Братислава открывает окно возможностей: что означает визит президента Чапутовой в Киев

Пятница, 13 сентября 2019, 09:00 — , Центр "Нова Європа"
Фото: iDnes

Україна отримала вікно можливостей для прориву у відносинах із сусідньою Словаччиною.

Вбивство словацького журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої у лютому 2018 року та масштабні протести по всій країні викликали значні зміни на політичній арені Братислави. Символом цих змін стала перемога кандидата від проліберальних сил Зузани Чапутової.

А вже у лютому наступного року ці зміни можуть отримати продовження під час парламентських виборів, на яких правлячий табір зіткнеться з праволіберальною опозицією та антисистемними радикалами.

Задля удосконалення наших відносин в нових реаліях та системної взаємодії спробуємо визначити, в яких сферах ми недовикористовуємо потенціал двосторонньої та які кроки сприятимуть більш плідній співпраці.

Відносини з оглядом на РФ

Вільні від історичних тягарів та проблемних питань наші відносини не набули системного характеру, а радше є історією недооцінених можливостей. Незважаючи на різні політичні кольори словацьких урядів, Словаччина зацікавлена у співпраці з Україною та її європейській інтеграції.

Україна та Словаччина залишаються "terra incognita" одна для одної.

Додаткова проблема – багато словаків залишаються симпатиками ідей панславізму. Ця ідеологія відображала прагнення до об'єднання всіх слов'янських народів. Росія, в свою чергу, сприймалася словацькими націоналістами як єдиний союзник, який мав стати захисником слов’ян.

Колишній прем'єр-міністр Роберт Фіцо (лідер лівої партії Smer-SD) відомий заявами про контрпродуктивність антиросійських санкцій та заграваннями з Росією.

А чинний прем’єр-міністр Петер Пелегріні (член партії Smer-SD), який, за свідченнями словацьких співрозмовників, лише номінально обіймає посаду, не проявив себе у політиці щодо України, він просто мовчить про неї. 

Втім, попри таку риторику, уряд Фіцо погодився з усіма обмежувальними заходами проти Росії, схваленими ЄС, та реалізував реверсне постачання газу до України.

Більш чітку проукраїнську політику проводив колишній президент Андрей Кіска, який відкрито засуджував російську агресію проти України, підтримував антиросійські санкції та європейські прагнення України.

Його позицію поділяє і чинна президентка Словаччини Зузана Чапутова. "Я продовжу підтримувати Україну", – зазначила вона в інтерв’ю під час візиту до Брюсселя. А офіційний візит Зузани Чапутової до Києва під час перших ста днів її президентства є красномовним прикладом важливості України для Словаччини.

Водночас для частини словацького політикуму досить близька російська призма сприйняття України.

Саме серед них популярний російський наратив щодо війни на Донбасі, так само усталена думка про Україну як "failed state". Так, спікер парламенту Словаччини Андрей Данко виступає проти політики ЄС щодо РФ та зберігає активний контакт зі спікером російської Держдуми Вячеславом Володіним.

Його правоконсервативна Словацько-національна партія (SNS), що входить у коаліційний уряд, заблокувала імплементацію оновлених стратегій безпеки та оборони Cловаччини влітку 2018 року. Причиною такого кроку стали деякі пункти, де Росія охарактеризована як агресивна країна.

Серед інших прикладів – торішнє відвідування депутатом Петером Марчеком разом із декількома бізнесменами та колишнім заступником голови словацької Служби розвідки анексованого Криму, що в коаліційному уряді було засуджено відкрито лише лідером ліберальної партії угорської меншини Most-Hid; а також рішення не видворяти російських дипломатів після подій у Солсбері.

В очікуванні виборів

У такій ситуації загрозою українсько-словацьким відносинам можуть стати результати парламентських виборів, які відбудуться в лютому 2020 року.

У 2014 році Роберт Фіцо програв президентські вибори, а в 2016 році партії Фіцо довелося сформувати коаліційний уряд, адже вона втратила більшість, отримавши 28% голосів.

Нещодавні вибори до Європарламенту з перемогою коаліції PS-SPOLU, новостворених ліберальних партій SPOLU та "Прогресивна Словаччина" (віцепрезидентом якої була Зузана Чапутова) стали черговим сигналом послаблення політичної сили Фіцо.

Відповідно, перемога Чапутової – це продовження хвилі змін у словацькій політиці.

Деякі словацькі співрозмовники мають очікування, що після парламентських виборів Словаччина отримає новий уряд, альтернативний Фіцо.

Словацький політичний простір досить сегментований – судячи з усього, до парламенту потраплять до дев’яти партій. У нинішньої опозиції, до якої належить і політична сила президентки країни, є всі шанси сформувати урядову коаліцію.

Читайте также
Победа без популизма: чего ждать Украине от новоизбранной президентки Словакии

До неї можуть увійти одразу п’ять партій: коаліція PS-SPOLU, Za ľudí (партія експрезидента Кіски), SaS (невелика ліберальна правоцентристська партія), OĽaNO (ще одна мала партія консерваторів) та Християнсько-демократичний рух (KDH) (раніше кілька разів входили до урядових коаліцій).

Існують і виборці, які досі не визначилися, що може змінити баланс між партіями, дозволивши політичній силі Фіцо Smer-SD (яка з 19,6% все ще лідирує за рівнем підтримки) отримати більше голосів та домовитися про коаліцію з позасистемною партією Бориса Коллара "Sme Rodina" та навіть праворадикальною "Народною партією – Наша Словаччина" (L`SNS) на чолі з Маріаном Котлебою.

Так, Верховний суд Словаччини 3 вересня офіційно позбавив мандата члена парламенту Мілана Мазурека (L’SNS). Причиною стали расистські висловлювання депутата щодо ромів, і це перший подібний випадок в історії країни. Прикметно, що Фіцо публічно захистив депутата.

L`SNS за результатами останнього опитування агенції AKO має підтримку на рівні 10,9%. Члени партії захоплюються маріонетковим урядом, який правив Словаччиною в роки Другої світової війни. Цю партію називають відкрито профашистською, з антиромськими та антисемітськими позиціями, а її підтримку частково пояснюють прагненням словаків висловити своєрідний протест.

Нерозкритий потенціал

Економічна співпраця між Словаччиною та Україною теж не є дуже активною. У 2018 році двосторонній товарообіг склав $1,39 млрд та збільшився на 19,3%. Позитивне сальдо для України за цей період склало $338,2 млн.

Прикметно, що останнє засідання Спільної комісії з економічного, промислового та науково-технічного співробітництва відбулося у вересні 2013 року. Така інтенсивність діяльності комісії слугує прикладом недооцінки економічної співпраці або неефективної міжвідомчої комунікації.

Крім того, часто керівництво середніх та малих підприємств Словаччини не довіряє непередбачуваному бізнес-середовищу України.

Ще одна перешкода нашій торгівлі – проблеми на кордоні. А тому запровадження спільного контролю на кордоні, яке дозволить значно скоротити час перетину у пропускних пунктах та збільшити ефективність переміщення осіб, товарів і транспортних засобів, здатно позитивно вплинути на обсяг двосторонньої торгівлі.

Локомотивом співпраці України та Словаччини можна вважати енергетику.

Проєкт реверсу природного газу зі Словаччини до України через газогін "Вояни-Ужгород" демонструє стратегічну важливість Словаччини у сфері енергетичної безпеки України. Частка Словаччини в транзиті природного газу з Європи до України в 2018 році становила 81,4% (для порівняння, частка Польщі – 2,9%).

Спільним інтересом обох країн є також продовження транзиту російського газу в Західну Європу та протидія проєкту Nord Stream 2, враховуючи перспективу його запуску через пару років. 

Словаччина зацікавлена у продовженні співпраці з Україною по реверсу й у разі необхідності здатна підвищити потужність та рівень безпеки газопроводу Вояни-Ужгород.

Критично важливими у даному випадку будуть українська комунікаційна стратегія та пряма взаємодія зі словаками після 1 січня 2020 року, коли чинний контракт із "Газпромом" втратить чинність.

Ще одним перспективним аспектом співпраці є реалізація проєктів з енергоефективності і відновлюваних джерел енергії та імплементація кращих словацьких практик у цій сфері. Сьогодні у Словаччині понад 50% панельних будинків утеплені і модернізовані, це один з найкращих показників на тлі інших постсоціалістичних європейських країн.

Термомодернізація їхнього житлового фонду почалася на початку 1990-х років, тому наразі Україна у Словаччині може запозичувати найкращі, вже адаптовані до пострадянської інфраструктури приклади, уникаючи помилок.

І нарешті – перспективною сферою для співпраці має стати транспортна інфраструктура. Позитивним прикладом такої співпраці є запуск потягу Кошице-Мукачево з червня цього року.

Ще більший позитивний ефект матиме відновлення роботи Міжнародного аеропорту "Ужгород". Його унікальне розташування (літаки злітають і заходять на посадку через повітряний простір Словаччини) стало гарним прикладом співпраці України та Словаччини у покращенні умов життя мешканців прикордонного регіону. Це може дати імпульс розвитку туризму не тільки на Закарпатті, а й у прикордонних регіонах Словаччини.

Перспективним наразі є і будівництво летовища в Мукачеві, що було анонсовано попереднім урядом.

Автор: Тетяна Левонюк,

експерт Центру "Нова Європа"

Публікація видана в межах Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні, яку виконує Міжнародний фонд "Відродження" у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua