Чому Зеленський пішов на зближення з Тихановською і навіщо це Україні

Протягом останніх місяців політика України щодо Білорусі змінилася офіційно і, схоже, безповоротно, що надзвичайно тішить білоруську опозицію. Україна для багатьох білорусів є немов рольовою моделлю, і в останні роки її вага зростає, тому цей розворот – справді важливий для тих білорусів, які прагнуть повалити режим Лукашенка. 

А про те, навіщо це самій Україні, читайте у важливій статті Сергія Сидоренка і Юрія Панченка з "Європейської правди" Білоруська стратегія України: чому Київ діє всупереч США та до чого тут візит Тихановської. Далі – стислий її виклад. 

Насправді для української безпеки Білорусь має надзвичайне значення. 

Понад 1000 км становить довжина українсько-білоруського кордону. Лише цього мало бути достатньо, щоб пояснити, наскільки важливою для нас є доля Білорусі. 

Але так само важливою вона є для Путіна. У тому числі через суто про військову складову – нагадаємо, у 2022 році саме з Білорусі російські війська розпочали наступ на Київ; а зараз Білорусь відіграє важливу роль для повітряних атак по українській території, звідти здійснюється керування далекобійними FPV-дронами тощо. 

Та й після завершення війни доля Білорусі буде однією з визначальних для українського розвитку. І не лише через безпекові аспекти (хоча це також важливо; одне питання – зберігати готовність до можливої атаки лише зі сходу; інше – також з півночі).

Важлива також економіка. 

У разі, якщо Білорусь перестане бути російською, це відкриває для нас доступ до балтійських портів та до прямого експорту до держав Балтії; зменшує логістичну залежність від Польщі тощо.

А Світлана Тихановська у Києві заявила, що Україна і білоруський народ поділяють спільну задачу – завершення російської агресії, після якої дві країни будуть "разом будувати європейське майбутнє".  

"Потрібно усвідомити: без вільної Білорусі не може бути безпечної України, а без незалежної, вільної України не може бути демократичної Білорусі. Тобто наші долі тісно пов’язані", – додала вона.

А ще важливо, що саме Білорусь – одна з небагатьох держав, для якої Україна може бути безумовним геополітичним лідером. А в перспективі – і рольовою моделлю.

В останні місяці та тижні Захід почав змінювати свою політику щодо Білорусі та лукашенківської диктатури. Не всі підтримують ці зміни; розбіжності з цього приводу вже навіть потрапили на сторінки ЗМІ. 

Сполучені Штати почали суттєво коригувати ставлення до Білорусі та особисто до Александра Лукашенка у бік зближення.

ЗМІ вже повідомляли про тиск США на Вільнюс з вимогою дати дорогу лукашенківському експорту білоруських добрив. Наразі литовська влада тримається і не дає на це згоди. Але гарантії того, що це ембарго збережеться, немає. 

І тут Україна опинилася у незвичній для себе ролі.

Київ категорично відмовився пом'якшити тиск на Лукашенка, і навіть навпаки – почав публічно вимагати посилення санкцій.

Це – нова геополітична роль, в якій опинилася Україна.

Бо насправді йдеться про суперечність чи навіть протистояння не лише зі США. Відразу кілька впливових західних столиць почали вести нову гру, чи то загравання з Лукашенком. 

Тим часом глава МЗС Сибіга повідомив, що Україна розгляне запровадження нових санкцій, запропонованих під час візиту командою демократичних сил Білорусі. 

Такий крок Києва посилює вагу білоруської демопозиції, а також білоруського народу, який представляє саме вона, а не Лукашенко. Проте цей крок потрібний і самій Україні – для збереження тиску Заходу на білоруського диктатора.

Докладніше – в тексті Сергія Сидоренка і Юрія Панченка Білоруська стратегія України: чому Київ діє всупереч США та до чого тут візит Тихановської.