Обед с "родословной": что даст внедрение норм ЕС о происхождении продуктов

Среда, 18 сентября 2019, 08:36 — , , для Европейской правды
Фото: onet.pl

Знайома ситуація – продукт, який ви в магазині прийняли за європейський, виявився виробленим зовсім в іншій країні.

Однак із набранням обов’язковості новими правилами повідомлення про харчовий продукт відповідно до нового закону "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" (через три роки) такі ситуації стануть чітко регульованими.

Отже, варто детальніше подивитися, що зміниться для споживачів і до чого тут правила ЄС.

Звідки походить продукт, який ви купуєте?

За основу українського закону "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" було взято європейське законодавство щодо надання інформації споживачам про харчові продукти (Регламент ЄС 1169/2011).

Одним із важливих нововведень цього закону є обов’язкове надання інформації про країну або місце походження харчового продукту у випадках, коли відсутність такої інформації може ввести споживача в оману, а також для таких видів м’яса, як свинина, баранина, козлятина, свійська птиця.

Причому, відповідно до вимог ЄС, закон розрізняє такі поняття, як "країна походження" (country of origin) та "місце походження" (place of provenance) харчового продукту.

У чому різниця, спитаєте ви?

"Країною походження" вважається країна, в якій харчовий продукт був повністю вироблений або, якщо у виробництві було залучено більше однієї країни, країна, де харчовий продукт пройшов достатню, економічно обґрунтовану переробку.

Наприклад, вироблення ковбаси з іноземної свинини призводить до суттєвих змін початкового продукту. Натомість просте нарізання, виготовлення рубленого м’яса та/або процес фасування свинини не означатиме такої зміни.

Водночас місцем походження може вважатися будь-яка місцевість, певне місто або регіон, звідки походить харчовий продукт.

Саме тому з метою уникнення введення споживачів в оману найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, наведене у маркуванні, не може вважатися назвою країни походження або місця походження харчового продукту.

 

Піца італійська чи вітчизняна?

Відповідно до вимог ЄС інформацією (крім письмових декларацій чи описів, таких як "Зроблено у Франці"), яка може бути сприйнята споживачами як прив'язка до певної країни або місця походження харчового продукту та вплинути на вибір, є:

Читайте также
Продуктам прописана прозрачность: что изменит европейская система информирования потребителей

- використання назви країни або місця походження у назві харчового продукту або у назві торгової марки (наприклад, французький сир або італійське морозиво);

- письмова або ілюстративна інформація, включаючи карти, прапори, емблеми (наприклад, трилисник), вибір кольору (наприклад, кольори національного прапора країни), посилання на осіб, пов’язаних з певним місцем, та відомі визначні пам'ятки (наприклад, Ейфелева або Пізанська вежа).

Тому в таких випадках має бути чітко зазначено країну або місце походження.

Що стосується продукту (особливо страв за відомими рецептами), який відображає кулінарну страву певної країни, зазначення країни походження харчового продукту є необхідним з метою попередження випадків введення споживачів в оману.

Наприклад, для лазаньї, яка вироблена в Німеччині, але на упаковці якої є кольори прапора Італії або зображення Пізанської вежі, має бути напис про країну походження харчового продукту: "Вироблено в Німеччині".

Тепер такі само правила будуть запроваджені в Україні і почнуть діяти повною мірою з серпня 2022 року

ЄС йде далі

Водночас система захисту прав споживача, що діє в ЄС, встановлює й безліч інших вимог.

Наприклад, спеціальне європейське (так зване "вертикальне") законодавство встановлює обов’язковість зазначення країни походження та місця походження для таких харчових продуктів, як оливкова олія, яловичина, мед, риба, вино, яйця, свіжі овочі та фрукти.

А на додачу в ЄС поступово запроваджують вимоги щодо зазначення країни походження або місця походження для таких харчових продуктів, як молоко, неперероблені харчові продукти, харчові продуктів, вироблені з одного інгредієнта, з м’яса, що використовується у харчових продуктах як інгредієнт.

Так, нещодавно законодавці ЄС затвердили нові правила щодо інформування про походження основного інгредієнту харчового продукту, які стають обов’язковими до виконання з 1 квітня 2020 року (Виконавчий регламент ЄС 2018/775).

Новий регламент застосовуватиметься у тих випадках, коли інформація по країну походження або місце походження надається обов’язково або добровільно за допомогою заяв, піктограм, зображень або символів, а також у випадку, коли країна походження або місце походження харчового продукту не збігаються із країною або місцем походження основного інгредієнту (наприклад, бельгійський шоколад, какао-боби для виробництва якого не походять з Бельгії).

Не виключено, що такі новації незабаром доведеться приймати й Україні.

Хочемо більше знати, що їмо

Чому ж європейці так переймаються питаннями походження їжі?

В одному із звітів Європейської організації споживачів (BEUC) зазначено, що майже 70% споживачів в Австрії, Польщі, Франції та Швеції вважають країну або місце походження харчового продукту важливим чинником при виборі того, що буде у них на столі.

Читайте также
Безопасный новогодний стол: зачем европейцам знать происхождение своей еды

Схожі дані були отримані в результаті дослідження Eurobarometr, в ході якого опитування проводилося у більшості країн ЄС.

Є декілька причини такого зацікавлення. Так, більшість французів пов’язують країну або місце походження харчового продукту з його безпечністю. Тобто для них харчовий продукт, вироблений у Франції, є найбезпечнішим та кращим для здоров’я.

Для австрійців походження харчового продукту – це, перш за все, інформація про його якість та вплив на навколишнє середовище.

Зрештою, протягом останніх років в країнах ЄС популярною є тенденція купувати харчові продукти не лише виготовлені у країні споживача, але й у місцевості, в якій проживає споживач.

Популярність руху купувати місцеві продукти знайшла відображення навіть у Оксфордському словнику американської англійської мови, який у 2007 році визначив словом року "locavore" (той, хто харчується продуктами, вирощеними або виготовленими місцево).

І торговельні мережі ЄС готові задовольнити такий попит.

Мережі рітейлу створюють відкриті вебсайти, де за bar-кодом чи QR-кодом можна отримати інформацію про постачальників, виробництво, походження сировини тощо.

Цікавим є приклад італійської торгівельної мережі "Соор", яка запровадила експериментальну програму "Супермаркет для майбутнього".

Одним з учасників програми стала компанія-виробник макаронів "Barilla", яка розробила спеціальні QR-коди, що містили історію про кожну окрему партію продукції.

Таким чином споживачі отримували інформацію про регіон та дату врожаю борошна, з якого були вироблені макаронні вироби, і могли побачити фото ферми і поля, де було зібрано врожай.

Не виключено, що за певний час такий попит з боку українців змусить й українські мережі впроваджувати схожі ініціативи.

Автори:

Катерина Онул, радник Групи Світового банку з питань санітарних та фітосанітарних заходів,

Жанна Пастовенська, експерт з харчового законодавства

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
powered by lun.ua