Як дії Трампа знищують головне джерело світового впливу США

Глобальна система безпеки, яка створювалася поколіннями та довгий час була ключовою ознакою сили США, за президентства Дональда Трампа розпадається просто на очах.

Оскільки традиційні партнери відмовляються брати участь у війні з Іраном, ми цілком можемо бути свідками кінця глобального домінування, яке більшість нині живих американців сприймали як належне.

Хаотична криза в Ормузькій протоці прояснила, що найбільша довгострокова загроза для Сполучених Штатів – це не військове нарощування Китаю чи агресія Росії, а поступова фрагментація системи союзів, яка підтримувала їхнє глобальне лідерство з часів Другої світової війни.

Про наслідки цієї фрагментації для США – в колонці професорки політології Університету Торонто Карли Норльоф США у новій реальності: як на наших очах руйнується американська гегемонія у світі. Далі – стислий її виклад.

Авторка колонки нагадує, що Сполучені Штати після Другої світової війни створили першу в історії справді глобальну систему безпеки, яка охоплює понад 50 союзників за договорами та формальних партнерів у сфері безпеки.

"Лише США очолюють світову коаліцію держав, які протягом поколінь добровільно пов’язували з ними свою безпеку", – пише Карла Норльоф.

У приклад вона наводить події 1991 року, коли США сформували величезні багатонаціональні сили для витіснення іракських військ з Кувейту.

Але контраст із нинішнім моментом є разючим. 

У міру зростання напруженості навколо Ірану та стрибка цін на нафту адміністрація Трампа закликала союзників допомогти забезпечити безпеку судноплавства через Ормузьку протоку, але реакція партнерів США у сфері безпеки була стриманою, нерішучою або негативною.

"Тенденція очевидна: союзники дедалі більш неохоче беруть на себе безпекові ризики під керівництвом США", – зазначає професорка політології Університету Торонто.

Вона пояснює, що частково ця нерішучість є наслідком багаторічної риторики Трампа та його прихильників MAGA, які публічно принижували союзників, ставили під сумнів зобов’язання у сфері безпеки й розглядали систему союзів як тягар, а не як найцінніший стратегічний ресурс Америки.

Розбіжності всередині союзів не є новими. НАТО переживав серйозні кризи – від Суецької кризи 1956 року до війни в Іраку та виходу першої адміністрації Трампа з іранської ядерної угоди.

"Але цього разу йдеться не лише про небажання союзників. Відбувається глибший зсув… Замість координації колективної відповіді через систему союзів деякі партнери шукають окремі домовленості з державою, з якою США ведуть війну", – пише авторка колонки. 

Карла Норльоф підкреслює, що якщо європейські держави досягнуть окремих гарантій з Іраном замість дій у рамках союзної системи, наслідки вийдуть далеко за межі Перської затоки.

"Такий результат вдарить у саме серце американської сили й може стати початком ширшого розпаду глобальної архітектури безпеки, зосередженої навколо США", – прогнозує професорка політології Університету Торонто.

Отже, фрагментація може дуже швидко зруйнувати архітектуру, яку створювали покоління. І це послабить Сполучені Штати.

Докладніше – в колонці Карли Норльоф США у новій реальності: як на наших очах руйнується американська гегемонія у світі.