Геть від ЄС: які наслідки матиме остаточна відмова грузинської влади від прозахідного курсу

Середа, 29 травня 2024, 16:12 — , Європейська правда
Фото: AFP/East News
Протести під парламентом Грузії під час голосування за остаточне схвалення "російського" закону. Тбілісі, 28 травня 2024 року

28 травня напевно увійде в історію Грузії. Інша справа – як саме?

Наразі таких варіантів два. Або як день, в який Грузія пройшла точку неповернення у трансформації від країни-кандидата в члени ЄС до проросійської диктатури, або як початок краху влади партії "Грузинська мрія", яка керує у країні вже 12 років.

Інші варіанти існували до того, як грузинський парламент подолав вето президентки Саломе Зурабішвілі та остаточно схвалив скандальний закон "Про прозорість іноземного впливу". Ігноруючи тим самим і численні звернення топполітиків з ЄС та США, і рішення Венеційської комісії.

І одночасно такий крок грузинської влади дозволяє вже зараз прогнозувати "закручування гайок".

Реклама:

Адже прийняття відверто антиєвропейського закону гарантовано зменшить підтримку партії влади. Проте у "Грузинській мрії" не для того йшли на конфлікт із Заходом, щоб визнати поразку на найближчих виборах та добровільно піти в опозицію.

Без шансів на компроміс

"Сьогодні доля Грузії вирішується не мечем і танком, а розумною політикою і конкретними кроками, підкріпленими підтримкою нашого населення. Закон "Про прозорість" має захистити нашу країну від впливу всіх тих іноземних сил, метою яких є дестабілізація та порушення миру в Грузії", – так на подолання президентського вето відреагував мер Тбілісі та одночасно генсек "Грузинської мрії" Каха Каладзе.

Чи був шанс на те, що у "Грузинській мрії" дослухаються до закликів Заходу та відмовляться долати вето? Адже це була єдина можливість для грузинської влади хоч якось зберегти обличчя у відносинах із Заходом, не підставляючи ані себе, ані країну під дію санкцій.

Втім, у самій Грузії у таку можливість мало хто вірив.

Річ у тім, що "Грузинська мрія" вже показала свою слабкість рік тому, відмовившись від першої редакцій такого закону. Повторно показати слабкість, причому лише за п’ять місяців до вирішальних парламентських виборів, виглядало для грузинської влади ще більш ризикованою стратегією.

Тим більше, для них збереження добрих відносин із Заходом несло більше ризиків, аніж можливостей. Отриманий наприкінці минулого року статус кандидата у члени ЄС, хоч і був вкрай позитивно сприйнятий у суспільстві (у тому числі серед електорату партії влади), проте одночасно накладав на "Грузинську мрію" додаткові зобов’язання.

Серед іншого, грузинська влада мала провести реформу судової системи, модернізувати виборче законодавство, а головне, провести прозорі та справедливі парламентські вибори. І лише в такому разі Грузія могла розраховувати на відкриття переговорів із ЄС.

Вже попередні парламентські вибори, що пройшли у 2020 році, супроводжувалися масштабними фальсифікаціями на користь "Грузинської мрії". Порушення були настільки вагомими, що тоді про невизнання виборів заявили всі без винятку опозиційні сили.

Однак навіть за таких умов "Грузинська мрія" отримала менше 50% за пропорційною системою і змогла зберегти більшість лише завдяки тому, що 30% мандатів обиралися на виборах за мажоритарною системою.

Цього разу все буде інакше: вперше у новітній історії Грузії парламентські вибори мають пройти без "мажоритарки". І це суттєвого ускладнює завдання для "Грузинської мрії".

А до цього треба додати озвучені лідерами партії влади плани отримати за результатами виборів не просту, а конституційну більшість (згодом проаналізуємо, навіщо вона їм може бути потрібна).

За таких обставин компроміс із ЄС був абсолютно не потрібен "Грузинській мрії". По суті, вона мала обирати між європейським майбутнім для своєї країни та своїм особистим майбутнім у владі – і зробила цинічний, проте цілком очікуваний вибір.

Інша справа, чи можна було сподіватися на те, що хоча б частина депутатів більшості у вирішальний момент відмовиться голосувати.

Адже напередодні голосування стало відомо про плани Сполучених Штатів накласти санкції на всіх чинних та колишніх депутатів та урядовців (а разом – і на членів їхніх родин), які атакуватимуть демократію у Грузії.

На перший погляд, погроза санкціями не вплинула на депутатів від більшості. За подолання президентського вето проголосували всі 84 депутати від більшості.

Втім, ще невідомо, якою ціною було забезпечено лояльність цих депутатів.

Напередодні опозиційний грузинський телеканал Mtavari TV, посилаючись на свої джерела, повідомив, що напередодні вирішального голосування відбулася зустріч депутатів більшості, що мають власний бізнес, із почесним головою партії та тіньовим керівником країни Бідзіною Іванішвілі.

На цій зустрічі Іванішвілі нібито запевнив, що терпіти санкції доведеться зовсім недовго – до січня наступного року, після чого будуть прийняті якісь "конкретні рішення".

Якщо ця інформація є правдивою, вона показує, що всередині партії вкрай занепокоєні майбутніми санкціями та не готові терпіти їх довго.

А одночасно – що у керівництві партії є сподівання після парламентських виборів досягти компромісу із США та ЄС. Наприклад, запропонувавши скасування найбільш одіозних законодавчих норм в обмін на визнання результатів останніх виборів.

А згадка про січень наступного року може означати, що грузинська влада розраховує на зміни в Білому домі, сподіваючись порозумітися з командою Дональда Трампа (зокрема, за посередництва угорського прем’єра Віктора Орбана).

Рівняння на вибори

Вже на початку червня скандальний закон набере чинності. Якщо його не стане підписувати президентка Саломе Зурабішвілі (очевидно, не стане, адже вважає його таким, що суперечить конституції), то це зможе зробити спікер парламенту Шалва Папуашвілі.

Втім, сумнівно, що грузинське суспільство змириться з поразкою.

Наступний великий протестний мітинг анонсовано на 2 червня – швидше за все, сподівання грузинської влади, що влітку активність протестів зійде нанівець, не будуть реалізовані.

Адже до парламентських виборів, які мають пройти 26 жовтня, залишилося менше п’яти місяців. По суті, виборча компанія вже стартувала.

На цих виборах грузинська опозиція може піти єдиним фронтом, де-факто – під керівництвом Саломе Зурабішвілі.

Саме вона запропонувала формулу, яка дозволить максимально розширити електорат опозиції. Зважаючи на те, що у Грузії досі є чимало людей, які за будь-яких обставин не хочуть повернення до влади партії колишнього президента Міхеїла Саакашвілі, запропоновано схему, за якою опозиція бере на себе зобов’язання оперативно усунути всі антидемократичні закони, сформувати технічний уряд – і після цього оголошувати дострокові вибори.

Ще одна ініціатива президентки Зурабішвілі – оголошення референдуму про підтримку проєвропейського вектора розвитку Грузії. Без підпису прем’єра проведення такого референдуму неможливе, проте це послаблює позиції влади, яка продовжує запевняти про незмінність мети до 2030 року досягти членства в ЄС.

Зрештою, не отримавши підтримки від влади у проведенні такого референдуму, можна оголосити, що вибори 26 жовтня і є можливістю підтримати прозахідний курс Грузії.

Ще одна проблема для чинної влади:

неурядові організації Грузії вже оголосили, що не збираються виконувати "російський" закон.

"55 днів тому уряд порушив слово, яке він дав грузинському народу, і знову ініціював ухвалення російського закону. Він хотів підірвати громадський сектор, ухваливши цей закон, але зіткнувся з безпрецедентною єдністю та невпинним опором. Грузинський народ твердо відстоює своє європейське майбутнє і ніколи не зазнає життя під російським чоботом. Російські закони в нашій країні не працюватимуть! Вони так і залишаться папірцем, якому ніхто не підкорятиметься!" – йдеться у їхній спільній заяві.

За таких обставин вже у найближчі місяці можна очікувати і посилення репресій проти учасників протестів. Численні співрозмовники "Європейської правди" у Грузії припускають, що може йтися і про посилення покарань для тих, хто був затриманий під час протестів, звільнення з роботи тих протестувальників, хто працює в бюджетному секторі, і звичайно – відрахування студентів з вишів.

А на додачу найближчими місяцями варто очікувати на появу нових законодавчих ініціатив, метою яких є посилення контролю влади за виборчим процесом. "Першою ластівкою" стало зменшення кворуму членів Центрвиборчкому для прийняття рішень з двох третин до простої більшості.

Ця норма дозволить ухвалити рішення про результати виборів голосами лише представників партії влади, тоді як раніше з результатами виборів мала погодитися хоча б частина опозиції. Швидше за все, ця ініціатива не буде останньою.

Тим більше, що у "Грузинській мрії" поставили своїм завдання здобути конституційну більшість у новому парламенті. План, який традиційно сприймається опозицією як бажання виключити з конституції норми про курс на членства в ЄС.

Санкції, але які?

"Це (введення санкцій Заходом. – Ред.) абсолютно виходило б за межі будь-якого здорового глузду та цінностей демократичних відносин, які ми називаємо західними цінностями... Карати людей з демократичного світу лише за те, що вони хочуть знати, від кого надходять закордонні гроші і на що вони витрачаються, звичайно, виходить за межі загальноприйнятого сприйняття цих цінностей", – коментує перспективу введення санкцій спікер парламенту Грузії Шалва Папуашвілі.

Питання санкцій не дарма турбує грузинську владу. 

У Європейській комісії, реагуючи на подолання вето, заявили, що ЄС і держави-члени "розглядають усі варіанти реагування на ці події". 

А голова Європейської ради Шарль Мішель вже анонсував, що питання відповіді ЄС на проросійський розворот Грузії розглядатимуть на найближчій зустрічі лідерів ЄС."Ухвалення закону про прозорість у парламенті є кроком назад і віддаляє Грузію від шляху до ЄС. Грузинський народ чітко обрав майбутнє в ЄС, і ми зробимо все, щоб підтримати його амбіції", – заявив він.

Було б наївно сподіватися, що санкції ЄС будуть прийняті найближчим часом. Зрештою, через окрему позицію Угорщини, у ЄС навіть не змогли схвалити спільну заяву стосовно грузинського закону, обмежившись лише заявою високого представника ЄС з питань зовнішньої політики Жозепа Борреля.

Натомість персональні санкції з боку Сполучених Штатів очікуються вже найближчим чином. Про такі плани у Вашингтоні вже оголосили напередодні вирішального голосування – тепер варто очікувати персонального списку тих представників грузинської влади, хто потрапить під дію обмежень.

Від того, наскільки потужними та масштабними будуть ці санкції, залежить здатність грузинської влади продовжувати курс на руйнування демократії.

А головне, у грузинської влади не має бути ілюзій, що з новим президентом США (чи з новим складом Єврокомісії) можливе більш лояльне відношення до їхніх дій.

Разом із тим, своє слово у питанні захисту грузинської демократії варто сказати й Україні.

За даними "ЄвроПравди", минулого року Київ розмірковував над санкціями проти низки грузинських посадовців, пов’язаних із вироками Міхеїлу Саакашвілі. Проте ці санкції так і не були схвалені.

Так само у Києві демонстративно ввели санкції проти родичів Бідзіни Іванішвілі, проте не проти нього самого.

Варто пам’ятати: падіння Грузії у проросійську орбіту може стати суттєвою проблемою для України. Хоча б тому, що одночасно у Кремлі намагаються привести проросійські сили до влади у Вірменії. І якщо це вдасться, РФ отримає зручне сухопутне сполучення з Іраном, що матиме безпосередній вплив на перебіг війни.

Тож зараз у Тбілісі вирішується не лише майбутнє Грузії.

 

Автор: Юрій Панченко,

редактор "Європейської правди"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Реклама: