія стала на шлях, що веде до диктатури

Грузія пройшла точку неповернення у трансформації від країни-кандидата в члени ЄС до проросійської диктатури. 

Парламент країни подолав вето президентки Саломе Зурабішвілі та остаточно схвалив скандальний закон "Про прозорість іноземного впливу". Ігноруючи тим самим і численні звернення топполітиків з ЄС та США, і рішення Венеційської комісії.

Прийняття відверто антиєвропейського закону гарантовано зменшить підтримку партії влади. Проте у "Грузинській мрії" не для того йшли на конфлікт із Заходом, щоб визнати поразку на найближчих виборах та добровільно піти в опозицію.

Про те, чого очікувати від грузинської влади найближчим часом і чи є шанс в опозиції, читайте у статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Геть від ЄС: які наслідки матиме остаточна відмова грузинської влади від прозахідного курсу. Далі – стислий її виклад. 

Для влади Грузії збереження добрих відносин із Заходом несло більше ризиків, аніж можливостей. Отриманий наприкінці минулого року статус кандидата у члени ЄС, хоч і був вкрай позитивно сприйнятий у суспільстві (у тому числі серед електорату партії влади), проте одночасно накладав на "Грузинську мрію" додаткові зобов’язання.

Серед іншого, грузинська влада мала провести реформу судової системи, модернізувати виборче законодавство, а головне, провести прозорі та справедливі парламентські вибори. І лише в такому разі Грузія могла розраховувати на відкриття переговорів із ЄС.

Уже попередні парламентські вибори, що відбулися 2020 року, були непростими для "Грузинської мрії" і супроводжувалися масштабними фальсифікаціями.

Восени 2024 року буде ще складніше: вперше в новітній історії Грузії парламентські вибори мають відбутися без "мажоритарки". 

А до цього треба додати озвучені лідерами партії влади плани отримати за результатами виборів не просту, а конституційну більшість.

За таких обставин компроміс із ЄС був абсолютно не потрібен "Грузинській мрії". По суті, вона мала обирати між європейським майбутнім для своєї країни та своїм особистим майбутнім у владі – і зробила цинічний, проте цілком очікуваний вибір. Отже, грузинський парламент ухвалив антиєвропейський закон і він набуде чинності на початку червня.

До парламентських виборів, які мають пройти 26 жовтня, залишилося менше п’яти місяців. По суті, виборча кампанія вже стартувала.

Сумнівно, що грузинське суспільство змириться з поразкою.

На цих виборах грузинська опозиція може піти єдиним фронтом, де-факто – під керівництвом Саломе Зурабішвілі. Саме вона запропонувала формулу, яка дозволить максимально розширити електорат опозиції.

Ще одна проблема для чинної влади: неурядові організації Грузії вже оголосили, що не збираються виконувати "російський" закон.

За таких обставин вже у найближчі місяці можна очікувати і посилення репресій проти учасників протестів. Численні співрозмовники "Європейської правди" у Грузії припускають, що може йтися і про посилення покарань для тих, хто був затриманий під час протестів, звільнення з роботи тих протестувальників, хто працює в бюджетному секторі, і звичайно – відрахування студентів з вишів.

А на додачу найближчими місяцями варто очікувати на появу нових законодавчих ініціатив, метою яких є посилення контролю влади за виборчим процесом. 

Персональні санкції з боку Сполучених Штатів очікуються вже найближчим чином. У Європейській комісії, реагуючи на подолання вето, заявили, що ЄС і держави-члени "розглядають усі варіанти реагування на ці події". 

Своє слово у питанні захисту грузинської демократії варто сказати й Україні.

Падіння Грузії у проросійську орбіту може стати суттєвою проблемою для України. Хоча б тому, що одночасно у Кремлі намагаються привести проросійські сили до влади у Вірменії. І якщо це вдасться, РФ отримає зручне сухопутне сполучення з Іраном, що матиме безпосередній вплив на перебіг війни.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Геть від ЄС: які наслідки матиме остаточна відмова грузинської влади від прозахідного курсу.